Рішення № 35845285, 09.12.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 телефон 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

05 грудня 2013р. справа №927/1530/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»,

вул.Комсомольська,55б, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації пр.Миру,116а, м. Чернігів, 14000

Про стягнення 9 863 грн. 54коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Рябчук С.В. представник довіреність №10 від 02.01.2013р.

Від відповідача: Войтехович В.І. представник довіреність №07-22/11718 від 04.12.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17992,20грн. за надані послуги згідно договору №1-0134 від 01.06.2003р. за період листопад-грудень 2012р., пені в сумі 1332,09грн. за період з 02.12.2012р. по 01.07.2013р., 3% річних в сумі 505,01грн. за період з 02.02.2012р. по 27.11.2013р., втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 135,23грн. за період з 02.12.2012р. по 31.10.2013р.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву №07-22/11717 від 04.12.2013р., в якому зазначив, що відповідно до Положення про Департамент соціального захисту населення Чернігівської ОДА, затвердженого розпорядженням голови ОДА від 11.01.2013р. №10, Департамент входить до складу обласної державної адміністрації, кошторис Департаменту затверджує голова ОДА. Згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету оплата послуг теплопостачання здійснюється за кодом економічної класифікації 2271 «Оплата теплопостачання». Департаментом при складанні бюджетного запиту на 2012р. обсяг видатків за КЕКВ 2271 обрахований в сумі 258000грн., кошторисом на 2012р. за КЕКВ 2271 затверджено 91300грн. Відповідач повідомляє, що фактична вартість спожитих послуг з теплопостачання за 2012р. склала 125192,20грн., протягом 2012р. Департаментом на оплату теплопостачання було спрямовано 15900грн. додаткових коштів, які заощаджено, всього у 2012р. на рахунок АТ «ОТКЕ» перераховано 107200грн., заборгованість станом на 01.01.2013р. склала 17992,20грн. У відзиві відповідач просив суд врахувати, що Департамент є бюджетною установою, яка фінансується виключно з державного бюджету; основною причиною непогашення заборгованості перед позивачем є недостатній обсяг виділених на утримання установи бюджетних асигнувань, в тому числі на оплату послуг з теплопостачання; відповідно до ст.17 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» органам державної влади забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатні послуги та майно, з огляду на зазначене відповідач просив суд виключити стягнення з Департаменту пені в розмірі 1331,09грн., 3% річних в сумі 505,01грн. та витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 135,23грн. з метою збереження спроможності Департаменту виконувати покладені на нього функції по соціальному захисту населення області.

Представник позивача у судовому засіданні не погодився із проханням відповідача, викладеному у відзиві стосовно пені, 3% річних, витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго», державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 19.04.2012р., номер запису 10641050013001350, Публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго».

Згідно п.1.2 Статуту Публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» є правонаступником майна, майнових прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» та Державного комунального підприємства теплових мереж «Облтеплокомуненерго».

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в реєстрі значиться Публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго», ідентифікаційний код 03357671, місцезнаходження м. Чернігів, вул.Комсомольська,55-б.

Згідно розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації №509 від 27.12.2012р. «Про заходи щодо оптимізації структури облдержадміністрації» Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації перейменовано в Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який наданий представником відповідача у судовому засіданні, в реєстрі станом на 04.12.2013р. значиться Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, ідентифікаційний код 03195961, місцезнаходження проспект Миру,116а, м. Чернігів.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.06.2003р. між відкритим акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго», правонаступником якого є позивач, та Головним управлінням праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, яке перейменоване у Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, укладено договір на постачання теплової енергії №1-0134. Окрім того, до вказаного договору сторонами було укладено додаток №1, додаток №3 «Річна потреба теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання.

Як вбачається із матеріалів справи, в подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору на постачання теплової енергії №1-0134 від 01.06.2003р., якими вносилися зміни, доповнення, а саме: додаткова угода від 01.12.2005р., додаткова угода від 01.06.2006р., додаткова угода від 01.06.2006р., якою вносилися зміни до додатку №3 договору, додаткова угода від 01.10.2007р., додаткова угода від 01.10.2007р., якою вносилися зміни до додатку №3 договору, додаткова угода від 18.02.2009р., додаткова угода від 21.12.2009р., додаткова угода від 14.12.2010р., додаткова угода від 16.03.2011р., додаткова угода від 01.02.2012р., додаткова угода від 01.08.2012р., додаткова угода від 18.01.2013р.

Відповідно до додаткової угоди від 18.01.2013р. сторони домовилися, що у тексті договору назву Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації, необхідно читати - Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п.1.1. договору (в редакції додаткової угоди від 01.06.2006р.) виробник (позивач у справі) бере на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві (відповідачу у справі) теплову енергію для підігріву води та опалення, а споживач зобов'язується сплачувати виробникові за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п.11.1 договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2005р.) він діє до 10.10.2006р., набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим з дня збігу попереднього терміну його дії на наступний річний термін, якщо протягом останнього місяця дії договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього.

Приймаючи до уваги, що сторонами не подано доказів відмови від договору на постачання теплової енергії №1-0134 від 01.06.2003р. (з урахуванням змін, доповнень), суд доходить висновку, що дія вказаного договору продовжена до 10.10.2014р.

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу для об'єктів, перерахованих у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору на опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та технологічні потреби.

У додатку № 1 до договору (в редакції додаткової угоди від 16.03.2011р.) сторони визначили, що опалювальний об'єкт знаходяться в м. Чернігові, пр.Миру,116а, адмін. приміщення площа 843,2кв.м., гараж площа 232кв.м.

