Ухвала суду № 35852253, 03.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2479/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Полутіна О.М.

представника відповідача: Гайдай А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-425" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-425" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено - Вінницьке обласне відділення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" та Центральне відділення ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж - 425" (далі - ТОВ "Електромонтаж - 425", позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено - Вінницьке обласне відділення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" та Центральне відділення ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Треті особи в судове засідання представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 19.03.2013 року відповідачем проведено камеральну перевірку щодо порушення позивачем правил сплати (перерахування) суми самостійно визначеного податкового зобов'язання із податку на додану вартість відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року та вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 220/15-212/01417392 від 19.03.2013 року.

В ході перевірки встановлене та зафіксоване в акті порушення позивачем граничного строку сплати податкового зобов'язання, яке самостійно узгоджено на підставі подання податкової декларації за червень 2012 року (граничний строк сплати - 30.07.2012 року) та за серпень 2012 року (граничний строк сплати 29.09.2012 року).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Електромонтаж - 425", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі рішення є правомірним.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено, що сплата позивачем податкового зобов'язання, за порушення строків якої застосовано оспорювані штрафні санкції відбулася на підставі платіжних доручень № 137 від 30 липня 2012 року на суму 20195 грн. ( ПАТ "Промінвестбанк") та від 28 вересня 2012 року № № 2015 та 2013 на суму 5000 грн. та 14000 грн. (відділення "Центральне" ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") відповідно.

Разом з цим, платіжне доручення позивача №137 від 30 липня 2012 року на суму 20195 грн. із призначенням платежу "ПДВ за червень 2012 року" надійшло у ПАТ "Промінвестбанк" після закінчення операційного дня, а тому переказ коштів, тобто його фактичне виконання, проведено на наступний операційний день - 31.07.2012 року.

Платіжні доручення від 28 вересня 2012 року № № 2015 та 2013 щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача із податку на додану вартість за серпень 2012 року також були подані після закінчення операційного дня, а тому переказ коштів, тобто його фактичне виконання, проведено на наступний операційний день - 01.10.2012 року (29.09.2012 року та 30.09.2012 року були не операційними днями, так як припадали на вихідні).

Відповідно до даних облікової картки платника податку встановлено, що зарахування сум в часткову сплату вказаного зобов'язання (згідно платіжних доручень від 28 вересня 2012 року № № 2015 та 2013 на суму 5000 грн. та 14000 грн.) відбулося 01.10.2012 року.

Спір виник з огляду на різне тлумачення сторонами у справі моменту виконання податкового обов'язку із узгодженого грошового зобов'язання.

Позивач вказує, що його обов'язок із сплати податкового зобов'язання вважається виконаним з моменту направлення платіжного доручення для перерахування коштів в рахунок сплати податкового зобов'язання, банку, який обслуговує рахунки - ТОВ "Електромонтаж - 425".

Разом з цим, відповідач вважає, що податковий обов'язок із сплати узгодженого грошового зобов'язання вважається виконаним із моменту зарахування коштів на казначейський рахунок. Дані облікової картки позивача свідчать про порушення строків сплати грошового зобов'язання, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5. ст. 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

При цьому, пунктом 1 ст. 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно зі ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Частиною 8.4. ст. 8 вказаного Закону передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

У відповідністю із договорами банківського рахунку позивача із вказаними фінансовими установами, операційний час банків встановлюється банком самостійно. Відповідно до матеріалів справи, вказані платіжні доручення були подані позивачем після закінчення операційного дня.

Згідно із п. 1.24 ст. Закону України "Про банки і банківську діяльність" переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про банки і банківську діяльність" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України).

Тобто, наведені норми передбачають можливість банку отримати платіжний документ після закінчення операційного дня та здійснити відповідний переказ коштів, наступного операційного дня. Водночас, податковий обов'язок зі сплати грошового зобов'язання буде вважатись виконаним з моменту надходження відповідних коштів на казначейський рахунок, тобто після проведення переказу банком.

Слід зауважити, що п. 3.4 Постанови Національного банку України від 21.01.2004 № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" передбачено право платника до настання дати валютування відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Тобто, до моментом сплати податкового зобов'язання слід вважати момент зарахування суми коштів, які призначені в рахунок погашення податкового зобов'язання на рахунок отримувача таких коштів у державному чи місцевому бюджеті, оскільки до цього часу платник може відкликати кошти.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає, що несвоєчасна сплата позивачем податкових зобов'язань мала місце з огляду на несвоєчасне надходження до бюджету коштів позивача, що, у свою чергу, було наслідком подання в обслуговуючі банки платіжних доручень із запізненням, допущеного з вини позивача. Таким чином, податковим органом вірно застосовані штрафні санкції на підставі податкового повідомлення рішення № 0001081502 від 27.03.2013 року, що вказує на відсутність підстав для його скасування.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-425", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 грудня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.