Рішення № 35851490, 03.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2013 року Справа № 913/2906/13

Провадження №23/913/2906/13

За позовом Дочірнього підприємства «Луганська автоколона № 2» Публічного акціонерного товариства «Агробуд» (с. Дзержинського, м. Луганськ)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Луганськ)

про стягнення 501925 грн. 00 коп.

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Луганськ)

до Дочірнього підприємства «Луганська автоколона № 2» Публічного акціонерного товариства «Агробуд» (с. Дзержинського, м. Луганськ)

про визнання недійсним договорів № 17 та № 18 від 01.11.2010

Суддя Воронько В.Д.

Секретар судового засідання Сідорова О.А.

У засіданні брали участь:

від позивача за первісним позовом - Радіонова Ю.А., довіреність 25 від 06.11.2013;

від відповідача за первісним позовом - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

01.11.2010 між Дочірнім підприємством «Луганська автоколона № 2» Відкритого акціонерного товариства «Агробуд» (в подальшому орендодавцем (позивачем) змінено найменування юридичної особи на Дочірнє підприємство «Луганська автоколона № 2 Публічного акціонерного товариства «Агробуд») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, були укладені договори оренди нежитлових приміщень № 17 та № 18. У відповідності з умовами пунктів 1.1, п. 1.2 договорів орендодавець (позивач у справі) передав, а орендар (відповідач у справі) прийняв у платне користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею: за договором № 17 - 763,5 кв.м., за договором № 18 - 187,8 кв.м.

Факт передачі нежитлових приміщення позивачем відповідачу підтверджується актами приймання-передачі від 01.11.2010.

Відповідно до вимог п. 4.1 договорів сторони домовились, що строк оренди нежитлових приміщень складає один рік з моменту прийняття відповідачем приміщень за актами приймання-передачі, тобто до 01.11.2011.

Листом від 30.09.2011 № 34, який отримано відповідачем 08.10.2011, позивач повідомив останнього про відмову у продовженні дії вказаних договорів.

Угодами від 31.10.2011 сторони домовились про припинення дії договорів оренди № 17 та № 18 від 01.11.2010, зобов'язавши відповідача протягом 3-х календарних днів повернути позивачу орендовані нежитлові приміщення за актом приймання-передачі, що останнім не було виконано, а тому позивач звернувся до господарського суду з вимогою щодо зобов'язання відповідача звільнити та повернути йому дані приміщення.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.03.2013 у справі № 913/2906/13 зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити та повернути нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, передані останній за договором оренди № 17 від 01.11.2010 - 763,5 кв.м. та за договором оренди № 18 від 01.11.2010 - 187,8 кв.м. у п'ятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили.

25.10.2013 Дочірнє підприємство «Луганська автоколона № 2» Публічного акціонерного товариства «Агробуд» звернулось до господарського суду з позовом, заявленим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення 501925 грн. 00 коп. неустойки за користування приміщеннями за час прострочення їх повернення.

Позов Дочірнім підприємством «Луганська автоколона № 2» Публічного акціонерного товариства «Агробуд» мотивовано тим, що отримані відповідачем в оренду за договорами № 17 та № 18 приміщення останнім були повернуті позивачу лише 25.07.2013, про що свідчать акти прийому-передачі від 25.07.2013. Зважаючи на положення п. 3 угод від 31.10.2011, згідно з якими орендовані приміщення мали бути повернуті не пізніше трьох календарних днів після 31.10.2011 (дати припинення договорів), прострочення зобов'язання відповідачем з повернення орендованого майна відбулось з 04.11.2011. Таким чином, період прострочення виконання обов'язку із повернення приміщень, що були отримані відповідачем в оренду складає з 04.11.2011 по 24.07.2013. Враховуючи зазначений період прострочення виконання обов'язку із повернення приміщень та з посиланням на ст. 785 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку у загальному розмірі. 501925 грн. 00 коп., з яких: 346838 грн. 60 коп. за прострочення повернення приміщення, орендованого за договором № 17, 155086 грн. 40 коп. за прострочення повернення приміщення, орендованого за договором № 18.

Відповідач проти заявлених вимог заперечив з підстав того, що на його думку позивач при зверненні з позовом допустив порушення строків позовної давності. Крім того, відповідач зазначив, що вказані приміщення не є власністю позивача, документів підтверджуючих право власності на об'єкти нерухомості, які є предметами договорів № 17 та № 18, згоди власника на передачу вказаного майна в суборенду позивачем до суду не надано. Також відповідач зазначив, що рішенням господарського суду від 05.03.2013 у справі № 2пн/5014/3248/2012 встановлено відсутність заборгованості за відповідачем перед позивачем. Угодою від 31.10.2011 сторони досягли згоди щодо припинення дії договору. Доказів надіслання або вручення відзиву позивачу відповідачем не надано.

