Ухвала суду № 35860002, 04.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2013 р. м. Київ К/800/15619/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року

у справі № 2а-4944/12/1070

за позовом приватного підприємства «Альянс 2000» (далі - позивач, ПП «Альянс 2000»)

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Броварська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Альянс 2000» звернулось у жовтні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Броварської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0000062200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 29.05.2012 року по 05.06.2012 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Екзікторг» та ТОВ «Збутпроект-1», їх реальності та повноти відображення в обліку за періоди вересень-листопад 2010 року, жовтень та грудень 2011 року, за результатами якої 11.06.2012 року складено акт перевірки № 358/22-5/31129440.

Під час перевірки податковий орган дійшов до висновку, що позивачем допущено наступні порушення: ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в результаті чого встановлено вчинення договорів, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, укладених між позивачем та ТОВ «Екзікторг» на загальну суму 1 047 423,60 гривень (в тому числі ПДВ - 174 570,60 гривень) та договір, укладений між позивачем та ТОВ «Збутпроект-1» на загальну суму 610 598,40 гривень (в тому числі ПДВ - 101 766,40 гривень), які не спрямовані на реальне настання наслідків; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 174 570,60 гривень, у тому числі за вересень 2010 року в сумі 46 890,00 гривень, за жовтень 2010 року в сумі 100 385,40 гривень, за листопад 2010 року в сумі 27 295,20 гривень; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на додану вартість у сумі 101 766,40 гривень, у тому числі за жовтень 2011 року в сумі 49 722,76 гривні, за грудень 2011 року в сумі 52 043,64 гривні.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000062200, яким нараховано податкове зобов'язання на загальну суму 345 421,25 гривня, з яких за основним платежем - 276 337,00 гривень, за штрафними санкціями - 69 084,25 гривні.

З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2010 року та 29.09.2011 року між позивачем і ТОВ «Ельзікторг» та ТОВ «Збутпроект-1» були укладені договори купівлі-продажу № 23 та № 29/09 відповідно. Предметом зазначених договорів є товар - електроосвітлювальні прилади, електроарматура та інші матеріали, які використовуються для електропостачання та функціонування вуличного освітлення.

На виконання вказаних договорів зазначені контрагенти у перевіряємому періоді поставили позивачу товар, видали податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару.

Судами встановлено, що на дату проведення господарських операцій позивача з ТОВ «Ельзікторг» і ТОВ «Збутроект-1», останні були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 названого Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем у вересні-листопаді 2010 року та у жовтні і грудні 2011 року задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість по проведених розрахунках з ТОВ «Ельзікторг» та ТОВ «Збутпроект-1» на загальну суму 174 570,60 гривень (за вересень 2010 року - 46 890,00 гривень, за жовтень 2010 року - 100 385,40 гривень, за листопад 2010 року - 27 295,20 гривень) та на загальну суму 101 766,40 гривень (за жовтень 2011 року - 49 722,76 гривні, за грудень 2011 року - 52 043,64 гривні) відповідно.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що проведення вищезазначених операцій призвело до зміни майнового стану позивача, оскільки ним було оплачено поставлений контрагентами товар в повному обсязі, що підтверджується дослідженими судами банківськими виписками. До того ж, судами встановлено, що у подальшому, поставлений контрагентами позивача - ТОВ «Ельзікторг» та ТОВ «Збутпроект-1» товар позивачем було використано для виконання договорів з контрагентами про ремонт мереж вуличного освітлення, реконструкції мереж вуличного освітлення, поточного ремонту повітряних ліній електропередач, реконструкції мереж зовнішнього освітлення тощо. Крім того, на дату виконання названих договорів у позивача працювали висококваліфіковані кадри, зокрема, інженер-електрик, інженер-проектувальник та техніки-електрики, які мали IV та V групи з електробезпеки, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій штатними розписами на 2010 та 2011 роки та копіями посвідчень цих працівників.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що дії позивача мали на меті здійснення певних господарських операцій, а саме, закупівлі товару для подальшого його використання у своїй діяльності (зокрема, електромонтажних робіт), а наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські та платіжні документи підтверджують товарність господарських операцій, здійснених позивачем та ТОВ «Ельзікторг» і ТОВ «Збутпроект-1» у вересні-листопаді 2010 року, жовтні і грудні 2011 року.

До того ж, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує, що при їх прийнятті суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 року у справі № 2а-4944/12/1070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько