Рішення № 35851568, 26.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р.Справа № 922/4211/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до Публічне АТ "Харківгаз", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Єфременка О.О.

відповідача - Василенко Г.В.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" ( надалі - позивач) з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (далі - відповідач) та просить суд стягнути з відповідача пеню , що складає 26222,46 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за увесь час прострочення, що складає 34 168,23 грн. та 3% річних у розмірі 5 094,43 грн., а також просить покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу за № 14/303/11 від 31.01.2011 року в частині розрахунків за відпущений газ.

У призначеному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог , посилаючись при цьому на збитковість ПАТ "Харківгаз".

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 97%.

В обґрунтування свого клопотання відповідач звертав увагу суду, що на підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку з збитковістю послуг, що надаються населенню, підприємствам, установам та організаціям, які фінансуються з державного бюджету. Однією з основних причин збитковості відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними не платежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Борги населення за постачання природного газу станом на 01.10.2013 року у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію складають 58942,37 грн., також не своєчасно розраховуються з відповідачем бюджетні установи (організації).

Крім того, зазначив відповідач, підприємством вживаються усі необхідні заходи щодо зменшення існуючої заборгованості шляхом ведення претензійної роботи. Так протягом 2011 року було подано 2775 позовних заяв про стягнення 3908850,36 грн.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 05.11.2013 року до 26.11.2013 року до 9 год. 30 хв.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини спору та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

Так, 31.01.2011 року між Публічним АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (покупець) був укладений договір № 14/303/11 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір) (а. с. 9 - 23).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався у 2011 році поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.2 цього договору.

Газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. Договору, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми прострочено платежу.

Пунктом 10.6. Договору передбачено, що строк позовної давності по цьому договору та по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня 2011 року - вересня 2011 року та лютого 2012року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 986,994 тис. куб. м. на загальну суму 3029440,07 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками актами приймання - передачі природного газу (а. с. 24-33).

Відповідач, в порушення умов Договору здійснив оплату за спожитий природний газ з порушенням строків, визначених п. 6.1. Договору, у зв'язку з чим позивачем відповідно нараховано : пеню у розмірі 26222,46 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 34168,23 грн., а також 3% річних у розмірі 5094,43 грн.

Загальна сума, пред'явлена позивачем до стягнення становить 65485,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ним свої зобов'язання за договором виконано невчасно, у зв'язку з чим у позивача виникло право нарахування пені, передбачене умовами договору, а також у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні витрати та 3% річних від простроченої суми.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача 26222,46 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, суд перевіривши його обґрунтованість дійшов до висновку, що він є правомірним.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 97 %.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а згідно зі ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1623/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права" відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У наведеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені).

Крім того, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

З наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України) суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи фактичні обставини справи, а саме:

- основною категорією споживачів природного газу за договором є населення, підприємства, установи та організації які фінансуються з державного бюджету, рівень оплати яких дуже низький.

- однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Борги населення за природний газ станом на 01.10.2013 року складають 58942,37 грн.;

- сума штрафних санкцій є надмірно великою, а стягнуті судом суми 3 % річних мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Таким чином, суд враховує той факт, що заборгованість відповідача об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок заборгованості за спожитий природний газ населення, державних установ, підприємств та організацій, частково задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір пені на 50 % (відповідно пеня яка підлягає до стягнення становить 13111,23 грн.)

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року, при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці Украни. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр».

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі у розмірі 5094,43 грн.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 34168,23 грн. суми інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Перевіривши періоди нарахування суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України, а також рекомендаціям листа Верховного суду України від 03 квітня 1997 року. Позивачем визначено інфляційні витрати за весь час прострочення, з урахуванням дефляційних процесів, тому ця сума у розмірі 34168,23 грн. підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" ( 61109, м.Харків, вул. Безлюдівська, 1, р/р 26005124944001 в ПАТ "КБ "Надра" м.Київ, МФО 380764, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ, вул.Б. Хмельницького,6 р/р 26002301921 в ПАТ "Державний ощадний банк України" МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 13111,23 грн., інфляційні витрати у розмірі 34168,23 грн., 3% річних у розмірі 5094,43 та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.11.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.