Постанова № 35843581, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/12757/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Ільєнок Т.В.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Малеванчук І.В. - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2013р. (дата складання рішення 23.09.2013р.)

по справі №910/12757/13 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"

про стягнення орендної плати - 213 526,62 грн., пені - 5 422,98 грн., 3% від простроченої суми - 1 111,50 грн., витрати від інфляції - 213,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2013 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" грошові кошти основного боргу у сумі 213 526,62 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 5 422,98 грн., 3% річних у сумі 1 111,50 грн., витрати від інфляції у сумі 213,53 грн., судовий збір у сумі 4 405,49 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2013 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що суд не взяв до уваги відсутність актів прийому-передачі майна за Договором, що підтвердило б факт отримання майна відповідачем. Також скаржник зазначає, що укладений між сторонами договір є договором оренди, що регулюється главою 58 ЦК України, а не договором надання послуг, разом з тим, додані позивачем акти є актами надання послуг. Крім того, на думку скаржника оскільки між сторонами підписаний договір оренди, у відповідача відсутні підстави підписувати акти надання послуг. Також скаржник зазначає, що в наданих позивачем актах не зазначено, що відповідач відмовився від їх підписання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у справі №910/12757/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Коротун О.М., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2013 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.11.2013 року.

08.11.2013 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2013 по справі №910/12757/13 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" - без задоволення.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду справи №910/12757/13 сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 розгляд справи відкладено на 02.12.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, для розгляду справи №910/12757/13 сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Ільєнок Т.В., Власов Ю.Л.

У судове засідання 02.12.2013 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представника відповідача, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" (Орендар) укладено договір оперативної оренди обладнання №357313, відповідно до умов якого позивач надає у тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі «обладнання», асортимент, кількість та вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.4.1.1. договору, орендна плата нараховується за повний календарний місяць по факту знаходження обладнання у орендаря (згідно актів прийому-передачі), а у разі використання обладнання не повний календарний місяць - орендна плата нараховується за фактичну (згідно п. 4.3. даного договору) кількість днів знаходження обладнання в оренді (згідно актів прийому-передачі).

Згідно з пп. 4.1.3 Договору, орендодавець до десятого числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє орендарю поштою (цінним листом із описом вкладення) або кур'єром оригінал акту наданих послуг.

Відповідно до п.4.1.4 договору, орендар зобов'язаний підписати і повернути орендодавцю один підписаний оригінал акту наданих послуг до двадцятого числа місяця, наступного за оплачуваним (за яким нарахована орендна плата).

У разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного акту наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті суму).

Пунктом 4.1.2. договору встановлено, що орендна плата має сплачуватися шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.1.5. договору орендар сплачує орендну плату у вигляді 100% попередньої оплати загальної орендної плати за місяць (із врахуванням фактичної кількості обладнання, що знаходиться у орендаря). Строк оплати - до 26 числа оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця.

Згідно з п. 4.2.1. договору розмір орендної плати складається з ставки орендної плати (без ПДВ) за один місяць та становить 5% від вартості переданого в оренду обладнання.

Пунктом 4.2.3. договору сторони передбачили, що вартість наданого в оренду обладнання зазначається в додатках та актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору, і встановлюється для визначення розміру: щомісячної суми орендної плати (в грошовому вираженні) за передане обладнання; плати в разі неповернення, втрати та/або пошкодження обладнання; відповідальності сторін при невиконанні ними умов цього договору і відшкодування завданих збитків.

Початком оплачуваного періоду (нарахування орендної плати) є дата дня одержання обладнання (дата підписання акту прийому-передачі). Закінченням оплачуваного періоду (нарахування орендної плати) є дата, що передує даті повернення обладнання (даті дня підписання акту прийому-передачі (повернення). (п.4.3. договору).

Підпунктом 3.1. Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.05.2013, а в частині повернення обладнання, оплати заборгованості з орендної плати та інших платежів - до повного виконання орендарем своїх зобов'язань за даним договором. Продовження строку дії даного договору здійснюється шляхом підписання відповідної додаткової угоди до даного договору. У разі відсутності додаткової угоди про продовження строку дії договору, він припиняє свою дію в строк вказаний у даному пункті.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.06.2013 Договір припинив свою дію.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Укладений між сторонами договір оперативної оренди обладнання №357313 від 01.03.2013 за своєю правовою природою є договором найму (оренди), згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв обладнання, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі №00360 від 01.03.2013 року та №00361/л від 01.03.2013 року.

Відповідно до умов Договору, згідно актів приймання-здавання наданих послуг №0279 від 31.03.2013, №0365 від 30.04.2013, №0476 від 31.05.2013 загальний розмір орендної плати за період березень - травень 2013р. становить 213 526,62 грн.

При цьому, акт приймання-здавання наданих послуг №0279 від 31.03.2013 на суму 71175,54 грн. підписаний сторонами без будь-яких зауважень та скріплений їх печатками.

Щодо актів №0365 від 30.04.2013 на суму 71175,54 грн., №0476 від 31.05.2013 на суму 71175,54 грн., то, як свідчать матеріали справи, вони разом із розрахунками направлялись відповідачу, що підтверджується залученими до матеріалів справи описами вкладення у цінний лист, списками згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками. Однак, відповідач, в порушення п.п. 4.1.4. Договору, не повернув позивачу один підписаний оригінал вказаних актів та не надіслав на адресу позивача письмової мотивованої відмови від їх підписання, а тому, у відповідності з зазначеним підпунктом Договору, вказані акти і сума орендної плати вважаються беззастережно визнаними відповідачем, а послуга такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті суму).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення умов Договору, орендну плату за період березень - травень 2013 року не сплатив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 213 526,62 грн.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 213 526,62 грн. матеріали справи не містять та не надані суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 213 526,62 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 5 422,98 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати, 1 111,50 грн. 3% річних та 213,53 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно пп.7.1 Договору, у разі несвоєчасної сплати орендної плати відповідач сплачує пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки факт порушення (прострочення) відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендної плати підтверджується матеріалами справи, наданий позивачем розрахунок пені відповідає умовам договору та вимогам закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 5 422,98 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обставини справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 1 111,50 грн. 3 % річних та 213,53 грн. втрат від інфляції.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у відповідача відсутні підстави підписувати акт надання послуг, оскільки між сторонами укладено договір оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Підпунктами 4.1.3 та 4.1.4 Договору сторони погодили складання актів наданих послуг.

Таким чином, сторони на власний розсуд, виходячи з диспозитивних засад цивільного та господарського законодавства передбачили умовами договору підписання саме актів наданих послуг.

Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника щодо неправомочності актів надання послуг через відсутність на них напису про те, що відповідач відмовився від їх підписання, оскільки виходячи з положень, які погодили сторони у пп. 4.1.4 Договору, відсутність письмової мотивованої відмови відповідача від підписання таких актів свідчить про беззастережне визнання відповідачем суми орендної плати та прийняття послуги.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів отримання майна відповідачем спростовуються наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі №00360 від 01.03.2013 року та №00361/л від 01.03.2013 року (а.с. 81, 82), які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2013, як необґрунтована, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2013 у справі №910/12757/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2013 у справі №910/12757/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12757/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

Т.В. Ільєнок