Постанова № 35843499, 04.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2013 року Справа № 904/4545/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Герасименко І.М.

при секретарі: Погорєлова Ю.А.

за участю представників:

представник позивача у судове засідання не з'явився

представник відповідача у судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 року у справі №904/4545/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий", м. Дніпропетровськ

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 64 265,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Новий" (надалі - позивач) звернулося з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення суми 64265,62 грн. заборгованості за кредитним договором №2915108/01 від 15.07.2008р., яка складається з: 32418,00 грн. заборгованості за кредитом; 25223,24 грн. заборгованості зі сплати відсотків; 5900,00 грн. заборгованості зі сплати щомісячної комісії; 500,86 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків; 223,52 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на порушення відповідачем своїх обов'язків за кредитними договором в частині своєчасного та повного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 року у справі №904/4545/13 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь позивача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" суму 32418,00 грн. заборгованості з кредиту; 25223,24 грн. заборгованості зі сплати відсотків; 5900,00 грн. - заборгованості з оплати щомісячної комісії; 500,86 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків; 223,52 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії; 1720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 року у справі №904/4545/13 вмотивовано тим, що судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, які виникли з кредитного договору №2915108/01 від 15.07.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої підтверджений актом звірки взаємних розрахунків від 17.06.2013р., а відповідачем зі своєї сторони не надано належних доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві.

Не погодившись з рішенням суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013р. у справі №904/4545/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Новий" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог у апеляційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_1 посилається на те, що рішення підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує також на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема, відповідач зазначив, що господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення на підставі акту звірення взаємних розрахунків за кредитним договором, який не підписаний зі сторони відповідача, та зі сторони банку, акт підписаний особою, яка немає на це правових підстав.

ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Новий" (позивач) надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вказує, що місцевим господарським судом в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства. Вважає доводи скаржника, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), суддів Дарміна М.О. та Березкіної О.В. відновлений строк для подання апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, як такий, що пропущений з поважних причин, а апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи за апеляційною скаргою призначено в судовому засіданні на 09.10.2013р.

В судове засідання 09.10.2013р. відповідач не з'явився, подав суду клопотання, в якому просив перенести розгляд справи у зв'язку з знаходженням ОСОБА_1 на лікарняному. Розгляд справи був відкладений на 11.11.2013 р.

Згідно розпорядження секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Кузнецової І.Л. від 09.10.2013р., у зв'язку з відрядженням судді постійної колегії Дарміна М.О. в склад колегії суддів для розгляду справи №904/4545/13 введено замість судді Дарміна М.О. - суддю Герасименко І.М.

В судове засідання 11.11.2013р. відповідач не з'явився, подав суду клопотання, в якому просив перенести розгляд справи у зв'язку з знаходженням ОСОБА_1 у відрядженні у Дніпропетровській області в м. Кривий Ріг. Розгляд справи був відкладений на 04.12.2013 р.

В судове засідання 04.12.2013р. відповідач не з'явився. Причини неявки суду не відомі. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений апеляційним господарським судом належним чином.

Представник позивача надав через канцелярію суду клопотання, в якому просить розглядати справу без участі представника банку.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи, що сторони не скористалися наданими їм правом брати участь в судових засіданнях та на засадах змагальності доводити суду обґрунтованість своїх вимог та заперечень, а, відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути справу по суті за відсутності представників сторін за наявними матеріалами, в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.12.2013р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, а також застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено із матеріалів справи, 15.07.2008р. між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Новий" (кредитор) та відповідачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №2915108/01, відповідно до п.1.1 умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 50000,00 грн. на термін з 15.07.2008р. по 14.07.2010р., погашення якого відповідач зі своєї сторони зобов'язався здійснювати згідно графіку зі сплатою щомісячно суми 2083,00 грн., а в останній місяць (серпень 2010 року) - суми 2091,00 грн.

Остаточний строк повернення кредиту встановлений сторонами у у п.1.1 кредитного договору - 14.07.2010р.

Як обумовлено в п. 1.2 кредитного договору, плата за користування кредитом встановлена у розмірі 18% річних.

Згідно п. 1.3. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно за фактичне користування грошовими коштами на кожний останній робочий день місяця за поточний звітний місяць, крім нарахування відсотків за грудень місяць. Нарахування процентів за грудень місяць здійснюється по 31 число включно. Для нарахування процентів застосовується метод "факт - факт", тобто фактична кількість днів в місяці і фактична кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується перший день видачі кредитних коштів і не враховується день повного погашення заборгованості за кредитом.

Також, згідно п. 13. кредитного договору сторонами обумовлено, що нарахування комісії за кредитне обслуговування управління (кредиту) здійснюється щомісячно в останній робочий день місяця за поточний місяць в розмірі 0,5% від суми кредиту, вказаній в пункті 1.1. цього договору.

Оплата процентів за користування кредитними коштами, а також комісії за кредитне обслуговування повинні здійснюватися щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця.

Факт видачі позивачем кредитних коштів відповідачу у сумі 50000,00 грн. підтверджується відповідним розпорядженням про видачу кредиту від 15.07.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Як вказував позивач, відповідач, порушуючи умови кредитного договору, в обумовлений кредитним договором строк кредитні кошти, відсотки та комісію за користування кредитом банку не повернув.

В п.5.5. кредитного договору сторони погодили, що за порушення строків оплати процентів (комісії за кредитне обслуговування), зазначених в п.1.3., 1.5, 4.3. даного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період з який сплачується пеня, від неповерненої в строк суми процентів (комісії за кредитне обслуговування).

