Постанова № 35843674, 04.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

04 грудня 2013 року Справа № 902/1122/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.13 р. у справі № 902/1122/13 (суддя Білоус В.В.)

за позовом приватного підприємства "Крок" (м. Київ)

до публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (м. Вінниця)

про стягнення 976 164,75 грн.

За участю представників:

позивача - Рейзін Михайло Володимирович ( довіреність № б/н від 01.09.2013 р. )

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Крок" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" про стягнення 873376,50 грн. заборгованості, 74976,18 грн. пені, 22745,20 грн. 3% річних, 5066,87 грн. інфляційних втрат.

Ухвалами господарського суду Вінницької області від 09.10.2013р. припинено провадження у справі в частині позовних вимог стягнення боргу в сумі 100000 грн. та в сумі 50000 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України та п.4 ч.1 ст.80 ГПК України відповідно.

Ухвалою суду першої інстанцій від 22.10.2013р. провадження у справі щодо стягнення 549,81 грн. - пені, 168,86 грн. - 3% річних та 5066, 87 грн. - інфляційних втрат припинено.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.10.13р. у справі № 902/1122/13 позов приватного підприємства "Крок" до публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 723 376, 50 грн. - боргу, 74 426, 37 грн. - пені за прострочення оплати з 15.10.2012 р. по 25.04.2013 р., 3 % річних у сумі 22 576, 34 грн. за період прострочення з 15.10.2012 р. по 22.10.2013 р.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі зокрема зазначає, що позивачем було порушено п.3.3 договору поставки №04/10-1, оскільки обов'язковою умовою проведення розрахунків в установлений договором строк є надання постачальником покупцю товару рахунків-фактур, в яких визначається сума, що підлягає оплаті за відповідну партію товару.

Вважає, що за відсутності в матеріалах справи доказів щодо дати отримання відповідачем рахунків - фактур з вказівкою яка сума коштів підлягала оплаті, позивач позбавлений права нараховувати штрафні санкції відповідачу.

Просить скасувати рішення в частині стягнення з ПАТ «Південьзахідшляхбуд» 74 426,37 грн. пені, 22 576, 34 грн.-3% річних, провадження у справі в цій частині припинити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р. апеляційну скаргу ПАТ "Південьзахідшляхбуд" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

У судове засідання апеляційної інстанції позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№22142/13 від 04.12.2013р.), в якому заперечує проти доводів скаржника.

У відзиві зокрема зазначає, що початок перебігу строків нарахування штрафних санкцій встановлені судом вірно, оскільки строк оплати за отримані матеріальні цінності визначений умовами договору.

Посилання відповідача на ненадання позивачем рахунків-фактур на думку позивача є безпідставними, оскільки відповідачем частково погашено заборгованість. Крім цього, відповідач своїм листом №13-5«юр»/448 від 05 квітня 2013 року визнав повністю заборгованість згідно договору поставки № 04/10-1 від 04 жовтня 2012 року, та гарантував оплату заборгованості в повному обсязі протягом квітня-червня 2013 року.

Вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Вінницької області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Скаржник не забезпечив явку свого представника в призначене на 04.12.2013р. судове засідання, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

04.10.2012р. приватним підприємством "Крок" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" (покупець) було укладено договір поставки №04/10-1, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар (нафтопродукти, паливно - мастильні матеріали тощо), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру га загальна ціна яких визначена сторонами у заявках (додатках), форма яких встановлена в додатку №1 до цього договору та які є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину (надалі іменується "товар").

Відповідно до п.2.1. договору, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.

Загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма додатками до даного договору (п.2.3. договору).

Як встановлено п. 3.1.договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі транспортування товару за рахунок постачальника) здійснюються в безготівковому порядку на протязі 10 (десять) днів з моменту фактичного отриманння товару, якщо інше не передбачено додатками до даного договору.

Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі відповідного додатка на постачання партії товару та/або належним чином оформлених актів прийомки- передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки товару) і рахунків-фактур постачальника (3.3. договору).

Згідно п.6.3 договору у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від зобов'язань по оплаті.

Також в п. 8.1. договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до "31" грудня 2012 року. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного періоду дії цього договору про намір припинити його дію, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного договору.

На виконання умов договору поставки №04/10-1 від 04.10.2012р. позивач поставив відповідачеві, а відповідач отримав від позивача нафтопродукти на суму 1123376,50 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних та рахунків - фактур:

- №РН-0000353 від 04.10.2012 р., №СФ-0000381 від 04.10.2012 р. на суму 247876,50 грн.;

- №РН-0000357 від 05.10.2012 р., №СФ-0000383 від 05.10.2012 р. на суму 173349,00 грн.;

- №РН-0000360 від 08.10.2012, №СФ-0000394 від 08.10.2012 р. на суму 175100,00 грн.;

- №РН-0000364 від 09.10.2012р., №СФ-0000396 від 09.10.2012 р. на суму 175100,00 грн.;

- №РН-0000366 від 10.10.2012 р.; №СФ-0000399 від 10.10.2012р. на суму 175100,00 грн.;

- №РН-0000370 від 15.10.2012 р., №СФ-0000403 від 15.10.2012р. на суму 176851,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач зобов'язання щодо оплати за отриманий товар згідно договору виконав частково, сплатив відповідачеві 400 000, 00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Також, в матеріалах справи наявний лист №13-5«юр»/448 від 05.04.2013р. відповідно до якого ПАТ «Південьзахідшляхбуд» визнав повністю зазначену у претензії суму боргу 973376,50 грн. за поставлені нафтопродукти згідно договору поставки №04/10-1 від 04.04.2012р., та гарантував оплату заборгованості в повному обсязі протягом квітня-червня 2013 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами виникли правовідносини з поставки, купівлі-продажу товару, які регулюються ст.ст. 712, 655 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 655, 712 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу, положення якого застосовуються до договорів поставки згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність другій стороні (покупцеві) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач зобов'язання щодо оплати за отриманий товар згідно договору виконав частково, в сумі 400000,00 грн. Докази сплати відповідачем основного боргу в сумі 723376,50 грн. відсутні. Отже, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення 723376,50 грн. заборгованості за отриманий товар.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

На підставі п.6.3 договору позивачем нараховано відповідачу 74426,37 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання. Перевіривши у апеляційному провадженні розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність і обґрунтованість заявленої вимоги.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши у апеляційному провадженні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх законність і обґрунтованість.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, на підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Вінницької області про законність і обґрунтованість вимог позивача про стягнення 820 379, 21 грн., з яких: 723 376, 50 грн. - боргу, 74 426, 37 грн. - пені за прострочення оплати з 15.10.2012 р. по 25.04.2013 р., 3 % річних у розмірі 22 576, 34 грн. за період прострочення з 15.10.2012 р. по 22.10.2013 р., згідно поданого розрахунку.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" на рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.13 р. у справі № 902/1122/13 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.