Рішення № 35843752, 27.11.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа № 918/1658/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора міста Рівного в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі - Рада) до товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" (далі - Товариство), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державно-комунальне підприємство "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного" (далі - Підприємство), державна інспекція сільського господарства України в Рівненській області (далі - Інспекція), про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

за участі представників:

Ради: Мірошник Д.В. за дов. від 30 липня 2010 року № 08-1082,

Товариства: Мельниченко О.А. (ліквідатор),

Підприємства: Польової Е.М. за дов. від 4 листопада 2013 року № 285,

Інспекції: Алексєєва Ю.В. за дов. від 23 серпня 2013 року № 04/2868,

Левченка В.С. за дов. від 27 листопада 2013 року № 04/3793,

прокуратури: Грисюка Ю.І. за посв. від 20 жовтня 2012 року № 010592,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2013 року заступник прокурора міста Рівного звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Ради, посилаючись на те, що 9 липня 2013 року працівниками Інспекції була проведена перевірка з питань дотримання Товариством вимог земельного законодавства на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Соборна, 11 Б. За результатами вказаної перевірки було встановлено самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,05 га, розташованої за вищенаведеною адресою, шляхом впорядкування території, встановлення фонтану та розміщення тимчасової споруди за рахунок земель рекреаційного призначення, що перебувають у постійному користуванні Підприємства. У зв'язку з наведеним обставинами, 9 липня 2013 року уповноваженим працівником Інспекції було внесено припис про усунення Товариством виявлених порушень земельного законодавства протягом 30 днів. За результатами проведеної працівниками Інспекції перевірки дотримання Товариством вимог вказаного припису 16 серпня 2013 року було складено відповідний акт та встановлено невиконання відповідачем вищезазначених вимог, у зв'язку з чим повторно внесено припис про усунення виявлених порушень. У той же час, перевіркою, проведеною Інспекцією 8 жовтня 2013 року, було встановлено невиконання відповідачем вимог наведених приписів. Оскільки Товариство, незважаючи на вищезазначені вимоги Інспекції, у добровільному порядку не звільнило спірну ділянку та незаконно продовжує користуватися нею, прокурор, посилаючись на статті 116, 125, 211, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), просив суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,05 га по вул. Соборній, 11 Б у місті Рівному шляхом знесення літнього майданчика, а також привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29 жовтня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1658/13, розгляд якої було призначено на 13 листопада 2013 року. Крім того, вказаною ухвалою до участі у розгляді справи в якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Підприємство та Інспекцію.

Ухвалою від 13 листопада 2013 року розгляд справи відкладено на 27 листопада 2013 року.

У судовому засіданні 27 листопада 2013 року представники прокуратури та Ради підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представники Підприємства та Інспекції також просили суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача підтвердив той факт, що Товариство продовжує користуватися спірною земельною ділянкою. Водночас проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що відповідач на час розгляду даної справи проводить дії по отриманню документів на оформлення права користування даною ділянкою у встановленому законом порядку. У зв'язку з наведеними обставинами вказаний представник просив суд відкласти розгляд справи до завершення вказаних дій та отримання Товариством відповідних правопідтверджуючих документів на користування цією ділянкою.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання з огляду на наступне.

У матеріалах даної справи наявні листи-відповіді компетентних органів, якими відповідачу було відмовлено у наданні в користування спірної земельної ділянки. У той же час Товариство не надало жодних належних та допустимих доказів позитивного вирішення вищезазначеними органами його наступних звернень щодо надання даної земельної ділянки у користування, а також інших документів, які могли б свідчити про можливість зміни цільового призначення даної земельної ділянки та можливість отримання відповідачем у користування цієї ділянки в межах граничного строку розгляду даного спору, який визначено статтею 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім того, у судовому засіданні представник відповідача не пояснив, яким чином може змінитися правовий режим спірної земельної ділянки.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Слід також зазначити, що представник Товариства у судовому засіданні не заперечував проти переходу до розгляду судом справи по суті.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, Ради, Товариства, Підприємства та Інспекції, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням міського голови міста Рівного від 11 червня 2012 року № 602-р Товариству було видано свідоцтво від 12 червня 2012 року Серії САЕ № 597227 про право власності на нерухоме майно - будівлю ресторану "Ліон" загальною площею 297,8 м2, розташованого за адресою: місто Рівне, вулиця Соборна, 11 Б (а.с. 89). Право приватної власності відповідача на вказаний об'єкт нерухомості також підтверджується відповідним витягом про державну реєстрацію прав, копія якого наявна у матеріалах даної справи (а.с. 88).

Згідно наказу Інспекції від 25 червня 2013 року № 344, на підставі направлення на проведення позапланової перевірки Товариства від 25 червня 2013 року № 08/771-н, 9 липня 2013 року працівниками Інспекції була проведена перевірка з питань дотримання відповідачем вимог земельного законодавства на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Соборна, 11 Б. За результатами вказаної перевірки було складено акт від 9 липня 2013 року № 94/4 (а.с. 12-16) та встановлено самовільне зайняття Товариством земельної ділянки площею 0,05 га, розташованої за вищенаведеною адресою, шляхом впорядкування території, встановлення фонтану та розміщення тимчасової споруди за рахунок земель рекреаційного призначення, що перебувають у постійному користуванні Підприємства. Вказаний акт був отриманий уповноваженим представником Товариства - директором відповідача Цибульською Наталією Миколаївною, та підписаний даною особою без будь-яких зауважень чи заперечень, про що в сам акт було внесено відповідний запис (а.с. 15).

Крім того, під час проведення даної перевірки державними інспектором Інспекції Левченком В.С. був складений акт обстеження спірної земельної ділянки від 9 липня 2013 року № 94/3 (а.с. 17-18). У цьому акті встановлено, що на землях рекреаційного призначення площею 0,05 га у місті Рівному по вулиці Соборній, 11 Б, Товариством вчинено земельне правопорушення, яке полягало у впорядкуванні (благоустрої) спірної території, встановленні фонтану та розміщенні тимчасової споруди за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні Підприємства. Копію вказаного акта було вручено уповноваженому представнику відповідача, що підтверджується власноручним підписом останнього у вказаному документі.

У зв'язку з наведеним обставинами 9 липня 2013 року уповноваженим працівником Інспекції було внесено відповідний припис № 94/3 про усунення Товариством виявлених порушень земельного законодавства протягом 30 днів (а.с. 21), копія якого також було вручено уповноваженому представнику відповідача.

Крім того, вказані правопорушення зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення від 9 липня 2013 року № 000498 (а.с. 19), на підставі якого постановою головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель Інспекції про накладення адміністративного стягнення від 9 липня 2013 року № 000498 директора Товариства - Цибульську Наталію Миколаївну було визнано винною у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення та накладено штраф у розмірі 340 грн. 00 коп. Зазначеною постановою також було встановлено, що даним земельним правопорушенням, яке полягало у самовільному зайнятті земельної ділянки, було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 447 грн. 99 коп. Копія вказаної постанови також була отримана уповноваженою особою відповідача.

Слід зазначити, що вищенаведені суми були сплачені Товариством у добровільному порядку, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних платіжних документів (а.с. 24). Відтак, відповідач фактично визнав незаконність своїх дій та підтвердив факт вчинення останнім земельного правопорушення, яке полягало у самовільному зайнятті спірної земельної ділянки.

У той же час згідно наказу Інспекції від 12 серпня 2013 року № 458, на підставі направлення на проведення позапланової перевірки Товариства від 12 серпня 2013 року № 08/917-н, 16 серпня 2013 року працівниками Інспекції була проведена перевірка з питань виконання відповідачем вимог припису від 9 липня 2013 року № 94/3. За результатами вказаної перевірки було складено акт від 16 серпня 2013 року № 094/13 (а.с. 29-33), яким встановлено виконання наведеного припису Інспекції не у повному обсязі.

27 серпня 2013 року уповноваженим працівником Інспекції було внесено відповідний припис № 094/12 про усунення відповідачем виявлених порушень земельного законодавства протягом 30 днів (а.с. 39). Копія даного припису вручено уповноваженому представнику Товариства 27 серпня 2013 року.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що постанова про накладення адміністративного стягнення за невиконання вимог вищезазначеного припису уповноваженими особами Інспекції не виносилася у зв'язку із звільненням з посади директора Товариства Цибульської Наталії Миколаївни. Вказану обставину підтвердили і представники сторін та Інспекції у судовому засіданні.

Згідно наказу Інспекції від 1 жовтня 2013 року № 560, на підставі направлення на проведення позапланової перевірки Товариства від 1 жовтня 2013 року № 08/1029-н, 8 жовтня 2013 року працівниками Інспекції була проведена позапланова перевірка з питань виконання відповідачем вимог приписів від 27 серпня 2013 року № 094/12 та № 094/13. За результатами вказаної перевірки було складено акт від 8 жовтня 2013 року № 7 (а.с. 41-49), яким встановлено невиконання наведених приписів Інспекції.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень відповідної міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до змісту цієї норми Закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних у цих рішеннях.

З огляду на викладене, такі повноваження на території міста Рівного є виключною компетенцією Рівненської міської ради.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Перелік документів, які посвідчують право на земельну ділянку, встановлений статтею 126 ЗК України, зокрема згідно вказаної норми право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

За статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміються будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, самовільним зайняттям земельної ділянки є фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Відсутність таких документів у особи на час прийняття судом рішення є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Частиною 2 статті 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

З огляду на вищезазначені приписи чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що для передачі Товариству спірної земельної ділянки площею 0,05 га в користування (оренду) необхідне її віднесення до земель, що можуть бути передані у користування шляхом проведення відповідних торгів згідно рішення Ради.

З матеріалів справи та пояснень представників прокуратури, сторін, а також третіх осіб вбачається, що на час розгляду даної справи Рада не приймала відповідного рішення та не передавала Товариству у власність або в користування спірну земельну ділянку.

Крім того, у матеріалах даної справи наявні звернення Товариства до компетентних державних органів з проханнями видати паспорт прив'язки на спірну земельну ділянку (а.с. 26) та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки в оренду (а.с. 67). Водночас у задоволенні вказаних заяв відповідачу було відмовлено. Вказаний факт підтвердив і представник Товариства у судовому засіданні. У той же час судом встановлено, що будь-яких дій щодо оскарження вказаних рішень відповідачем не здійснювалося. Про це також було зазначено представником відповідача у судовому засіданні.

Слід також зазначити, що у матеріалах даної справи наявна належним чином засвідчена копія державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 14 червня 2007 року Серії ЯЯ № 262085, з якого вбачається, що на підставі рішення Рівненської міської ради від 17 жовтня 2006 року № 290 Підприємству у постійне користування було надано земельну ділянку площею 22,7739 га, в межі якої входить і спірна земельна ділянка площею 0,05 га (а.с. 55).

З приписів частини 2 статті 123 ЗК України вбачається, що для передачі Радою спірної земельної ділянки у власність чи користування Товариства обов'язковою є наявність нотаріально засвідченої письмової згоди на таку передачу землекористувача - Підприємства.

У матеріалах справи наявна копія листа Товариства від 9 липня 2013 року № 1107/13, яким останнє звернулося до Підприємства з проханням надати згоду на вилучення з користування земельної ділянки площею 0,0742 га (у межах якої знаходиться спірна земельна ділянка), що знаходиться у постійному користуванні вказаної юридичної особи.

Проте листом від 31 липня 2013 року № 169 Підприємство повідомило відповідача про неможливість вилучення вказаної земельної ділянки з його постійного користування з метою передачі її в оренду Товариству у зв'язку з тим, що використання цієї ділянки відповідачем з метою обслуговування належного йому ресторану "Ліон" не відповідає цільовому призначенню цих земель та загрожує їх збереженню (а.с. 36).

У судовому засіданні представник Підприємства пояснив, що вищезазначене прохання Товариства не може бути задоволене з огляду на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, використання яких з метою здійснення підприємницької діяльності не відповідає нормативним приписам чинного законодавства щодо цільового використання вказаної категорії земель.

Отже, судом встановлено, що на момент розгляду справи Товариство не набуло у встановленому законом порядку права користування спірною земельною ділянкою.

Оскільки в матеріалах справи наявні належні докази, які підтверджують відсутність у відповідача оформлених у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,05 га, розташовану за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 11 Б, і даний факт у встановленому законом порядку не спростований Товариством, суд дійшов висновку про те, що останній самовільно зайняв цю земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (частина 3 статті 212 ЗК України).

Враховуючи те, що позивачем та прокурором на підставі належних та допустимих доказів було доведено факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки Товариством, суд вважає дані позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що з 1 січня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі дорівнює 1 147 грн. 00 коп.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що прокурор просив суд задовольнити дві його позовні вимоги немайнового характеру, а саме: зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту останнім земельну ділянку загальною площею 0,05 га по вул. Соборній, 11 Б у місті Рівному шляхом знесення літнього майданчика, а також привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан.

Відповідно до пункту 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 294 грн. 00 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 11 Б, ідентифікаційний код: 23305216) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,05 га, що знаходиться у місті Рівному по вулиці Соборній, 11 Б, шляхом знесення літнього майданчика.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 11Б, ідентифікаційний код: 23305216) привести земельну ділянку загальною площею 0,05 га, що знаходиться у місті Рівному по вулиці Соборній, 11 Б, у придатний для використання стан.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 11 Б, ідентифікаційний код: 23305216) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 2 грудня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко