Постанова № 35854746, 30.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. справа № 2а/0470/17902/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у справі № 2а/0470/17902/11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання дій незаконними, скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 138243 від 08 вересня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними дії посадових осіб Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області Слюсаренко Д.М. та Ярославцева В.Р., які склали акт № 042178/1 від 15.07.2011 року, визнати незаконними дії посадової особи Бузякова Р.М. - начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області, який прийняв постанову № 138243 від 08 вересня 2011 року про застосування фінансової санкції у розмірі 1700 грн. та скасувати цю постанову. В обґрунтування позову зазначав, що санкції до нього застосовані при відсутності порушень Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки до перевірки були надані усі необхідні для водія в нерегулярних перевезеннях.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог. Апелянт зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що інспектори відповідача під час проведення рейдової перевірки діяли в межах наданих їм повноважень та у спосіб, що передбачений Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року та Закону України «Про автомобільний транспорт». Суд залишив поза увагою доводи позивача про те, що він є працівником ТОВ фірми «Інтріст» і послуги з перевезення надає саме це підприємство. Під час перевірки позивач, як водій автотранспортного засобу, надав посвідчення водія, дорожній лист, ліцензійну картку, свідоцтво про реєстрацію, договір із замовником, які виписані на ТОВ фірму «Інтріст», тому за відсутність чи невідповідність належних документів від повільність має нести підприємство-перевізник, а не його працівник.

Від Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, яка виконує функції ліквідованого 13.02.2013 року Територіального Управління в Дніпропетровській області 13.02.2013 року, і є, з огляду на безперервність державної влади, правонаступником юридичної особи публічного права - відповідача по справі та суб'єкта владних повноважень, до суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу. В цих запереченнях відповідач наполягає на законності та обґрунтованості оскарженого рішення суду першої інстанції, який правильно встановив обставини по справі та ухвалив постанову у відповідності до норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Оскільки під час проведеної перевірки було встановлено порушення статті 39 закону України «Про автомобільний транспорт» в частині не оформлення відповідачем ліцензійної картки, до нього застосовані фінансові санкції, передбачені статтею 60 цього ж Закону у розмірі 1700 грн.

Позивач та його представник у судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 15.07.2011 року згідно графіку проведення спільних рейдових перевірок з 11.07.2011 року по 15.07.2011 року та завдання на перевірку від 14.07.2011 року № 083715, виданого начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області, інспекторами Ярославцевим В.Р., Слюсаренко Д.М. та Гребенюк О.Л. було проведено рейдову перевірку пасажирських перевезень. На ділянці автодороги Бориспіль - Дніпропетровськ - Запоріжжя інспекторами був зупинений автобус Мерседес д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 За наслідками проведеної перевірки був складений Акт № 042178/1, в якому зафіксовано порушення ОСОБА_1 вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом м. Дніпропетровськ - смт. Кирилівка без оформлення ліцензійної картки (а.с.28-30). За результатами розгляду Акту перевірки начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Дніпропетровській області Бузяковим Р.М. 08 вересня 2011 року прийнята постанова № 138243 про застосування до ОСОБА_1 фінансової санкції у розмірі 1700 грн. (а.с. 6).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність вчинених посадовими особами відповідача щодо проведення перевірки та прийняття спірного рішення про застосування фінансової санкції з огляду на наявність допущеного позивачем порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - відсутність ліцензійної карки. При цьому, такий висновок суду зроблений за результатами досліджених письмових доказів. Так, в копії ліцензійної картки серії НОМЕР_2, яка була надана позивачем під час перевірки та суду під час розгляду справи, зазначений номер реєстраційного талону НОМЕР_3, тоді як з копії тимчасового реєстраційного талону вбачається його інший номер - НОМЕР_4, а відтак, номер тимчасового реєстраційного талону не співпадає з номером, вказаним в ліцензії ( а.с. 7,8).

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими та зазначає, що у статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» наведений перелік документів, які повинні при собі мати автомобільні перевізники, водії, пасажири і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Таким документом є, у тому числі, і ліцензійна картка. Статтею 60 цього ж Закону передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому, суб'єктом відповідальності за вчинені порушення є автомобільний перевізник, до якого за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Автомобільним перевізником, як визначено у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а автомобільним самозайнятим перевізником - є фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.

Таким чином, для визначення правомірності застосованих до ОСОБА_1 санкцій за порушення вимог статті 39 закону України «Про автомобільний транспорт» необхідно встановити, чи є він автомобільним перевізником у розумінні статті 1 цього ж Закону.

Суд першої інстанції цю обставину залишив поза увагою, проте, як вбачається з Акту перевірки, ОСОБА_1 інспекторам серед інших документів був пред'явлений дорожній лист 0099005, виданий ТОВ фірмою «Інстріст» (а.с.28) 15 липня 2011 року, в якому ОСОБА_1 вказаний як водій ( а.с.10). Як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_5, ОСОБА_1 з 18 березня 2010 року працює водієм ТОВ фірми «Інтріст» ( а.с.77-79), а тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль Мерседес-Бенц 311 СДІ НОМЕР_1, дійсний до 13.06.2014 року, виданий на ім'я ТОВ фірми «Інтріст» (а.с.8). Жодних доказів того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, відповідачем суду не надано в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, перевізником, який здійснював 15 липня 2011 року пасажирські перевезення на вказаному автомобілі, є ТОВ фірма «Інтріст», яка і має нести відповідальність за відсутність документів, визначених у статті 39 закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини по справі, ухвалене рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову є помилковим.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 по суті, колегія суддів дійшла висновку про необхідність їх часткового задоволення. Оскільки застосовані до нього спірною постановою № 138243 від 08.09.2011 року фінансові санкції не можна вважати правомірними з наведених вище підстав, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування цієї постанови є обґрунтованими. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із доводами позивача щодо незаконності дій посадових осіб відповідача при проведенні перевірки та складання Акту перевірки № 042178/1 від 15.07.2011 року, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, натомість довів наявність законних підстав для проведення перевірки та здійснення її у відповідності до вимог Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у справі № 2а/0470/17902/11 - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову області № 138243 від 08 вересня 2011 року Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області про застосування до ОСОБА_1 фінансової санкції в сумі 1700 грн.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна