Рішення № 35851607, 04.12.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________________

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. канцелярії 672-847, факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

від 04 грудня 2013 року по справі №927/1421/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1421/13

за позовом: Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, вул. Примакова, 7, м.Чернігів, 14000

до відповідача: фонду комунального майна Чернігівської міської ради, вул. Мстиславська, 8, м. Чернігів, 14000

про стягнення 255665грн.46коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Марченко Н.І. - представник, довіреність №940 від 29.10.2013; Левченко К.М. - представник, довіреність №941 від 29.10.2013

від відповідача: Неговська О.М. - юрисконсульт, довіреність №7-4/1056 від 20.08.2013

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 252736грн.49коп. компенсації вартості невід'ємних поліпшень, зроблених ним за час оренди нежитлового приміщення, що знаходиться по вул. Рокосовського, 20а в м. Чернігові, на підставі договору оренди комунального майна №131 від 21.06.2001, та 2928грн.97коп. процентів річних, нарахованих за період з 11.06.2013 по 29.10.2013.

Відповідач в письмовому відзиві проти позову заперечує та зазначає, що 26.12.2012 року ним прийнято рішення про компенсацію позивачу вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна у сумі 252736грн.49коп., яка визначена за результатами незалежної оцінки, проведеної станом на 31.08.2012. Рішенням позивача від 26.12.2012 «Про міський бюджет на 2013 рік» сума компенсації 252736грн.49коп. передбачена видатками міського бюджету. Також відповідачем повідомлено, що ним на виконання вказаного зобов'язання до управління Державної казначейської служби України у м.Чернігові подано платіжне доручення №436 від 29.07.2013 на суму 252736грн.49коп. Тобто, на думку відповідача, він зробив всі належні та допустимі дії для виконання зобов'язання перед позивачем, вина відповідача в непроведенні казначейством на користь позивача платежу відсутня.

В судовому засіданні, яке відбулось 04 грудня 2013 року, про що складено протокол, прийняли участь повноважні представники сторін.

У зв'язку із задоволенням клопотань сторін про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

21 червня 2001 року між фондом комунального майна Чернігівської міської ради (відповідач у справі, орендодавець за договором) та Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою України (позивач у справі, орендар за договором) укладено договір оренди комунального майна №131 (далі за текстом рішення - договір оренди), за умовами якого відповідач зобов'язався передати, а позивач зобов'язався прийняти в строкове платне користування майно, яке знаходиться на балансі відповідача та складається з приміщення, площею 1084,9кв.м., розташованого по вул. Рокосовського, 20а, на першому і цокольному поверхах 14-ти поверхового будинку, та обладнання (майно), вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою: приміщення - 424774грн. (чотириста двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят чотири гривні), обладнання - 3306грн. (три тисячі триста шість гривень).

Відповідно до п.2.1. договору оренди вступ орендаря у строкове платне користування майном настає у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 до договору оренди №131 від 21.06.2001).

Згідно із п.10.1. договору цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 21 червня 2001 року до 20 червня 2011 року включно.

21 червня 2001 року між сторонами підписано та скріплено печатками акт передачі майна, що надається в оренду (а.с.18), відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 20а, вартістю 424774грн. та обладнання вартістю 3306грн.

Аналіз умов укладеного між сторонами договору №131 від 21.06.2001 та акту передачі майна від 21.06.2001, свідчить, що у зв'язку з їх вчиненням між сторонами виникли правовідносини оренди, які регулюються параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України та главою 58 Цивільного кодексу України.

Крім того, враховуючи, що передане в оренду за договором №131 від 21.06.2001 майно є об'єктом комунальної власності, правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, регулюються також нормами спеціального Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст.759 Цивільного кодексу України.

Факт передачі відповідачем у строкове платне користування позивачу об'єкта оренди за договором №131 від 21.06.2001 підтверджується актом від 21.06.2001 передачі майна, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін, та не заперечувався сторонами в ході розгляду справи.

За змістом п.6.2. договору оренди орендар наділений правом з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, капітальний ремонт, що зумовлює підвищення його вартості.

Відповідно до абз.1 п.5.5. договору оренди капітальний ремонт, реконструкція, технічне переобладнання орендованого майна, викликані особливостями господарської діяльності орендаря проводяться тільки з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердження у встановленому порядку.

Додатковою угодою №1 від 08.11.2001 (а.с.21), підписаною обома сторонами та скріпленою печатками сторін, у зв'язку з проведенням капітального ремонту в орендованому приміщенні пункт 5.5. договору оренди після першого абзацу доповнено абзацом такого змісту: «орендар за згодою орендодавця відповідно до наданого кошторису протягом періоду жовтень 2001 року - квітень 2002 року проводить ремонтні роботи згідно з затвердженим графіком за рахунок власних коштів.

Додатковою угодою №2 від 24.05.2002 (а.с.23), підписаною обома сторонами та скріпленою печатками сторін, у зв'язку з продовженням проведення капітального ремонту в орендованому приміщенні другий абзац пункту 5.5. договору оренди викладено у такій редакції: «орендар за згодою орендодавця відповідно до наданого кошторису протягом періоду жовтень 2001 року - серпень 2002 року проводить ремонтні роботи згідно з затвердженим графіком за рахунок власних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за згодою відповідача, наявність якої підтверджується листом відповідача №586 від 12.07.2001 (а.с.54), та згідно з рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №215 від 17.09.2001 (витяг з рішення - а.с.55) про надання дозволу на проведення будівельних робіт відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації, здійснено за рахунок власних коштів переобладнання орендованого майна та прилеглої території під постійно діючу виставку-продаж продукції місцевих товаровиробників.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №202 від 16.08.2004 (витяг з рішення - а.с.59) затверджено акт (а.с.60) державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - приміщення постійно діючої виставки-продажу товарів місцевих товаровиробників, розташованого в м. Чернігові по вул. Рокосовського, 20А, загальною площею 1179,3кв.м., обладнаного господарським способом в орендованих приміщеннях.

Як вбачається з матеріалів справи протягом існування орендних відносин сторонами неодноразово вносились зміни до договору оренди №131 від 21.06.2001 в частині розміру орендної плати, площі та вартості приміщення, яке є об'єктом оренди, та терміну дії договору шляхом підписання додаткових угод.

Так, відповідно до п.1.1. договору оренди, в новій редакції, викладеній в додатковій угоді №9 від 30.09.2011 (а.с.38-43), сторони за взаємною домовленістю встановили, що об'єктом оренди за договором №131 від 21.06.2001 є нежитлове приміщення з вантажним ліфтом (по цокольному поверху: літ. « 1-2», з літ. « 1-7» по літ. « 1-16», літ. « 1-16а», літ. «І»; по першому поверху: з літ. «І-1» по літ. «І-26», крім того площа спільного користування літ. « 1-6», згідно з інвентаризаційною справою №16102), що належить територіальній громаді м. Чернігова та знаходиться за адресою: вул. Рокосовського, 20а, загальною площею 1148,3кв.м., крім того площа спільного користування - 3,2кв.м., частина орендаря, з яких для розрахунку орендної плати - 1,6кв.м.

Крім того, відповідно до п.10.1. договору оренди, в новій редакції, викладеній в додатковій угоді №9 від 30.09.2011, сторони за взаємною домовленістю продовжили термін дії договору оренди до 31 серпня 2014 року.

Листом №7-3/354 від 17.04.2012 (а.с.61) відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвати договір оренди №131 від 21.06.2001 у зв'язку з необхідністю розміщення в орендованому позивачем приміщенні центру адміністративних послуг.

18 травня 2012 року у зв'язку із зменшенням орендованої позивачем площі сторонами підписано додаткову угоду №11 (а.с.47), відповідно до якої п.1.1. договору оренди викладено в наступній редакції: «орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення, розташоване в двоповерховій прибудові до 14-поверхового житлового будинку (літ. «І-14», літ. «І-15», з літ. «І-17» по літ. «І-22», крім того площа спільного користування по цокольному поверху: літ. « 14», по першому поверху: літ. «І-13», літ. «І-16», згідно з інвентаризаційною справою №16102), що належить територіальній громаді м. Чернігова та знаходиться за адресою: вул. Рокосовського, 20а, загальною площею 102,9кв.м., крім того площа спільного користування - 55,7кв.м., частина орендаря з яких для розрахунку орендної плати - 5,2кв.м.

31 травня 2012 року між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна (а.с.49), відповідно до якого позивач передає, а відповідач приймає частину нежитлового приміщення площею 1041,8кв.м. з вантажним ліфтом, яке було передано в оренду за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 20а.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №7-3/436 від 12.04.2013 (а.с.64) відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвати договір оренди №131 від 21.06.2001 у зв'язку з необхідністю розміщення реєстраційної та паспортної служби в приміщенні Центру адміністративних послуг.

10 червня 2013 року між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна (а.с.52), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення, яке було передано в оренду, площею 102,9кв.м., крім того площа спільного користування 55,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернігів, вул.Рокосовського, 20а.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що орендні правовідносини, об'єктом яких була частина нежитлового приміщення площею 1041,8кв.м. з вантажним ліфтом, передана в строкове платне користування на підставі договору оренди комунального майна №131 від 21.06.2001, припинились з 31 травня 2012 року; а орендні правовідносини, щодо решти частини нежитлового приміщення площею 102,9 кв.м. та 55,7кв.м площі спільного користування, переданої в строкове платне користування на підставі договору оренди комунального майна №131 від 21.06.2001, припинились з 10 червня 2013 року.

В межах даної справи розглядається спір про стягнення з відповідача 252736грн.49коп. компенсації вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна, зроблених позивачем за час використання цього майна, а також 3% процентів річних у сумі 2928грн.97коп., нарахованих за період з 11.06.2013 по 29.10.2013, за прострочення сплати відповідачем позивачу вказаної компенсації.

Судом встановлено, що вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна, зроблених позивачем за час його оренди, визначена відповідно до висновку незалежної оцінки майна, затвердженого головою фонду комунального майна Чернігівської міської ради 05.09.2012 (а.с.65-66), та становить станом на 31 серпня 2012 року 252736грн.49коп.

26.12.2012 Чернігівською міською радою (двадцять восьма сесія шостого скликання) було прийнято рішення (а.с.67) про компенсацію позивачу вартості невід'ємних поліпшень орендованого нежитлового приміщення по вул. Рокосовського, 20а у сумі 252736грн.49коп., яка визначена за результатами незалежної оцінки, проведеної станом на 31 серпня 2012 року, доручено фінансовому управлінню міської ради передбачити у міському бюджеті на 2013 рік кошти на зазначену вище компенсацію та визначено головним розпорядником коштів фонд комунального майна міської ради.

Рішенням Чернігівської міської ради від 26.12.2012 «Про міський бюджет на 2013 рік (28 сесія 6 скликання) у редакції рішення міської ради від 07.06.2013 (32 сесія 6 скликання) (витяг з додатка 7 - а.с.69) виплата позивачу компенсації вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за час оренди нежитлового приміщення по вул. Рокосовського, 20а, у розмірі 252736грн.49коп. передбачена у видатках міського бюджету.

Разом з тим, за повідомленням позивача, до цього часу вищевказані кошти ним не отриманні, що також підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Згідно із абз.4 ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

В силу ч.2 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

В пунктах 10.8., 10.9. договору оренди, в редакції додаткової угоди №9 від 30.09.2011, сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця. Вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем за згодою орендодавця, компенсується орендодавцем у разі приватизації орендованого майна або розірвання договору за ініціативою орендодавця.

З огляду на вищевикладені норми чинного законодавства та умови договору оренди, а також враховуючи, що, як встановлено вище, орендні правовідносини припинились з ініціативи орендодавця, поліпшення орендованого майна є невід'ємними та зроблені орендарем за згодою орендодавця, доказів зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що у зв'язку з припиненням орендних правовідносин у відповідача виник обов'язок компенсувати позивачу вартість зроблених ним за час оренди поліпшень у сумі 252736грн.49коп., що встановлена експертною оцінкою.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Оскільки на момент винесення рішення відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу 252736грн.49коп. компенсації вартості невід'ємних поліпшень, здійснених ним за час оренди нежитлового приміщення по вул. Рокосовського, 20а, суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога є обґрунтованою, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 252736грн.49коп. компенсації вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна.

Заперечення відповідача проти позову судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують встановлених обставин та не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону, оскільки інший розмір процентів річних не встановлений сторонами в договорі, позивач просить стягнути з відповідача 2928грн.97коп. 3% процентів річних, нарахованих за період з 11.06.2013 по 29.10.2013.

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України підставою для стягнення з боржника 3% річних є прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналіз змісту договору оренди та норм чинного законодавства, свідчить, що в них відсутні строки виконання орендодавцем зобов'язання з виплати орендарю компенсації вартості поліпшень орендованого майна.

Згідно із ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ч.2 ст.34 цього Кодексу, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем не доведено факту пред'явлення відповідачу вимоги про сплату компенсації після припинення орендних правовідносин, тобто після виникнення у нього права на відповідну компенсацію, та факту прострочення виконання відповідачем вказаного зобов'язання, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2928грн.97коп. процентів річних є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 252736грн.49коп. компенсації вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволенні частково, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.193, 283 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 625, 759, 778 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фонду комунального майна Чернігівської міської ради, вул.Мстиславська, 8, м. Чернігів (ідентифікаційний код 14227121, п/р 35425003001612 в ГУДКСУ у м. Чернігові Чернігівської області, МФО 853592) на користь Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, вул. Примакова, 7, м. Чернігів (ідентифікаційний код 02944780, п/р 26006021967 в ЗАТ «Полікомбанк» м. Чернігів, МФО 353100) 252736грн.49коп. компенсації вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна та 5054грн.73коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 09 грудня 2013 року.

Суддя Т.Г. Оленич