Постанова № 35845897, 04.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р.Справа № 821/3385/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д.судді -Кравець О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Білозерське відділення) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Білозерське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Чорнобаївське» звернулося до суду з адміністративним позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі Цюрупинська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2013 року №0000971500 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за штрафними санкціями на 55 094,98 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами камеральної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення підприємством терміну перерахування на спеціальний рахунок податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з чим, було прийнято оскаржуване рішення. На думку позивача, це рішення є протиправним, оскільки податковим законодавством не передбачено застосування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування сільськогосподарськими підприємствами - платниками спеціального режиму оподаткування сум ПДВ на спеціальний рахунок в установі банку. Такі платники можуть нести відповідальність лише за нецільове використання сум ПДВ, яка залишається у їхньому розпорядженні.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ від 12 липня 2013 року №0000971500.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Цюрупинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ПАТ «Чорнобаївське» є сільськогосподарським виробником та платником спеціального режиму оподаткування.

15 квітня 2013 року посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт №82/1501/24752975.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено терміни сплати перерахування на спеціальний рахунок в установі банку податкових зобов'язань з ПДВ по податковій декларації з ПДВ (скорочена) за березень 2012 року, протягом строків, визначених п.57.1 ст. 57, п.203.2 ст. 203 ПК України, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів" від 12 січня 2011 року №11. Так, граничний термін сплати - 30 квітня 2012 року, дата фактичної сплати - 18 травня 2012 року.

На підставі акта перевірки Цюрупинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2013 року №0000971500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними санкціями на 55 094,98 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податковим законодавством не передбачено застосування штрафних санкцій до платників спеціального режиму оподаткування за порушення термінів перерахування сум ПДВ на спеціальний рахунок в установі банку. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів" від 12 січня 2011 року №11, сільськогосподарські підприємства - платники спеціального режиму оподаткування можуть нести відповідальність лише за нецільове використання суми ПДВ, яка залишається у їхньому розпорядженні. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновків про необхідність задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.203.2. ст. 203 ПК України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з вимогами п. 209.2 ст. 209 ПК України, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством (із спеціальним режимом оподаткування), на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

На думку позивача, з наведених норм слідує, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством (із спеціальним режимом оподаткування) на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не є податковим зобов'язанням, оскільки не підлягає сплаті до бюджету.

Однак, відповідно до «Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №11, сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) в порядку, визначеному Національним банком, за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування (п.2).

На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені ст. 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби (п.3).

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період (п.3).

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 01 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства (п.4).

Таким чином, зазначений Порядок покладає на сільськогосподарське підприємство обов'язок дотримуватись строків сплати (перерахування) податкових зобов'язань, визначених ст. 203 ПК України та зобов'язує податкові органи здійснювати контроль за їх дотриманням.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що п.209.2 ст. 209 ПК України лише передбачена пільга для сільськогосподарських підприємств (із спеціальним режимом оподаткування) щодо залишення сум ПДВ у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. При цьому ні ця норма, ні податкове законодавства в цілому не звільняє такі підприємства від обов'язку дотримуватись під час перерахування коштів на спецрахунок граничних строків сплати податкових зобов'язань, визначених п. 203.2 ст.203 ПК України, а також від відповідальності, передбаченої п.126.1 ст. 126 ПК України у вигляді штрафу за їх порушення.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення є правомірним, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити ПАТ «Чорнобаївське» у задоволенні позовних вимог до Цюрупинської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Білозерське відділення) -задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити публічному акціонерному товариству «Чорнобаївське» у задоволенні адміністративного позову до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Білозерське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2013 року №0000971500.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець