Постанова № 35859869, 04.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 920/307/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Сумський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Сумської області від 22 квітня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2013 року у справі № 920/307/13-г за позовом приватного підприємства "Компанія "Надежда" до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення суми, -

Встановив:

Приватне підприємство "Компанія "Надежда" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до дочірнього підприємства "Сумський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу в розмірі 250000 грн., заборгованості за договором купівлі-продажу № 20/03 від 22 березня 2012 року в сумі 721188,21 грн., з яких: 636706,89 грн. - залишок основного боргу, 69183,88 грн. - пеня, 15297,44 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22 квітня 2013 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 636706,89 грн. основного боргу, 69183,88 грн. пені, 15297,44 грн. 3 % річних, 19423,77 грн. судового збору. В іншій частині провадження по справі припинено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати і в задоволенні позову в цій частині відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22 березня 2012 року сторонами укладено договір купівлі-продажу № 20/03, з урахуванням додаткових угод до нього, відповідно яких, в порядку та на умовах, визначених договором та додатковими угодами, продавець зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець - приймати та оплачувати товар: дизельне пальне; бензин А-76/80; паливо пічне нафтове - загальною вартістю 27854000 грн.

Факт поставки позивачем відповідачу товару підтверджується матеріалами справи, а саме, видатковими накладними № 274 від 10 квітня 2012 року, № 280 від 10 квітня 2012 року, № 509 від 31 травня 2012 року, № 512 від 31 травня 2012 року, № 539, № 542, № 543, № 544, № 545, № 546, № 547 від 7 червня 2012 року, № 553, № 556 від 8 червня 2012 року, № 664, № 670, № 681 від 6 липня 2012 року, № 724 від 12 липня 2012 року, а також певними довіреностями та актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей.

В зв'язку з тим, що відповідачем прийнятий товар оплачений частково і його заборгованість перед позивачем склала 886706,84 грн., а відповідні претензії позивача залишені без належного задоволення, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

До моменту винесення судом першої інстанції судового рішення у справі відповідач, платіжним дорученням № 502 від 11 березня 2013 року, сплатив частину суми заборгованості, в розмірі 250000 грн., в зв'язку з чим, враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, провадження у справі в даній частині позову судом припинено.

Задовольняючи позов в частині стягнення 636706,89 грн. основного боргу, 69183,88 грн. пені, 15297,44 грн. 3 % річних, суд, керуючись нормами ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", виходив з того, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем доведений матеріалами справи, не спростований боржником, а відповідні розрахунки позивача щодо стягнення пені та 3 % річних, нарахованих на суму основної заборгованості, є правильними.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився і апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог стосовно стягнення залишку суми основного боргу та штрафних санкцій, як і висновок щодо припинення провадження у справі в частині суми боргу, що була сплачена боржником під час розгляду справи в суді, є законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Сумський облавтодор "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2013 року у справі № 920/307/13-г - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.