Рішення № 35843497, 05.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17586/13 05.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державної організації (установи, закладу) "Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України"

про стягнення 156 355,31 грн.

Судді Гумега О.В.

Картавцева Ю.В.

Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Кучкова Ю.В. за довіреністю № 91/2012/06/13-1 від 13.06.2013 р.

від відповідача: Берченко С.А. за довіреністю № 1307 від 05.09.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Державної установи "Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України" (відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 156355,31 грн. за період з 02.01.2013 р. по 01.09.2013 р. на підставі Договору № 711308 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.01.2013 р., з яких: 134574,14 грн. - основного боргу, 17760,72 грн. - пені, 4020,44 грн. - 3% річних, а також про відшкодування 3127,11 грн. судового збору та про повернення суми зайво сплаченого судового збору в розмірі 2956,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої йому позивачем теплової енергії у вигляді гарячої води не виконав, в зв'язку з чим за період з 02.01.2013 р. по 01.09.2013 р. у відповідача виникла заборгованість за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/17586/13 та призначено її розгляд на 14.10.2013 року о 10:30 год.

09.10.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету та підстав позову. Відповідно до наведеної заяви позивач визначив у якості підстави поданого ним позову також і Договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 711308 від 12.08.2013 р. (далі - Договір № 711308 від 12.08.2013 р.), який укладено на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", який фактично є новою редакцією Договору № 711308 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.01.2013 р. (далі - Договір № 711308 від 02.01.2013 р.). При цьому предмет даного позову позивач залишив без змін та просив стягнути з відповідача 156355,31 грн. за період з 02.01.2013 р. по 01.09.2013 р., з яких: 134574,14 грн. - основного боргу, 17760,72 грн. - пені, 4020,44 грн. - 3% річних. Також позивач просив про відшкодування 3127,11 грн. судового збору та про повернення суми зайво сплаченого судового збору в розмірі 2956,81 грн.

09.10.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, доказів направлення відповідачу копії заяви про зміну предмету та підстав позову.

09.10.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, письмового підтвердження позивача про відсутність аналогічного спору; інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію; витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 23-07/2257-5 від 04.09.2013 р. стосовно відповідача станом на 15.08.2013 р.; облікових карток (табуляграм) за липень, серпень 2013 р.; відомостей обліку споживання теплової енергії за липень 2013 р.

В судове засідання, призначене на 14.10.2013 р., з'явились представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 14.10.2013 р. підтримав подані ним через відділ діловодства суду 09.10.2013 р. клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заяву про зміну предмету та підстав позову. Клопотання про долучення документів до матеріалів справи судом задоволені.

В судовому засіданні 04.11.2013 р. здійснювався розгляд заяви про зміну предмету та підстав позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як визначено у п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Судом встановлено, що подана суду заява фактично є заявою про зміну предмета позову, дана заява за формою і змістом узгоджується із статтею 54 ГПК України, також позивачем додані докази її направлення відповідачу у справі, крім того, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи по суті судом не здійснювався.

З урахуванням наведеного, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову.

В судовому засіданні 14.10.2013 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, відповідно до якого просив суд відмовити в позові повністю, тоді як надав свій розрахунок позовних вимог за діючим Договором № 711308 від 12.08.2013 р., відповідно до якого основний борг становить 34512,99 грн., пеня - 1242,10 грн., 3% річних - 340,15 грн. Відповідно до відзиву відповідач повідомив, що дія Договору № 711308 від 02.01.2013 р. була зупинена, оскільки 12.08.2013 р. сторони уклали Договір № 711308 від 12.08.2013 р., згідно пункту 10.2 якого визначено, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови даного договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього договору з 01.01.2013 р. У зв'язку з чим 23.08.2013 р. відповідачем було перераховано позивачу 120311,16 грн. згідно Договору № 711308 від 12.08.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням № 758 від 22.08.2013 р. Отже, з 12.08.2013 р. на правовідносини сторін поширюється дія Договору № 711308 від 12.08.2013 р.

Відзив долучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 14.10.2013 р. розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 14.10.2013 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зміну предмету та підстав позову, поданої через відділ діловодства суду 09.10.2013 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.10.2013 р. заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 14.10.2013 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 04.11.2013 р. о 10:50 год.

31.10.2013 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про долучення до справи копії Договору від 11.04.2013 р. про розірвання Угоди № Т-261 про заміну боржника у зобов'язанні від 11.04.2013 р.

В судове засідання, призначене на 04.11.2013 р., з'явились представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 04.11.2013 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії Угоди № Т-261 про заміну боржника у зобов'язанні від 11.04.2013 р., укладеної між Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією (боржник) та Державною установою "Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України" (новий боржник). Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.11.2013 р. підтримав подане ним через відділ діловодства суду 31.10.2013 р. клопотання про долучення до справи копії Договору від 11.04.2013 р. про розірвання Угоди № Т-261 про заміну боржника у зобов'язанні від 11.04.2013 р. Клопотання судом задоволене.

В судовому засіданні 04.11.2013 р. судом встановлено, що вірним найменуванням відповідача по справі є Державна організація (установа, заклад) "Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України", що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 23-07/2257-5 від 04.09.2013 р. стосовно відповідача станом на 15.08.2013 р.

В судовому засіданні 04.11.2013 р. здійснювався розгляд справи по суті.

Представники сторін надали усні пояснення з приводу укладення та розірвання Угоди № Т-261 про заміну боржника у зобов'язанні від 11.04.2013 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням заяви про зміну предмету та підстав позову.

Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 04.11.2013 р. подали спільне клопотання про продовження термінів розгляду справи. Судом клопотання задоволено та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 18.11.2013 р. о 10:50 год.

15.11.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення пені, штрафних санкцій, відстрочення виконання рішення суду. Відповідно до наведеного клопотання відповідач просить суд зменшити пеню та штрафні санкції на 50 відсотків та відстрочити виконання рішення суду на вересень 2014 р. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що він є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, та на даний час фінансування не дозволяє сплатити весь борг, але сплату можливо буде здійснити в серпні-вересні 2014 р.

В судове засідання, призначене на 18.11.2013 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні, призначеному на 18.11.2013 р., представник позивача подав клопотання про долучення довідки про надходження коштів від відповідача за спожиту теплоенергію до матеріалів справи. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 18.11.2013 р., представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа відповідача до позивача № 1936 від 14.11.2013 р. та копії акту звіряння розрахунків за теплову енергію між позивачем та відповідачем за період з січня по листопад 2013 р. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 18.11.2013 р., відповідач підтримав клопотання, подане ним 15.11.2013 р. через відділ діловодства суду, про зменшення пені, штрафних санкцій, відстрочення виконання рішення суду. Відповідно до зазначеного клопотання, відповідач просив суд зменшити пеню та штрафні санкції на 50 % та відстрочити виконання рішення суду на вересень 2014 р., у зв'язку з тим, що відповідачем було сплачено значну суму основного боргу. До того ж, відповідач є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, та на даний час фінансування не дозволяє сплатити весь борг, але сплату можливо буде здійснити в серпні-вересні 2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2013 р. звернувся до суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи доказів, а саме: довідки про надходження коштів від відповідача за спожиту теплоенергію. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства для реєстрації.

В судовому засіданні 18.11.2013 р. суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 910/17586/13 колегіально у складі трьох суддів, у зв'язку із складністю справи, відповідно до ч. 1 ст. 4-6 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. призначено здійснювати розгляд справи № 910/17586/13 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 910/17586/13 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. справа № 910/17586/13 була прийнята до свого провадження колегією суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К.В., розгляд справи призначено на 05.12.2013 р. о 12:00 год.

04.12.2013 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав пояснення по справі № 910/17586/13, відповідно до яких категорично не погоджується з доводами відповідача на те, що Угода № Т-261 про заміну боржника у зобов'язанні від 11.04.2013 р. була розірвана та не є дійсною, оскільки в порушення приписів ст. 520 ЦК України відповідний договір про її розірвання був укладений без погодження ПАТ "Київенерго" (кредитора у спірному зобов'язанні). Враховуючи наведене, позивач вважає, що його позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, в тому числі, і в частині нарахувань в квітні 2013 р. на суму 93659,68 грн. відповідно до Угоди № Т-261 про заміну боржника у зобов'язанні від 11.04.2013 р.

В судове засідання, призначене на 05.12.2013 р., з'явились представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2013 р. звернувся до суду з клопотанням про долучення документів до матеріалів, а саме довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплоенергію ДУ "Київський МЛЦ ДСЕСУ" за період з вересня 2013 р. по листопад 2013 р. (далі - довідка). Клопотання судом задоволено, довідку залучено до матеріалів справи та в подальшому документи передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 05.12.2013 р. надав усні пояснення, згідно яких зазначив, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач повністю погасив основний борг за спожиту теплову енергію в сумі 134574,14 грн. за період з 02.01.2013 р. по 01.09.2013 р., що фактично підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою за підписом начальника ЦРТЕ СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" О.С. Ремез.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2013 р. звернувся до суду з клопотанням про долучення документів до матеріалів, а саме копії платіжного доручення № 1152 від 26.11.2013 р. на суму 150468,38 грн. Клопотання судом задоволено, копію платіжного доручення залучено до матеріалів справи та в подальшому документи передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2013 р. надав усні пояснення, згідно яких зазначив про сплату відповідачем основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 134574,14 грн. за період з 02.01.2013 р. по 01.09.2013 р. у повному обсязі та просив врахувати дану обставину при розгляді справи по суті.

В судовому засіданні 05.12.2013 р. здійснювався розгляд клопотання відповідача, поданого 15.11.2013 р. через відділ діловодства суду, про зменшення пені, штрафних санкцій, відстрочення виконання рішення суду. Клопотання судом відхилено, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, лише у виняткових випадках, тоді як відповідачем не доведено суду винятковість такого випадку належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України.

В судовому засіданні 05.12.2013 р. здійснювався розгляд справи по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 05.12.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної організації (установи, закладу) "Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України" (відповідач) про стягнення заборгованості за період з 02.01.2013 р. по 01.09.2013 р. на підставі Договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 711308 від 12.08.2013 р. (з урахуванням заяви про зміну підстави позову) та просило стягнути з відповідача суму заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 156355,31 грн., з яких: 134574,14 грн. - основного боргу, 17760,72 грн. - пені, 4020,44 грн. - 3% річних.

По матеріалам справи судом встановлено, що 02.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (Енергопостачальна організація) та Державною установою "Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України" (Абонент) був укладений Договір № 711308 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.01.2013 р. (далі - Договір № 711308 від 02.01.2013 р.), предметом якого сторони визначили постачання, користування та своєчасну сплату в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 8.3 вищенаведеного договору сторони передбачили, що у разі проведення Абонентом закупівлі теплової енергії за процедурою, передбаченою Законом України "Про здійснення державних закупівель", дія цього договору зупиняється на період здійснення постачання теплової енергії за договором, який буде укладено за результатами закупівлі за державні кошти. Після закінчення строку дії такого договору, дія цього договору відновляється автоматично.

12.08.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (Учасник, позивач) та Державною установою "Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України" (Замовник, відповідач) був укладений Договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 711308 від 12.08.2013 р. (далі - Договір № 711308 від 12.08.2013 р.).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору № 711308 від 12.08.2013 р. Учасник (позивач) зобов'язується поставити Замовнику (позивачу) товар, зазначений в п. 1.2. Договору (пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (код згідно ДК 016-2010: 35.30.1)), а Замовник - прийняти і оплатити товар в порядку і строки згідно з даним Договором.

Згідно п. 10.1 Договору № 711308 від 12.08.2013 р. сторони визначили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

При цьому в пункті 10.2 Договору № 711308 від 12.08.2013 р. зазначено, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами до моменту укладання цього Договору з 01 січня 2013 року.

Крім того, у пункті 11.1 Договору № 711308 від 12.08.2013 р. сторони дійшли згоди, що цей Договір укладається на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії слід вважати додатками до даного Договору додатки до Договору на постачання теплової енергії від 02.01.2013 р. № 711308, викладеного в новій редакції Договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 12.08.2013 р. № 711308. Перелік цих додатків зазначається в п.12.1. Договору № 711308 від 12.08.2013 р. з урахуванням п. 11.1, а саме:

Додаток № 1. Обсяги постачання теплової енергії Замовнику.

Додаток № 2. Температурний графік теплової мережі ПАТ "Київенерго", адекватний реальній потребі споживачів на 2012/2013 р.

Додаток № 3. Тарифи на теплову енергію.

Додаток № 4. Порядок розрахунків за теплову енергію.

Додаток № 5. Схема абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі Абонента.

Додаток № 6. Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Додаток № 7. Умови припинення подачі теплової енергії.

Додаток № 8. Довідка по будинках (спорудах), опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж "Енергопостачальної організації".

Як визначено у п.п. 4.2, 4.3 Договору № 711308 від 12.08.2013 р., розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати Замовником (відповідачем) вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення Учасником (позивачем) рахунка на оплату товару (далі - рахунок) або після підписання Сторонами акта приймання - передавання товарної продукції за звітній період згідно з Додатком 4; до рахунка Учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання - передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору № 711308 від 12.08.2013 р. Учасник (позивач) зобов'язаний поставити теплову енергію у гарячій воді/парі на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору у період його дії.