07.11.2013 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено зустрічний позов до Дочірнього підприємства «Луганська автоколона № 2» Публічного акціонерного товариства «Агробуд» про визнання недійсним з моменту вчинення договорів суборенди № 17 та № 18 від 01.11.2010, укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Луганська автоколона № 2» Публічного акціонерного товариства «Агробуд».

Зустрічний позов мотивовано тим, що, на думку позивача за зустрічним позовом, при укладанні договорів № 17 та № 18 Дочірнє підприємство «Луганська автоколона № 2» Публічного акціонерного товариства «Агробуд» не мало права на здійснення господарської діяльності з надання об'єктів нерухомості у суборенду та, згідно з статутом, не мало права на отримання прибутку від суборенди. Крім того, позивач за зустрічним позовом стверджує про те, що правочини суборенди вчинені відповідачем за зустрічним позовом внаслідок зловмисної домовленості із власником майна, та відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України такі правочини визнаються судом недійсними.

Ухвалою суду від 08.11.2013 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом

Розглянувши матеріали справи та враховуючи її обставини, суд дійшов до наступного.

01.11.2010 між позивачем та відповідачем укладені договори оренди нежитлових приміщень № 17 та № 18. Факт передачі нежитлових приміщення позивачем відповідачу підтверджується актами приймання-передачі від 01.11.2010. Відповідно до вимог п. 4.1 договорів сторони домовились, що строк оренди нежитлових приміщень складає один рік з моменту прийняття відповідачем приміщень за актами приймання-передачі, тобто до 01.11.2011. Укладені сторонами договори оренди нерухомого майна № 17 та № 18 є договорами суборенди та за своєю природою є різновидом договору найму.

Нежитлові приміщення, передані позивачем за первісним позовом в оренду відповідачу, на момент укладання договорів №№ 17, 18 від 01.11.2010 перебували у позивача за первісним позовом в користуванні на підставі договору оренди з ЛВАТ «Агробуд» № 4 від 01.02.2010.

З витягу з протоколу засідання наглядової ради ЛВАТ «Агробуд» № 4 від 29.10.2010 вбачається надання згоди Дочірньому підприємству «Луганська автоколона № 2» Відкритого акціонерного товариства «Агробуд» на передачу нежитлових приміщень (частина 2 поверху будівлі КПП площею 187,8 м2 та частини будівлі профілакторію площею 763,5 м2), розташованих за адресою АДРЕСА_1, в суборенду.

Зустрічні позовні вимоги фізичною особою-підприємцем мотивовані, здебільшого, відсутністю у відповідача за зустрічним позовом права на укладання договору суборенди. Зазначене заперечно відповідачем за зустрічним позовом та спростоване наданими до матеріалів справи документами. Крім того, договори №№ 17, 18 від 01.11.2010 сторонами виконувались, позивачем за зустрічним позовом сплачувалась орендна плата.

Загальні підстави визнання недійсним правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного у задоволені вимог за заустрічним позовом слід відмовити.

Листом від 30.09.2011 № 34, який отримано відповідачем за первісним позовом 08.10.2011, позивач повідомив останнього про відмову у продовженні дії договорів №№ 17, 18 від 01.11.2010. Угодами від 31.10.2011 сторони домовились про припинення дії договорів оренди № 17 та № 18 від 01.11.2010, зобов'язавши відповідача протягом 3-х календарних днів повернути позивачу орендовані нежитлові приміщення за актом приймання-передачі

Відповідач за первісним позовом повернув позивачу орендовані приміщення лише 25.07.2013, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі, доданими до матеріалів справи.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. До вимог про стягнення даного виду неустойки застосовується загальний строк позовної давності у три роки.

Пунктами 5.1 договорів оренди №№ 17 та 18 сторони встановили розмір щомісячної орендної плати: за договором № 17 - 8400 грн. 00 коп. за один місяць, договором № 18 - 3756 грн. 00 коп. за один місяць

Як зазначалось вище, відповідачем допущено прострочення повернення орендованих приміщень, період прострочення починається 04.11.2013 та закінчується 25.07.2013.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку за зазначений вище період за порушення строків повернення орендованого приміщення за договором № 17 від 01.11.2010 у розмірі 346838 грн. 60 коп., та за договором № 18 від 01.11.2010 у розмірі 155086 грн. 40 коп. Розрахунок зазначених сум позивачем здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, є обґрунтованим та підлягає задоволенню у заявлених сумах.

Таким чином, первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у розмірі 10038 грн. 50 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «Луганська автоколона № 2» Публічного акціонерного товариства «Агробуд» (вул. Миру, 8а, с. Дзержинського, м. Луганськ, 91008, ідентифікаційний код 24848858) неустойку за порушення строків повернення орендованого приміщення за договором № 17 від 01.11.2010 у розмірі 346838 грн. 60 коп., неустойку за порушення строків повернення орендованого приміщення за договором № 18 від 01.11.2010 у розмірі 155086 грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 10038 грн. 50 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволені зустрічного позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Рішення підписано - 09.12.2013.

Суддя В.Д. Воронько