Ухвала суду № 35853850, 04.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/4064/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Супрун О.П.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

Суддів Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління юстиції у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом в.о. заступника прокурора міста Чернігова в інтересах ОСОБА_3 до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2013 року позов задоволено, визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенка А.В. від 31.05.2012 року про закінчення виконавчого провадження № 30426659 з примусового виконанню виконавчого листа № 2-а/2506/16944/11, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 13.12.2011 року.

Не погоджуючись з постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2013 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою про закінчення виконавчого провадження від 31.05.2012 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенка А.В., на підставі п.11 ч. 1 ст.49, ч. 3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/2506/16944/11, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 13.12.2011 року, оскільки рішення суду боржник не виконує у зв'язку із незалежними від нього обставинами (відсутні кошти на рахунках для наданого виду виплат) та рішення суду виконати без участі боржника не можливо.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що вказана постанова відповідача є незаконною, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

З вказаним висновком не можливо не погодитися, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а частиною 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів у підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови та вчинення обхідних виконавчих дій державним виконавцем, які передбачені ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про необґрунтованість закінчення виконавчого провадження з підстав п. 11. ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене та те, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на підставу не виплати боргу за судовим рішенням, про що також зазначено в Рішенні Європейського Суду з прав людини (справа «Бурдов проти Росії») від 7 травня 2002 року, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.