Ухвала суду № 35844389, 06.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мельник Ю.А.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року справа №269/4718/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25.10.2013 року в справі №269/4718/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради, третя особа - Управління Державної казначейської служби м. Макіївки про визнання неправомірними дій та зобов'язання перерахувати і виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 14.11.2011 року до 02.09.2013 року та стягнення з Державного бюджету нарахованих сум.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку з чим, перебувала до 02.09.2013 року на обліку в УПСЗН і отримувала грошову допомогу як застрахована особа у розмірі 130 грн. 02.09.2013 року вона приступила до роботи, тож з цього строку зазначену допомогу не отримує. Зазначена допомога була призначена їй до досягнення дитиною трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сем»ям з дітьми».

Просила суд визнати дії УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про відмову призначити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними, та зобов'язати УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області здійснити перерахунок і виплатити недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для дитини до 6 років.

Ухвалою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25.09.2013р. позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 14.11.2011р. по 24.03.2013р. залишені без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. Ухвала набрала законної сили.

Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25.10.2013р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради та зобов'язано відповідача за рахунок коштів Державного бюджету здійснити позивачу перерахунок та сплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 24.03.2013 року по 02.09.2013 рік у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з урахуванням проведених виплат.

Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надаються УПСЗН відповідно до норм чинного законодавства України, а виплату здійснено позивачу у повному обсязі, тому просив відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі за відсутністю підстав.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 згідно свідоцтва про народження є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), у зв'язку з чим перебувала на обліку в Управлінні прані і соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради з 14.11.2011 року по 01.09.2013 року включно як застрахована особа і отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн щомісяця, виплату якої здійснював відповідач.

02.09.2013 року ОСОБА_2 приступила до виконання своїх службових обов'язків, тому виплата зазначеної допомоги була зупинена.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI внесені відповідні зміни до Закону №2811-ХІІ та Закону №2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону №2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону №107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону №107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону №2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону №2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону №2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 №835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року №2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2011 року №1751 саме на виконання Закону №2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону №2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону №2240-III на виконання статті 45 Закону №2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спір виник щодо виплати допомоги з березня 2013 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року в справі №21-410а12.

Відповідно до ст. 2442 КАС України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, висновок суду першої інстанції за цією справою ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та відповідні їм правовідносини, судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25.10.2013р. в справі №269/4718/13-а- залишити без задоволення.

Постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25.10.2013р. в справі №269/4718/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва