Ухвала суду № 35859997, 11.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/69402/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Лосєва А.М., за участю секретаря Гончар Н.О.та представниківпозивача не з'явивсявідповідача Киричек О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Ранг»на постановуМиколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 у справі № 2а-6850/11/1470за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ранг»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранг» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000533800 від 07 вересня 2011 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Ранг», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

У судовому засіданні касаційної інстанції відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ранг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій ТОВ «Ранг» з підприємством ТОВ «Авитек Груп ЛТД» за травень 2011 року, результати якої оформлені актом №897/38/13863642 від 30.08.2011;

- в акті перевірки зазначено про порушення позивачем ст.ст.203, 215, 216 ЦК України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів у підприємства ТОВ «Авитек Груп ЛТД», а також встановлено порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на суму 1 202 777,70 грн.;

- за результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000533800 від 07.09.2011, яким позивачу за порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1 202 778,60 грн. (в т.ч., 1 202 777,70 - основний платіж та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність порушення з боку позивача податкового законодавства та відсутність фактичного здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авитек Груп ЛТД», з огляду на наявність кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Авитек Груп ЛТД», за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України, та обставини, встановлені під час досудового слідства, а також з огляду на ненадання позивачем паспортів якості нафтопродуктів, сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності на товар, придбаний у ТОВ «Авитек Груп ЛТД».

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій про законність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість передчасними. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до договору поставки нафтопродуктів № 0103-14/ДТ від 01.03.2011, укладеного з ТОВ «Авитек Груп ЛТД», у період з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року перерахував «Авитек Груп ЛТД» 7 216 666,10 грн., в тому числі, податок на додану вартість 1 202 777,70 грн., внаслідок чого, на підставі отриманих від ТОВ «Авитек Груп ЛТД» податкових накладних, позивачем у податковому обліку було віднесено до податкового кредиту вказану суму сплаченого податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Висновок судів попередніх інстанцій про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що судами встановлено, що за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Авитек Груп ЛТД» прокуратурою Печерського району м.Києва порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України, яка знаходиться в провадженні слідчого відділу Печерського РУГУ МВС України в м. Києві, та в ході розслідування якої ОСОБА_6 (засновник та керівник ТОВ «Авитек Груп ЛТД») дав свідчення щодо його непричетності до діяльності цього підприємства.

У відповідності до положень ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому колегія суддів зазначає, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені під час розслідування кримінальної справи відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Крім того, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами.

Матеріали справи не містять вироку суду, винесеного за результатами розгляду кримінальної справи, порушеної відносно контрагента позивача «Авитек Груп ЛТД». А тому матеріали досудового слідства у вказаній кримінальній справі підлягають перевірці та оцінці судом поряд з іншими доказами, наявними у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем до справи були надані відповідні первинні бухгалтерські документи (договори поставки нафтопродуктів, перевезення, відповідального зберігання майна, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури тощо).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що судам попередніх інстанцій необхідно врахувати вищевикладене та дослідити обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, на підтвердження даних податкового обліку приймати лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому колегія суддів зазначає, що для повного встановлення всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (зокрема, для висновку про товарність або безтоварність господарських операцій), судам попередніх інстанцій необхідно дослідили рух активів у процесі здійснення господарських операцій щодо придбання позивачем товарів у ТОВ «Авитек Груп ЛТД». При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від виду господарської операції, - договори, документи про перевезення, зберігання, використання або реалізацію товару тощо.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів .

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг» задовольнити частково.

3. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

А.М. Лосєв