Рішення № 35845447, 05.12.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 р. Справа № 909/1095/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи-підприємця Мельник Любові Мар'янівни, вул. Стуса, 1, кв. 8,смт.Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552

до відповідача: Долинського будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд", вул.Обліски,66 б, м.Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77503

про стягнення 135077,95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Маринчак О.С., (довіреність № 1575 від 11.07.13 )

від відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець Мельник Любов Мар"янівна звернулася до господарського суду з позовом до Долинського будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд" про стягнення 135077,95грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору купівлі-продажу №15-1/11/10 та обґрунтовано положеннями статей 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалою суду від 19.11.13, відзиву на позов не подав. На момент винесення судом рішення заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

15.11.10 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу №15-1/11/10. За умовами даного договору продавець (позивач) зобов"язався продати та поставити покупцеві будівельні матеріали, а покупець, у свою чергу, - приймати їх у власність та оплачувати вартість. Найменування, кількість та ціна будівельних матеріалів визначається у специфікаціях, що є додатками до даного договору (п.1.1 договору). Термін дії договору - до 01.01.12 ( до 31.12.13 згідно додаткової угоди від 25.12.11), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань (п.10.1 договору).

Згідно п.1.3 договору поставка товару здійснюється партіями за додатковим та попереднім погодженням сторін до 31.12.11.

Розділом 4 даного договору сторони погодили ціну товару та порядок проведення розрахунків: товар відвантажується за договірними цінами, що зазначені в рахунку-фактурі; покупець здійснює 100% передоплату товару продавцю шляхом безготівкового перерахунку коштів на його рахунок.

На виконання прийнятих на себе договірних зобов"язань, згідно наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних, позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1336377,02грн.

В порушення визначеного договором обов"язку вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості товару, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на суму 1216198,89грн. Таким чином, залишок заборгованості відповідача на час винесення рішення судом становить 120828,17грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 25.11.13, підписаним сторонами на виконання вимог ухвал суду від 07.11.13 та 19.11.13.

Керуючись нормами чинного законодавства та п.6.2 договору, позивачем за порушення зобов"язання нараховано відповідачу 3494,5грн. пені за період з 08.10.12 по 16.09.13 та 10755,28грн. 3% річних за період з 16.11.10 до 16.09.13.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Наведена правова норма кореспондується зі ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання, вимога щодо стягнення з відповідача 120828,17грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 6.2. спірного договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару/партії товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк її нарахування.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ст.625 Цивільного кодексу України).

Керуючись нормами чинного законодавства та п.6.2 договору позивачем за порушення зобов"язання нараховано відповідачу 3494,5грн. пені за період з 08.10.12 по 16.09.13 та 10755,28 грн. 3% річних за період з 16.11.10 до 16.09.13, які судом задоволено у повному обсязі з огляду на правильність їх нарахування.

В контексті вищенаведеного, позов підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони, судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 231, 265, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця Мельник Любові Мар"янівни до Долинського будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд" про стягнення 135077,95грн. задовольнити.

Стягнути з Долинського будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд"(вул.Обліски, 66 б, м.Долина, код ЄДРПОУ 03578001) на користь фізичної особи-підприємця Мельник Любові Мар"янівни(вул.Стуса, 1, кв.8, смт.Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, ІПН 2159905884) 120828,17 ( сто двадцять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень сімнадцять копійок) основного боргу, 3494,5(три тисячі чотириста дев"яносто чотири гривні п"ятдесят копійок) пені та 2705 (дві тисячі сімсот п"ять гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 09.12.13