Постанова № 35851592, 05.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р.Справа № 923/1378/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Яковлева Л.О., за довіреністю б/н від 16.09.2013 року;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Херсонської області від 29 жовтня 2013 року

по справі №923/1378/13

за позовом Приватного підприємства „АНК"

до відповідача Дочірнього підприємства „Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"

про стягнення 193 295,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „АНК" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства „Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" 193 295,19 грн. за договором поставки від 05.09.2012 року.

В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги, та вимагав стягнути з відповідача 159140,03 грн., з яких 135945 грн. основної заборгованості, 10106,10 грн. пені, 9516,15 грн. штрафу, 3572,78 грн. трьох відсотків річних та відшкодування судових витрат (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 28.10.2013 року).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29 жовтня 2013 року по справі №923/1378/13 (суддя Александрова Л.І.) позов задоволено частково, стягнуто з дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор "ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь приватного підприємства "АНК" - 135945 грн. боргу, 10056 грн. 20 коп. пені, 9516 грн. 15 коп. штрафу, 3572 грн. 78 коп. 3% річних, 3181 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено. Повернуто приватному підприємству "АНК" з державного бюджету 683 грн. 11 коп. судового збору перерахованого платіжним дорученням №1285 від 30 вересня 2013 р.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що викладені встановлені судом обставини та наведені норми є підставами для задоволення позову, однак суд здійснив перерахунок пені у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дочірнє підприємство „Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 29 жовтня 2013 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права без повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що не отримував від позивача рахунок на оплату товару, а також сертифікат відповідності, паспорт на продукцію, що поставляється.

Таким чином, скаржник зазначає, що не заперечує проти поставки товару на зазначену суму, але хоче зазначити, що вказана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання протягом 2008-2013 року договірних відносин між ДП „Херсонський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" та замовниками робіт - бюджетними установами, що призвело до наявності великої дебіторської заборгованості перед ДП „Херсонській облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України".

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, та за таких обставин судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника апелянта.

Клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на підставі наказу про відрядження надійшло до суду 05.12.2013р. після судового засідання, а тому не могло бути прийнято до уваги судовою колегією.

Колегія суддів зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), при чому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18.

Відповідно до ст.85 ГПК України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2012 року між ДП „Херсонський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" в особі начальника філії „Голопристанська ДЕД" (замовник) та Приватним підприємством „АНК" (постачальник) укладено договір поставки б/н, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити щебінь фракції 20х40, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в специфікації

У пункті 1.2. договору сторонами визначено специфікацію товару що поставляється: 1000 тн щебеню фракції 20*40 загальною вартістю 98500 грн.

Відповідно до пункту 4.1, 4.2. договору, загальна сума договору становить 98 500 грн., поставка проводиться постачальником на умовах оплати замовником вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту його отримання, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно пункту 4.4 договору, замовник відшкодовує постачальнику транспортні витрати на підставі виставленого останнім рахунку, який підтверджується товаротранспортною накладною та актом навантаження/розвантаження судна.

На виконання договору позивач передав відповідачу 570 тон щебеня вартістю 56145 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001363 від 22 жовтня 2012 року, отримання відповідачем вказаного товару підтверджується його довіреністю №380 від 22 жовтня 2012 року.

З актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000306 та №ОУ-0000307 від 22.10.2012 р. вбачається, що позивачем надано відповідачу транспортних послуг з навантаження та перевезення щебеню, вартість яких становить 79800 грн.

Для оплати вартості поставленого товару та транспортних послуг позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0001643 від 22 жовтня 2012 року, який залишився несплаченим, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 135945 грн. основної заборгованості та штрафних санкцій.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом першим ст. 612 та ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості в сумі 135945 грн., оскільки видатковою накладною та довіреністю на отримання товару підтверджується факт поставки товару позивачем та отримання товару останнім. Разом з тим, відповідачем не надано доказів оплати поставленого товару.

Доводи апеляційної скарги про неотримання рахунку на оплату спростовуються тим, що сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22 жовтня 2012 року, в яких є посилання на рахунок №СФ-0001643 від 22.10.12р., тобто сторони були обізнані про його існування.

При цьому, неоплата отриманого товару не може бути обґрунтована неотриманням відповідачем документів, супроводжуючих товар, а саме неотримання рахунків, оскільки відповідно до п.4.2 договору, замовник оплачує поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту його отримання, а в даному випадку отримання товару підтверджується видатковою накладною.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на приписи ст.666 ЦК України, відповідно до яких якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

При цьому, обов'язок продавця передати покупцеві документи на товар не вважаються зустрічним зобов'язанням по відношенню до зобов'язання продавця оплатити отриманий товар у розумінні ст.538 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Аналогічну правову позицію викладено у інформаційному листі ВГСУ від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012.

Пунктом 8.1.2. Договору сторонами встановлено, що відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України замовник за порушення строків виконання зобов'язання (порушення п.4.2.) за договором сплачує учаснику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару та послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення штрафних санкцій, виходячи з розрахунку за період прострочення оплати вартості товару починаючи з 23.11.2012 р. по 26.09.2013 р., а також прострочення оплати вартості транспортних послуг починаючи з 31.10.2012 р. по 26.09.2013 р.

Разом з тим, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про стягнення пені у розмірі 10056,20 грн., оскільки згідно приписів ст.3 ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а тому розрахунок, здійснений місцевим господарським судом, є вірним.

Крім того, судова колегія вважає правомірним стягнення з відповідача й 9516,15 грн. штрафу, який передбачено п. 8.1.2 договору та 3572 грн. 78 коп. 3% річних у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а тому вказаний позов по суті є вимогою про виконання грошових зобов'язань за договором

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 29 жовтня 2013 року по справі №923/1378/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 09.12.2013 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко