Постанова № 35856554, 06.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2013 року № 813/8085/13-а

10 год. 13 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Матяш С.І.,

представника позивача Демчик О.І., представника відповідача Юрченка Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000253910/5605 та № 0000263910/5604 від 15.10.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно не підтвердження первинними документами та безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «Екобудмережа», ТзОВ «Пантіон-Резерв», ТзОВ «Агрополіс-плаза» та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США) є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість та понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі необхідні первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, поданому представником відповідача у судовому засіданні 08.11.2013 року, де вказано, що податковою перевіркою позивача встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2328517,50 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 176895 грн. по господарських операціях із контрагентами ТзОВ «Екобудмережа», ТзОВ «Пантіон-Резерв», ТзОВ «Агрополіс-плаза» та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США). Вважає, що наведені позивачем у позовній заяві доводи не спростовують висновків акта податкової перевірки. Стверджує, що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентами ТзОВ «Екобудмережа», ТзОВ «Пантіон-Резерв», ТзОВ «Агрополіс-плаза» та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США).

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Публічне акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 30.10.2001 року; узято на облік в органах ДПС 12.11.2001 року за № 5528.

У період з 05.09.2013 року по 25.09.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз», про що складено Акт № 109/39-10/31729918 від 02.10.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаєморозрахунках: за лютий 2013 року з ТзОВ «Пантіон-Резерв», ТзОВ «Екобудмережа» та дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Агрополісм-плаза» та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США) за вересень 2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.23., п. 1.31. ст. 1, п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 40 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 176898 грн.; п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4., п. 201.7., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1.4. ст. 1, п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.2. ст. 4, п. п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 2328517,50 грн.

15.10.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 109/39-10/31729918 від 02.10.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000263910/5604, яким за порушення п. 1.23., п. 1.31. ст. 1, п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 40 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток державних підприємств в сумі 221118,75 грн., у тому числі основний платіж 176895 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 44223,75 грн.

15.10.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 109/39-10/31729918 від 02.10.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000253910/5605, яким за порушення п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4., п. 201.7., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1.4. ст. 1, п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.2. ст. 4, п. п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 3457397,25 грн., у тому числі основний платіж 2328517,50 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1128879,75 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. 1.23. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

- товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

- роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

- товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Згідно з п. 1.31. ст. 1 цього ж Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 цього ж Закону платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11. ст. 5 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

- в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. 4.2. ст. 4 цього ж Закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п. п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 цього ж Закону податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України під час здійснення господарських операцій із ТзОВ «Екобудмережа» позивачем надано копії:

- договору доручення № 1/02-08/12 від 02.08.2012 року, укладеного ТзОВ «Стиль Бюро» (довіритель) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (повірений) про вчинення юридичних дій;

- довіреності від 02.08.2012 року на виконання умов договору доручення № 1/02-08/12 від 02.08.2012 року;

- звіту повіреного № 1 від 30.05.2013 року;

- акта прийому-передачі № 1 виконаних робіт від 30.05.2012 року до договору доручення № 1/02-08/12 від 02.08.2012 року;

- договору на проведення підрядних будівельно-монтажних робіт № 01-01 від 24.01.2013 року, укладеного ТзОВ «Стиль Бюро», від імені якого діє ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (замовник) та ТзОВ «Екобудмережа» (виконавець);

- податкової накладної № 1 від 05.02.2013 року на суму 1328241,60 грн.;

- довідкок про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року;

- актів № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року;

- підсумкової відомості ресурсів;

- платіжного доручення № 0000683626 від 05.02.2013 року на суму 1328241,60 грн.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ «Екобудмережа», зазначених у Акті податкової перевірки № 109/39-10/31729918 від 02.10.2013 року. Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Зазначеними доказами доведено використання у господарській діяльності позивача робіт, виконаних контрагентом ТзОВ «Екобудмережа».

Необґрунтованими, на думку Суду, є покликання відповідача у акті податкової перевірки на обставини, встановлені у Акті податкової перевірки ТзОВ «Гранд Пекс» № 979/22.3-17/32821073 від 15.05.2013 року стосовно не підтвердження задекларованого ТзОВ «Екобудмережа» податкового кредиту з ПДВ по контрагенту-постачальнику ТзОВ «Гранд Пекс». Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента ТзОВ «Екобудмережа», а також висновки про заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 221373,59 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження дотримання вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України під час здійснення господарських операцій із ТзОВ «Пантіон-Резерв» позивачем надано копії:

- договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.02.2013 року, укладеного ТзОВ «Пантіон-Резерв» (продавець) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (покупець) про купівлю-продаж нежитлової будівлі за адресою м. Чернігів, вул. Ріпкинська, буд. 3г, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3;

- витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.02.2013 року;

- податкової накладної № 1 від 18.02.2013 року на суму 8220000 грн.;

- акта приймання-передачі від 18.02.2013 року до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.02.2013 року;

Інвентаризаційної справи будинку № 3г по вул. Ріпкинській у м. Чернігові;

- договору купівлі-продажу обладнання № 1/1-1-13/51 від 18.02.2013 року, укладеного ТзОВ «Пантіон-Резерв» (продавець) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (покупець);

- податкової накладної № 2 від 18.02.2013 року на суму 3977136 грн.;

- акта приймання-передачі від 18.02.2013 року до договору купівлі-продажу обладнання № 1/1-1-13/51 від 18.02.2013 року;

- специфікації до договору купівлі-продажу обладнання № 1/1-1-13/51 від 18.02.2013 року;

- платіжних доручень про оплату нежитлової будівлі та обладнання відповідно до договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.02.2013 року та купівлі-продажу обладнання № 1/1-1-13/51 від 18.02.2013 року (т. 1, а. с. 116-141);

- актів звірки взаємних розрахунків до договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18.02.2013 року та купівлі-продажу обладнання № 1/1-1-13/51 від 18.02.2013 року;

- договору оренди № 2013/02-11 від 27.02.2013 року, укладеного ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (орендодавець) та ПП «ОККО-нафтопродукт» (орендар) про оренду майнового комплексу «Автозаправна станція з магазином» за адресою: м. Чернігів, вул. Ріпкинська, буд. 3г;

- акта прийому-передачі об'єкта оренди у користування від 27.02.2013 року до договору оренди № 2013/02-11 від 27.02.2013 року;

- специфікації до договору оренди № 2013/02-11 від 27.02.2013 року.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ «Пантіон-Резерв», зазначених у Акті податкової перевірки № 109/39-10/31729918 від 02.10.2013 року. Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Необґрунтованими, на думку Суду, є покликання відповідача у акті податкової перевірки на обставини, встановлені у Акті податкової перевірки ТзОВ «Пантіон-Резерв» № 233/15-4/37952066 від 27.05.2013 року стосовно неможливості підтвердження господарських операцій ТзОВ «Пантіон-Резерв» та ПАТ «Концерн Галнафтогаз». Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про неможливість підтвердження господарських операцій позивача та контрагента ТзОВ «Пантіон-Резерв», а також висновки про заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 1965627,91 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження дотримання вимог п. 1.23., п. 1.31. ст. 1, п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 40 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.4. ст. 1, п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.2. ст. 4, п. п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» під час здійснення господарських операцій із ТзОВ «Агрополіс-плаза» та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США) позивачем надано копії:

- договору купівлі-продажу № 13-08/2 від 13.08.2010 року, укладеного ПП «Агродія» (продавець) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (покупець) про купівлю ячменю фуражного 3 класу у кількості 370 метричних тон;

- акта прийому-передачі до договору купівлі-продажу № 13-08/2 від 13.08.2010 року;

- податкової накладної № 147 від 18.08.2010 року на суму 764790 грн.;

- платіжних доручень № 268776 від 29.09.2010 року на суму 797580,32 грн. та № 284788 від 19.10.2010 року на суму 57209,68 грн.;

- договору складського зберігання зерна № 18/10 від 30.07.2010 року, укладеного ТзОВ «Овсєй» (зерновий склад) та ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (поклажодавець) про зберігання зерна з додатком № 1 до нього;

- актів прийому-передачі ячменю 3 класу у кількості 370 тон від 18.08.2010 року;

- складської квитанції на зерно № 2043 від 18.08.2010 року;

- договору комісії № К 07-27/1 від 27.07.2010 року, укладеного ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (комітент) та ТзОВ «Агрополіс-плаза» (комісіонер) про реалізацію комісіонерам - нерезидентам України продукції комітента з додатком № 4 від 13.08.2010 року до Договору;

- акта прийому-передачі № 1 до додатку № 4 від 13.08.2010 року до договору комісії № К 07-27/1 від 27.07.2010 року;

- акта-звіту від 31.08.2010 року про повне виконання робіт відповідно до додатку № 4 від 13.08.2010 року до договору комісії № К 07-27/1 від 27.07.2010 року;

- акта виконаних робіт від 31.08.2010 року відповідно до додатку № 4 від 13.08.2010 року до договору комісії № К 07-27/1 від 27.07.2010 року;

- реєстру кредитових платежів від 29.09.2010 року про оплату валютної виручки за ячмінь відповідно до додатку № 4 від 13.08.2010 року до договору комісії № К 07-27/1 від 27.07.2010 року (т. 1, а. с. 172);

- вантажно-митної декларації від 31.08.2010 року;

- контракту № FB08/10-3 UKR010-230-AS.1 від 16.08.2010 року, укладеного ТзОВ «Агрополіс-плаза» (продавець) та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США) (покупець) про продаж ячменю урожаю 2010 року українського походження;

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах із ТзОВ «Агрополіс-плаза» та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США), зазначених у Акті податкової перевірки № 109/39-10/31729918 від 02.10.2013 року. Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Суд вважає безпідставним покликання відповідача у акті податкової перевірки на лист Державної податкової служби України № 6796/7/22-1417 від 20.03.2013 року, у якому йдеться про те, що відповідно до інформації Служби внутрішніх доходів Сполучених Штатів Америки від 29.11.2012 року фірма «SEAGRAIN L.L.C.» (США) є «оболонкою»: не має ідентифікаційного номера платника податків та не подає декларації з податку на прибуток у США, не здійснює діяльності (фіктивна), оскільки господарські операції позивача та його контрагентів ТзОВ «Агрополіс-плаза» та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США) було здійснено у липні-серпні 2010 року. Крім того, представником позивача долучено до матеріалів справи довідки Департаменту з питань захисту прав споживачів та регуляторних питань Уряду Округу Колумбія від 15.07.2010 року про реєстрацію 29.08.2002 року статуту Компанії «SEAGRAIN L.L.C.» та про та про діяльність згаданої Компанії відповідно до Законів Округу Колумбія (т. 2, а. с. 6-21).

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безоплатну передачу товарів позивачем невстановленим юридичним чи фізичним особам стосовно господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «Агрополіс-плаза» та Компанія «SEAGRAIN L.L.C.» (США), а також висновки про заниження податку на прибуток підприємства в сумі 176895 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 141516 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Обставини, викладені у Акті перевірки № 109/39-10/31729918 від 02.10.2013 року стосовно порушення позивачем п. 1.23., п. 1.31. ст. 1, п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 40 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.4., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4., п. 201.7., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1.4. ст. 1, п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.2. ст. 4, п. п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000253910/5605 та № 0000263910/5604 від 15.10.2013 року є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених у Акті податкової перевірки № 109/39-10/31729918 від 02.10.2013 року.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000253910/5605 від 15.10.2013 року.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000263910/5604 від 15.10.2013 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз» (ЄДРПОУ 31729918) 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 81 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 9 грудня 2013 року.

Суддя Качур Р.П.