Відповідно до п. 6.1.2 Договору № 711308 від 12.08.2013 р. Замовник (відповідач) зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 4 визначено, що Замовник (відповідач) щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районі теплозбуту № 4 за адресою: Борщагівська, 171/18, розрахункова група, тел. 456-33-03: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акти звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння Замовник повертає в РТ № 4); акт виконаних робіт; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 4 Додатку № 4 встановлено, що сплату за вказаними в п. 2 даного Додатку документами, Замовник (відповідач) виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Отже, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату за поставлену позивачем пару та гарячу воду за вказаними в п. 2 Додатку № 4 документами не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно п. 7.5.4 Договору № 711308 від 12.08.2013 р. Замовник (відповідач) несе відповідальність за невиконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в Додатку № 4 до Договору.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначив позивач у позовній заяві № 93/21/7287 від 10.09.2013 р. з урахуванням заяви про зміну предмета позову № 93/21/8026 від 08.10.2013 р., внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 711308 від 02.01.2013 р., Договором № 711308 від 12.08.2013 р. у останнього за період з 02.01.2013 р. по 01.09.2013 р. виникла заборгованість за теплову енергію у гарячій воді, яка станом на 01.09.2013 р. становить 134574,14 грн. (основний борг), що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії та обліковими картками (табуляграмами) за спірний період.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" (у редакції Закону України від 09.07.2010 р. N 2479-VI) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

З урахуванням наведено, судом встановлено, обов'язок відповідача зі сплати за надані позивачем спірні послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2013 р. по 01.09.2013 р. виник у відповідача на підставі Договору № 711308 від 02.01.2013 р. (за період з 02.01.2013 р. по 11.08.2013 р.) та на підставі Договору № 2711308 від 12.08.2013 р. (за період з 12.08.2013 р.), враховуючи при цьому, що чинним законодавством не допускається існування двох договорів з постачання теплової енергії на один об'єкт споживання (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 23.09.2013 р. у справі № 910/872/13).

Судом також встановлено, що позивачем при розрахунку вартості спожитої теплової енергії у спірний період застосовувалися тарифи, які затверджені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 р. № 116 (Додаток № 3 до Договору № 711308 від 12.08.2013 р.).

Крім того судом було досліджено правомірність здійсненого позивачем коригування (включення до складу сум нарахувань) вартості спожитої теплової енергії у квітні 2013 р. на суму 93659,67 грн. (з ПДВ), у зв'язку з тим, що 11.04.2013 р. між Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією (боржник) та Державною установою "Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України" (новий боржник, відповідач) було укладено Угоду № Т-261 про заміну боржника у зобов'язанні (далі - Угода № Т-261), за якою Державна установа "Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України" прийняла на себе зобов'язання Київської міської санітарно-епідеміологічної станції щодо погашення боргу перед ПАТ "Київенерго" за договором на постачання теплової енергії від 02.04.2012 р. № 711308 на суму 93659,67 грн. з урахуванням ПДВ.

Так, пунктом 2 наведеної Угоди № Т-261 сторони визначили, що сума боргу, яка зазначена у п. 1 цієї угоди, зараховується як майнове зобов'язання (борг) нового боржника за Договором від 01.01.2013 р. № 711308, у зв'язку з чим заборгованість нового боржника у квітні 2013 р. за спожиту теплову енергію за зазначеним договором збільшується на суму переведеного боргу.

В свою чергу, п. 3 Угоди № Т-261 сторони погодили, що сплату суми боргу новий боржник зобов'язується здійснити рівними частками не менше 93659,67 грн. протягом одного місяця з моменту укладення цієї угоди. Одночасно зі сплатою заборгованості новий боржник зобов'язується сплачувати у повному обсязі вартість поточного споживання теплової енергії за Договором № 711308.

Із змісту п. 11 Угоди № Т-261 вбачається, що ця угода є невід'ємною частиною договорів на постачання теплової енергії від 02.04.2012 р. № 711308 та від 01.01.2013 р. № 711308.

Статтею 520 ЦК України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, укладена в поряду ст. 520 ЦК України Угода № Т-261, яка також погоджена кредитором (ПАТ "Київенерго", позивач у справі), про що свідчить підпис представника та відтиск печатки ПАТ "Київенерго", є договором переведення боргу та заміни боржника у зобов'язанні, а відтак він є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак суд вважає, що позивачем правомірно включено суму боргу у розмірі 93659,67 грн. до сплати за спожиті у квітні 2013 р. послуги з постачання теплової енергії за Договором № 711308 від 01.01.2013 р.