Згідно п.1.2 договору (в редакції додаткової угоди від 01.08.2012р.) тарифи/двоставкові тарифи на комунальні послуги змінюються за поданням виробника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи/двоставкові тарифи є обов'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладання додаткових угод.

Згідно п.1.3 договору (в редакції додаткової угоди від 01.08.2012р.) ціна цього договору включає ціну (вартість) проданої за цим договором теплової енергії. Ціна (вартість) проданої за цим договором теплової енергії визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Як свідчать матеріали справи, постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №167 від 30.09.2011р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію ВАТ «Облтеплокомуненерго» (м. Чернігів)», яка набрала чинності з 01.10.2011р., Відкритому акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» (м. Чернігів) затверджено одноставковий тариф на теплову енергію для бюджетних установ - 788,00грн. за 1Гкал (без ПДВ).

Відповідно до п.5.4 договору (в редакції додаткової угоди від 01.08.2012р.) споживач, який має засоби обліку, повинен щомісячно подавати теплопостачальнику підписаний та скріплений печаткою споживача звіт, в якому відображаються зняті візуально показання засобу (приладу) обліку теплової енергії. Звіт подається до 20 числа поточного місяця. У випадку, коли 20 число поточного місяця збігається з вихідним або святковим днем, то день подання звіту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання споживачем вказаного звіту, виробник має право виконати облік розрахунковим методом у відповідності до умов цього договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору №1-0134 від 01.06.2003р. та додаткових угод до нього передав, а споживач прийняв виробництво, транспортування, постачання теплової енергії. Так загальна вартість теплової енергії за листопад-грудень 2012р. становить 22649,41грн., що підтверджується двосторонніми Актами прийому-передачі енергії від 21.11.2012р. на суму 8185,14грн., від 20.12.2012р. на суму 14464,27грн. та рахунками-фактурами на оплату послуг №1-0134 від 21.11.2012р. на суму 8185,14грн., №1-0134 від 20.12.2012р. на суму 14464,27грн.

Згідно п.6.4 договору (в редакції додаткової угоди від 01.08.2012р.) розрахунки споживача з теплопостачальником за надані послуги здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або, при відсутності засобів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця. При цьому сторони домовились про таке. У місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування) та закінчується 19 числа звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування).

Відповідно п.6.5 договору (в редакції додаткової угоди від 01.08.2012р.) розрахунки за надані послуги споживач здійснює згідно умов цього договору щомісячно до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим, не залежно від того на який день тижня припадає 1-ше число місяця. Якщо 1-ше число місяця припадає на вихідний день, то розрахунок за надані послуги здійснюється в останній робочий день звітного місяця.

Відповідно до ч.6, ч.7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за надані послуги у грудні 2012р. розрахувався частково на суму 4657,21грн., що підтверджується випискою банку від 26.12.2012р., копія якої додана позивачем до матеріалів справи.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 17992,20грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірки розрахунків станом на 01.12.2013р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, борг у сумі 17992,20грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно п. 7.3.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1332,09грн. за період з 02.12.12р. по 01.07.13р., за несвоєчасне виконання розрахунків за надані позивачем послуги у листопаді-грудні 2012 року відповідно до п. 7.3.3. договору, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчить наведений позивачем розрахунок пені, фактичне нарахування пені проведено позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який нараховується пеня, від сум простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати послуг, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю у сумі 1332,09грн.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 505,01грн. за період з 02.02.2012р. по 27.11.2013р., втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 135,23грн. за період з 02.12.2012р. по 31.10.2013р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 505,01грн.

Як вбачається із доданого позивачем до позовної заяви розрахунку втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, позивачем було здійснено вибіркове нарахування інфляційних втрат за місяці, зокрема: грудень 2012 року, січень 2013 року, травень 2013 року та жовтень 2013 року, в яких рівень інфляції перевищує 100%, та виключено місяці, в яких була дефляція (рівень інфляції складав менше 100%), що суперечить вимогам ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки вказаною нормою передбачено нарахування інфляційних втрат за весь період прострочки, а не вибірково, де рівень інфляції перевищує 100%.

У судовому засіданні 05.12.2013р. позивачем подано на вимогу суду розрахунок втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період з 02.12.2012 року по 30.10.2013 року без виключення місяців, в яких була дефляція, з якого вбачається, що загальний розмір втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період з 02.12.2012 року по 30.10.2013 року становить «-21,41грн.», тобто фактично дорівнює нулю.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 135,23грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період з 02.12.2012 року по 30.10.2013 року задоволенню не підлягають, оскільки враховуючи розміри інфляції (дефляції) по кожному місяцю розрахунку загальний розмір інфляції за вказаний позивачем період відсутній.

Суд не прийняв до уваги заперечення відповідача проти позову в частині стягнення пені, 3% річних, інфляції, виходячи за наступного.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 3 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.

Умовами договору на постачання теплової енергії №1-0134 від 01.06.2003р. та додатковими угодами до нього не передбачено залежність оплати відповідачем плати за надані послуги теплопостачання від бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.

Згідно частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за на надані послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії не сплатив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 17992,20грн. боргу, 1332,09грн. пені, 505,01грн. трьох процентів річних. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1708,85грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 232, 233, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (проспект Миру,116а, м. Чернігів, р/р 35219001000144 в УДК в Чернігівській області МФО 853592, код 03195961) на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (вул. Комсомольська, 55-Б, м. Чернігів, р/р 26004300000976 в ПАТ Банк «Демарк» м. Чернігова, МФО 353575, код 03357671) 17992грн.20коп. боргу, 1332грн.09коп. пені, 505грн.01коп. три проценти річних, 1708грн. 85коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 09.12.2013р.

Суддя Н.Ю. Книш