Рішення № 35851448, 04.12.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

>ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2013

"> Справа № 901/3311/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», м. Донецьк

до відповідача Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек», м. Ялта

про стягнення 106 013,56 грн.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» про стягнення суми основного боргу за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 709 від 02.07.2012 р. у розмірі 96 456,08 грн., суми пені у розмірі 7 152,29 грн., суми 3 % річних у розмірі 2 405,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов’язання по оплати за поставлений товар згідно договору № 709 від 02.07.2012.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, не заперечує проти основної суми заборгованості у розмірі 96 456,08 грн., проте заперечує проти нарахування пені, оскільки вважає її нарахування та пред’явлення до стягнення незаконним, оскільки нарахування пені не передбачено умовами договору № 709 від 02.07.2012. Відповідач також просить зменшити суму 3 % річних, у зв’язку з важким матеріальним становищем.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

встановив:

02 липня 2012 року між Державним підприємством України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс» (Учасник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 709 (а.с. 11-16).

Відповідно до п. 1.1 договору учасник зобов’язується у 2012 році (липень – грудень) поставити Замовнику продукцію, зазначену у специфікації товару, яка є невід’ємною частиною договору (додаток № 1), партіями та в порядку і на умовах, визначеними цим договором, а замовник зобов’язується прийняти такі партії продукції та оплатити їх.

Під продукцією в цьому договорі розуміється: 15.11.1 М'ясо свіже та заморожене (пункт 1.2).

Розділом 3 договору визначена сума договору, яка становить 1 023 833,33 грн., крім того 20 % ПДВ – 1 228 600,00 грн. ціна на продукцію фіксуються у наданих учасником рахунках – фактурах, та залишаються незмінними до повної поставки продукції і виконання замовником зобов’язань по розрахункам за поставлений учасником товар відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом: розрахунки за товар здійснюються, протягом 60 діб, лише після фактичного отримання замовником товару, але не раніше надходження бюджетних коштів на поточний рахунок замовника, на підставі належним чином оформлених до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документів:

- - рахунка – фактури;

- - видаткової накладної;

- - податкової накладної.

Строк поставки товару протягом 1 робочого дня з дня отримання заявки від замовника (пункт 5.1).

У пунктах 6.3.1 та 6.3.2 зазначено, що замовник зобов’язаний забезпечити прийняття продукції у порядку та сплатити вартість передбаченому цим договором./P>

На виконання зобов’язань за договором позивачем були здійсненні поставки товару, що підтверджується наступними видатковими накладними: № С-0000016830 від 10.07.2012 на суму 140 199,78 грн.; № С-0000017888 від 23.07.2012 на суму 68 688,00 грн.; № С-0000024272 від 01.08.2012 на суму 945 891,50 грн.; № С-0000018807 від 03.08.2012 на суму 9 503,04 грн.; № С-0000019454 від 10.08.2012 на суму 96 030,00 грн.; № С-0000019477 від 10.08.2012 на суму 13 277,00 грн.; № С-0000020082 від 17.08.2012 на суму 7 555,92 грн.; № С-0000020594 від 23.08.2012 на суму 4 742,40 грн.; № С-0000020841 від 28.08.2012 на суму 9 781,20 грн.; № С-0000021763 від 07.09.2012 на суму 14 067,60 грн.; № С-0000022497 від 14.09.2012 на суму 65 925,00 грн.; № С-0000024144 від 02.10.2012 на суму 4 591,92 грн.; № С-0000025507 від 16.10.2012 на суму 1 254,00 грн.; № С-0000025788 від 19.10.2012 на суму 5 586,00 грн.; № С-0000027084 від 05.11.2012 на суму 4 327,44 грн.; № С-0000029120 від 24.11.2012 на суму 45 765,00 грн.; № С-0000029460 від 28.11.2012 на суму 5 896,08 грн.; № С-0000030164 від 07.12.2012 на суму 40 560,00 грн. (а.с. 18-34).

Проте відповідач свої зобов’язання за договором виконав не в повному обсязі та лише частково сплатив кошти за поставлений товар у сумі 536 185,50 грн., у зв’язку з чим за останнім склалась заборгованість у розмірі 96 456,08 грн.

Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене та те, що відповідач визнав суму заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 96 456,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути 3 % річних у розмірі 2 405,19 грн.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за поставлений товар, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 2 405,19 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відносно зменшення розміру 3 % річних суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Поняття неустойки визначено статтею 549 Цивільного кодексу України та 3 % річних нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України не є неустойку в розумінні статті 549 ЦК України, а тому підстав для їх зменшення на підстав ч. 3 ст. 83 ГПК України у суду не має.

Також позивач просить стягнути пеню на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України та ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та п. 7.1 договору у розмірі 7 152,29 грн.

Однак суд вважає, що підстави для задоволення цієї вимоги відсутні у зв’язку з наступним.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Стаття 546 ЦК України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Поняття пені передбачено у ст. 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку порушення зобов’язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи викладені норми права та з огляду на умови договору № 709 про закупівлю товарів за державні кошти від 02.07.2012, суд дійшов до висновку, що обов’язок сплачувати пеню за порушення строків оплати за договором у відповідача відсутній, оскільки такий вид забезпечення зобов’язання не передбачений договором.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 977,22 грн., покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (код ЄДРПО України 16502790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс» (код ЄДРПО України 32397777) суму основного боргу за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 709 від 02.07.2012 у розмірі 96 456,08 грн., 3 % річних у розмірі 2 405,19 грн. та судовий збір у розмірі 1 977,22 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 7 152,29 грн. – у задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 04.12.2013.

Повне рішення складено – 09.12.2013.

Суддя С.О. Лукачов