При цьому, суд критично ставиться до твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку по сплаті заборгованості у розмірі 93659,67 грн., взятого на підставі Угоди № Т-261, внаслідок підписання Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією та Державною установою "Київський міський лабораторний центр Держсанепідемслужби України" Договору про розірвання угоди № Т-261 від 11.04.2013 р. (далі - Договір про розірвання угоди № Т-261).

Втім, як досліджено судом, доказів погодження Договору про розірвання угоди № Т-261 з кредитором (позивачем) суду не надано, у зв'язку із чим суд не може вважати, що внаслідок укладення Договору про розірвання угоди № Т-261, за відсутності його погодження з кредитором, зобов'язання щодо сплати позивачу заборгованості у розмірі 93659,67 грн. покладається на первісного кредитора.

Отже, матеріалами справи, зокрема, обліковими картками (табуляграмами) та відомостями обліку споживання теплової енергії, підтверджується надання позивачем послуг із постачання теплової енергії у гарячій воді в період 02.01.2013 р. по 01.09.2013 р. та існування на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованості відповідача по сплаті вартості спожитої теплової енергії у розмірі 134574,14 грн. за вказаний період.

Разом з тим, в процесі розгляду справи по суті судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що після звернення позивача з позовом до суду (11.09.2013 р. за вх. № 17586/13 згідно реєстраційного штампу Господарського суду міста Києва) відповідач повністю погасив основний борг за спожиту теплову енергію в сумі 134574,14 грн. за період з 02.01.2013 р. по 01.09.2013 р., що фактично підтверджується залученою до матеріалів справи довідкою за підписом начальника ЦРТЕ СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" О.С. Ремез, копією платіжного доручення № 1152 від 26.11.2013 р. на суму 150468,38 грн. Представник позивача не заперечував відсутність основного боргу відповідача за спожиту теплову енергію в сумі 134574,14 грн. за період з 02.01.2013 р. по 01.09.2013 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, згідно з якою припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, суд припиняє провадження у даній справі в частині основного боргу в сумі 134574,14 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині, враховуючи при цьому, що предмет спору в цій частині існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 17760,72 грн. - пені за період лютий 2013 р. - липень 2013 р. та 4020,44 грн. - 3% річних за період січень 2013 р. - серпень 2013 р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею).

Як встановлено судом, відповідач порушив договірне зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за спірні послуги, що, в свою чергу, тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що розрахунок суми 3% річних, доданий позивачем до позовної заяви, є арифметично правильним за наведені у ньому періоди нарахування та повністю відповідає матеріалам справи.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4020,44 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 232 ГК України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5 Додатку № 4 передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, Учасник (позивач) нараховує Замовнику (відповідачу) пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

З розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, вбачається, що ним за період з лютого 2013 року до липня 2013 року включно на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за теплову енергію нарахована пеня виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення, що складає 17760,72 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є арифметично правильним, відповідає нормам чинного законодавства (зокрема вимогам статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", частини 6 статті 232 та частини 2 статті 343 ГК України), та матеріалам справи.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 17760,72 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в розмірі 3127,11 грн. При цьому судом враховано, що основний борг в сумі 134574,14 грн. сплачено відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Крім того судом враховано, що наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 20504 від 13.08.2013 р. підтверджує сплату позивачем судового збору в сумі 6083,92 грн. Враховуючи ціну даного позову в розмірі 156355,31 грн., підставним є висновок про внесення позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Зокрема, належало сплатити судовий збір в сумі 3127,11 грн., тоді як фактично позивачем сплачено 6083,92 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України порядок повернення судового збору встановлюється законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначені підстави повернення судового збору, серед яких - зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 наведеного Закону).

Враховуючи наведене, судовий збір в сумі 2956,81 грн., сплачений платіжним дорученням № 20504 від 13.08.2013 р., підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", при цьому оригінал зазначеного платіжного доручення залишається в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі № 910/17586/13 в частині основного боргу в сумі 134574,14 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державної організації (установи, закладу) "Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України" (04053, м. Київ, вул. Некрасовська, буд. 10/8; ідентифікаційний код 38518296), або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669) 17760,72 грн. (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят гривень 72 коп.) пені, 4020,44 грн. (чотири тисячі двадцять гривень 44 коп.) трьох відсотків річних, 3127,11 грн. (три тисячі сто двадцять сім гривень 11 коп.) судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669) з Державного бюджету України 2956,81 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 81 коп.) судового збору, сплачених платіжним дорученням № 20504 від 13.08.2013 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи.

4. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.12.2013 р.

Судді Гумега О.В.

Картавцева Ю.В.

Полякова К.В.