Ухвала суду № 35858475, 25.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р.Справа № 816/2140/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант і К" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. по справі № 816/2140/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант і К"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елефант і К", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомленя-рішення № 0000322312 та № 0000332312 від 05.04.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акту перевірки не відповідають дійсності, оскільки поставка придбаного товару здійснювалась попутним транспортом постачальника. Стверджував, що відповідачу під час проведення перевірки були надані усі первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Ривс".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 р. по справі № 816/2140/13-а відмовлено в задоволенні позову.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 р. по справі № 816/2140/13-а та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року, ухваленою в протокольній формі, замінено відповідача Державну податкову інспекцію у м. Полтава Полтавської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Полтава Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Елефант і К" 06.06.2006 зареєстровано виконавчим комітетом Полтавської міської ради, перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава та є платником податку на додану вартість.

В період з 13.03.2013 по 19.03.2013 ДПІ у м. Полтава було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант і К" з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ривс" за грудень 2011 року.

Результати перевірки були оформлені актом № 1662/22.1-11/34412241 від 21.03.2013, яким зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1978,00 грн. та п. 44.1 ст. 44, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 720,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013 № 0000332312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 580,00 грн. та № 0000322312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1 978,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що в грудні 2011 року ТОВ "Елефант і К" здійснювало придбання товарів у ТОВ "Ривс".

На підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з вказаними підприємствами позивачем до суду надано: договір поставки № 12/12 від 10.12.2011 укладений між позивачем (постачальник) та ТОВ "Ривс" (покупець) за умов якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором передати покупцю обладнання, ціна найменування, умови поставки та кількість якого зазначається у накладних та рахунках-фактури до кожної партії обладнання, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти та оплатити його та податкову накладну № 468 від 12.12.2011 згідно якої продавцем є ТОВ "Ривс", а покупцем ТОВ "Елефант і К".

В податковій накладній № 468 від 12.12.2011 вказано, що вона виписана на підставі договору поставки № 12/11 від 10.12.2011, разом з тим вказаний договір суду першої інстанції не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку стосовно того, що відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно зв'язку їх з господарською діяльністю позивача.

Разом з тим, висновок акту перевірки № 1662/22.1-11/34412241 від 21.03.2013 щодо здійснення правочину між позивачем та ТОВ "Ривс" ґрунтується на матеріалах документальної перевірки ТОВ "Ривс" з питань документального підтвердження господарських відносин із платниками ТОВ "Пасіфік", ТОВ "Будівництво та реконструкція", ТОВ "Олимп", ПП "СВ Гермес", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Інформ", ПВП "Форест", їх реальності та повноти відображення в обліку, отриманих від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

За результатами вищевказаної перевірки встановлено, що ТОВ "Ривс" порушено ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

Таким чином, договір поставки, укладений між ТОВ "Елефант і К" та ТОВ "Ривс" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, судом першої інстанції у позивача витребовувалися документи підтвердження господарських відносин з підприємством ТОВ "Ривс", а саме: копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі придбаного товару, господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, документи, що свідчать про стан та порядок проведення розрахунків (платіжні доручення, касові чеки, векселі тощо), документи бухгалтерського обліку та регістри по рахунках, інші документи, що можуть свідчити про проведені фінансово-господарські операції.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ривс" по поставці товарів, оскільки позивачем не надано вищезазначених документів в повному обсязі, а саме підприємством не надано: договір укладений з ТОВ "Ривс" на поставку товарів, товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення товарів придбаних у ТОВ "Ривс", акти приймання-пердачі придбаного товару, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, видаткові накладні, докази оплати за придбаний товар, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 р. по справі № 816/2140/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елефант і К" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. по справі № 816/2140/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О.М.