За первісним розрахунком позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 64265,62 грн., яка станом на 04.06.2013р. складається з: суми 32418,00 грн. - простроченого кредиту, суми 25223,24 грн. - прострочених відсотків, суми 5900,00 грн. - заборгованості по оплаті щомісячної комісії; суми 500,86 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків; суми 223,52 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії.

На виконання вимог місцевого господарського суду про проведення між сторонами звірення взаємних розрахунків за вказаним кредитним договором, позивач надіслав відповідачу акт звірення взаємних розрахунків від 17.06.2013р., у якому зазначив, що за станом на 04.06.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору №2915108/01 від 15.07.2008р. становить 64265,62 грн. та складається із сум заборгованості, які наведені у первісному розрахунку позивача, який визначає порядок утворення заборгованості відповідача.

Відповідач зі своєї сторони акт звірення взаємних розрахунків від 17.06.2013р. не підписав, будь-яких заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та проведених відповідачем платежів не навів.

Також місцевим господарським судом було встановлено, що на час прийняття рішення у справі відповідач доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, або доказів погашення заборгованості не надав.

За наведених вище обставин, судова колегія апеляційного господарського суду доходить висновку, що місцевий господарський суд вірно визначив, що згідно із актом звірення взаємних розрахунків за вищезазначеним кредитним договором заборгованість відповідача станом на 17.06.2013р. становить 64265,81 грн. (з яких: 32418,00 грн. - заборгованість за кредитом; 25223,24 грн. - заборгованість по сплаті відсотків; 5900,00 грн. - заборгованість по оплаті щомісячної комісії; 500,86 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків; 223,52 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії).

На твердження відповідача, акт звірення не є документом, який підтверджує заборгованість за кредитним договором, тому посилання судом першої інстанції на зазначений акт, як доказ її наявності, є незаконним, що призвело до винесення неправильного рішення.

Так відповідач вказує на не отримання ним до цього часу акту звірення взаємних розрахунків від 17.06.2013р. та на підписання цього акту заступником голови правління ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Новий" Сеся Ігорем Анатолійовичем без додавання відповідної довіреності, яка б надавала право цій особі діяти від імені банку, згідно вимог ст. 60 Закону України "Про акціонерні товариства".

Однак судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що такі доводи відповідача не можуть свідчити про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для даної справи, чи про порушення або неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального чи процесуального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, виходячи із наступного.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, а також ст. 193 Господарського кодексу України, встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.ст. 32, 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зміст спірних правовідносин, на позивача, як кредитора, покладається обов'язок доказування факту виконання своїх зобов'язань за зазначеним кредитним договором щодо передання відповідачу, як позичальнику - боржнику, певної суми кредитних коштів, а відповідач зі своєї сторони, як боржник, має довести суду факти, які б свідчили про належне виконання ним своїх зобов'язань за зазначеним кредитним договором щодо повернення позивачу кредитних коштів у встановлений строк, зі сплатою відповідних відсотків та інших належних платежів (комісії) та штрафних санкцій (пені).

Акт звірення взаємних розрахунків є документом, що складається обома сторонами для перевірки здійснення ними певних господарських операцій, зокрема платежів, та підведення балансу (сальдо) таких розрахунків.

У разі відмови однієї із сторін від розгляду та підписання акту звірення взаємних розрахунків, а також за відсутності обґрунтованих зауважень щодо правильності відомостей, що були відображені у цьому документі, такий документ фактично набуває силу одностороннього розрахунку заборгованості, що й мало місце у даному випадку.

Матеріали справи містять докази направлення позивачем акту звірення взаємних розрахунків від 17.06.2013р. поштовим зв'язком відповідачу. Із змісту цього документу видно, що він підписаний зі сторони позивача тільки однією особою, а саме заступником голови правління АКБ "Новий" Сеся І.А., який діяв на підставі довіреності від 01.12.2011р., та відображає лише кінцеві результати (значення) боргових зобов'язань відповідача, тобто фактично не виконує функцій акта звірення взаємних розрахунків, а є документом, який у стислій формі відзначає розмір прострочених грошових зобов'язань відповідача.

Відтак наданий позивачем до матеріалів даної справи акт звірення взаємних розрахунків від 17.06.2013р. слід розцінювати як додатковий скорочений розрахунок заборгованості відповідача за станом на 04.06.2013р., яка була додатково перевірена позивачем за станом на 17.06.2013р. Той факт, що зазначений акт звірення взаємних розрахунків зі сторони позивача був підписаний однією посадовою особою без направлення на адресу відповідача разом із цим актом відповідної довіреності про її повноваження, не позбавляє цей документ доказової сили, як одностороннього розрахунку.

На вимогу апеляційного господарського суду позивачем були додатково надані до матеріалів судової справи більш змістовні (розгорнуті) розрахунки позовних вимог із зазначенням усіх складових, які були використанні для визначення розміру заборгованості (періоди прострочки, відсотки, ставки НБУ тощо), результати яких підтверджують правильність як первісного розрахунку позовних вимог так і відомості, що наведені позивачем у акті звірення взаємних розрахунків від 17.06.2013р.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем ні під час розгляду справи в місцевому господарському суді, ні в апеляційній інстанції не надано документальних, письмових, неспростовних доказів відсутності заявленої позивачем до стягнення заборгованості.

Отже, посилання відповідача на те, що вказаний акт звірення взаємних розрахунків, як односторонній документ, не може підтверджувати наявність заборгованості - з урахуванням обставин, які мали місце у даному спорі, є необґрунтованими.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд доходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, і скасуванню не підлягає, а доводи апеляційної скарги не є такими, що можуть бути підставою для зміни або скасування законного і обґрунтованого судового рішення.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 року у справі №904/4545/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2013 року у справі №904/4545/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови підписано - 09.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.М. Герасименко