Рішення № 35845207, 05.12.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" грудня 2013 р. Справа № 906/1469/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Майстренко В.П. - довіреність від 26.12.12р. №08/16377-009093

від відповідача: Івашкевич О.Г. - довіреність від 30.10.13р. №1442

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (м. Малин)

про стягнення 437 623,84 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на його користь заборгованість в сумі 437 623,84 грн., нарахований за період з квітня по вересень 2013р. згідно договору №517 від 23.08.2012р. про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами, з якої 421 859,14 грн. становить борг за спожиту електроенергію та 3 164,95 грн. борг по сплаті реактивної електроенергії. Крим цього, позивач просить стягнути з відповідача 10 260,55 грн. нарахованої пені, 116,31 грн. інфляційних, 2 222,89 грн. річних та судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача з посиланням на акт звірки розрахунків станом на 04.12.2013 р заявив, що на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 64 421,14 грн. основного боргу, оскільки частина заборгованості відповідачем була погашена як до, так і після подання позову.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково в сумі 64 421,14 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергії, суму нарахованих інфляційних та річних. Подав клопотання про зменшення розміру нарахованої пені, посилаючись на наявну заборгованість населення за спожиті послуги з постачання теплової енергії та очищення води, що вплинуло на розрахунки з відповідачем за спожиту електроенергію, яка використовується для надання комунальних послуг територіальній громаді міста, та те, що відповідач по мірі надходження коштів виконує свої зобов'язання перед позивачем.

Представник позивача проти зменшення розміру пені не заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.08.2012р. між Малинським РЕМ, якій діє на підставі Положення, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" укладено договір № 517 про постачання електричної енергії), за умовами якого єпектропостачальне підприємство зобов'язалося своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати за використану електричну енергію за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.(п.2.2.3 договору).

Відповідно до вказаного Договору розрахунковим періодом вважається період з 19 числа по 18 число включно, а оплата електроенергії споживачем здійснюється до 5 числа розрахункового місяця.

За несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (п.4.2.1 договору).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з постачання ї електроенергії та направив відповідачу рахунки для оплати за спожиту активну електроенергію та реактивну електроенергію, заборгованість за які з січня 2013 р. по вересень 2013 р. станом на 01.10.2013 р. становила відповідно 421 859,14 грн. та 3 164,95 грн.

На підставі до п.4.2.1 договору відповідачу нарахована пеня в сумі 10 260,55 грн., а також згідно ст. 625 ЦК України відповідачу також нараховані 116,31 грн. інфляційних та 2 222,89 грн. 3% річних за весь період прострочення внесення платежів.

За спожиту електроенергію відповідач розрахувався частково: а саме до подання позову згідно платіжного доручення № 1936 від 27.09.2013 р. відповідачем сплачено за реактивну електроенергію 3 164,95 грн., а згідно платіжного доручення № 1943 грн. від 01.10.2013 р. відповідач розрахувався за активну електроенергію в сумі 10 000,00грн.

Згідно даного представниками сторін акта звірки взаєморозрахунків по договору про постачання електричної енергії станом на 04.12.2013 р. з поданій до суду заборгованості в сумі 421 859,14 грн. відповідач має заборгованість в розмірі 64 421,14 грн.

Статтею 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальних) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст.546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно із ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідач в обґрунтування заяви про зменшення пені посилається на те, що він є енергопостачальне підприємство, відпускає теплову енергію населенню, має наявну заборгованість населення за спожиті послуги з постачання теплової енергії та очищення води, що впливає на розрахунки з відповідачем за спожиту електроенергію, яка використовується для надання комунальних послуг територіальній громаді міста, та те, що відповідач по мірі надходження коштів виконує свої зобов'язання перед позивачем.

З огляду на вищевикладене, враховуючи тяжке матеріальне становище відповідача та те, що відповідач по мірі надходження коштів виконує свої зобов'язання перед позивачем, суд вбачає наявність підстав для задоволення заяви відповідача та зменшення розміру нарахованої пені на 40%, що складає 4 104,22грн., стягнувши решту пені в сумі 6 156,33 грн.

У зв'язку з чим, в задоволенні позову про стягнення пені в сумі 4 104,22 грн. слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 64 421,14 грн.,6156,33 грн. пені, 116,31 грн. інфляційних та 2 222,89грн. 3% річних правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення 347 438 грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору на підставі п.п1-1 п.1 ст.80 ГПК України.

В частині стягнення 10 000 грн. заборгованості за активну електроенергію та 3 164,95 грн. заборгованості за реактивну електроенергію суд відмовляє в позові, так як позовні вимоги в цій частині заявлені до подання позову.

Відповідно до пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разу коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір в даному випадку підлягає стягненню в розмірі 8 489,18 грн. з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49,пп.1-1 п.1 ст. 80,ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (11601,Житомирська область, м. Малин, вул.Українських Повстанців,25 А, код ЄДРПОУ 37555721) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"(10008,м. Житомир, вул.Пушкінська,32/8, код ЄДРПОУ 22048622)

- 64 421,14 грн. боргу;

- 6 156,33 грн. пені;

- 116,31 грн. інфляційних нарахувань;

- 2 222,89грн. 3% річних;

- 8 489,18 грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 347 438,00 грн.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1 - у справу, 2,3 - сторонам (рек. з повід.)