Постанова № 35843177, 29.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2013 року № 826/13890/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, Міністерства доходів і зборів України про стягнення коштів.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Київського апеляційного господарського суду (надалі також - відповідач1), Державної судової адміністрації України (надалі також - відповідач2), Державної казначейської служби України (надалі також - відповідач3), Міністерства доходів і зборів України (надалі також - відповідач4), в якому просить:

- стягнути солідарно з Київського апеляційного господарського суду та Державної судової адміністрації України 29152 грн. 49 коп. незаконно утриманого податку;

- стягнути солідарно з Київського апеляційного господарського суду та Державної судової адміністрації України невиплачену надбавку за вислугу років та довічне утримання в сумі 75555грн.;

- стягнути солідарно з КАГС та ДСАУ на користь позивача 16200 грн. невиплаченої середньомісячної заробітної плати за 2006 та 2007 роки;

- стягнути солідарно з КАГС, ДСАУ, Державного казначейства України 20000 грн. моральної шкоди;

- стягнути солідарно з КАГС, ДСАУ, Державного казначейства України, Міністерства доходів та зборів (Державної податкової служби) України 15818 грн. 73 коп. незаконно утриманого податку.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що внаслідок протиправних дій відповідачів йому як судді не здійснено виплату усіх грошових сум, належних йому згідно закону, протиправно утримано прибутковий податок, не доплачено надбавку за вислугу років. Крім того зазначав, що такі дії відповідачів завдали моральну шкоду, яку також просив стягнути солідарно з відповідачів.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

20.11.2013р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював суддею з 06.06.1981 року, з 02.08.2002 року - суддею Київського апеляційного господарського суду.

Протягом 2006 - 2008 років з нарахованої йому заробітної плати утримано податок з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він працював суддею і відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ Президента України № 584) був звільнений від сплати прибуткового податку.

Положеннями статей 3 та 11 Закону України від 15 грудня 1992 № 2862-XII "Про статус суддів" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2862) визначені гарантії незалежності суддів, згідно із якими держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування судів та діяльності суддів як складову конституційних гарантій їх незалежності та недоторканості. Гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, які визначені вказаним Законом, поширюються на усіх суддів і не можуть бути скасовані, знижені чи змінені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон « 889). На підставі цього Закону у період з 2006 по 2008 рік всупереч вимогам Закону № 2862 щодо незалежності та недоторканості суддів з нарахованої позивачу заробітної плати такий податок неправомірно, на його думку, був утриманий.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду про наступне.

Положеннями ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ча.3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), і пільги щодо оподаткування встановлюються або змінюються іншими законами України, крім законів про спадкування.

Відносини у сфері оподаткування доходів фізичних осіб були врегульовані профільним законодавством, а саме - Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», який на законодавчому рівні не передбачає пільг чи інших преференцій при сплаті податку для суддів. Так, вказаний закон, визначає: платників податку, порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що саме відповідно до вказаного закону з позивача як платника податку, утриманий та перерахований до Державного бюджету України податок з доходів фізичних осіб.

Водночас, суд звертає увагу на те, що вичерпний перелік звільнених від оподаткування доходів передбачений у п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», і він не містить доходів суддів у вигляді заробітної плати.

Пунктом 22.2. ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», передбачено, що у разі, якщо нормами законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону. Проте, норм, які б звільняли суддів від сплати даного податку нормами наведеного Закону, нормами інших законів з питань оподаткування не передбачались.

Згідно з підпунктами 3.1.1 та 4.2.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені)платнику податків відповідно до умов трудового договору.

Вичерпний перелік осіб звільнених від оподаткування доходів передбачений у пункті 4.3 статті 4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб».

Таким чином, доходи судді не відносяться до переліку доходів, які не оподатковуються.

Забезпечення фінансування та створення належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, як осіб публічної служби, покладено на державу (стаття 130 Конституції України).

Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя на момент виникнення спірних правовідносин визначався Законом № 2862.

Питання матеріального забезпечення суддів врегульовані статтею 44 цього Закону. Зазначена норма в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не містить положень про звільнення суддів від сплати прибуткового податку.

Таке правило запроваджено Указом Президента України №584, в абзаці четвертому статті 1 якого встановлено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.

Законом № 889 для суддів не передбачено звільнення від сплати прибуткового податку, а з введенням в дію цього Закону абзац четвертий статті 1 Указу Президента України № 584 втратив чинність (перелік указів Президента України, що втрачають чинність з 1 січня 2004 року, затверджений Указом Президента України від 25 грудня 2003 року №1497).

Водночас, судом встановлено, що на підставі заяв позивача були проведені ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Київського апеляційного господарського суду за період з 01.01.2006 по 01.04.2008рр., результати яких викладені у

Довідці Контрольно-ревізійного управління в місті Києві щодо ревізії фінансово-господарської діяльності Київського апеляційного господарського суду за період з 01.01.2006 по 01.04.2008рр. №072-30/515 від 20.05.2008, а також актом ревізії окремих питань фінансово-господарської дальності за період з 01.01.2006 по 01.04.2008рр. та ревізії фінансово-господарської діяльності Київського апеляційного господарського суду за період з 01.04.2008 по завершений звітний період 2010 року № 072-30/1651 від 15.10.2010 (далі - Акти ревізії").

Актами ревізії порушень у стягненні утриманого прибуткового податку не встановлено, а також зазначено, що відповідно до абзацу 4 статті 1 Указу Президента України від 01.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту населенні» (надалі - Указ 584) заробітна плата судді не обкладається прибутковим податком. Проте, відповідно до Указу Президента України від 25.12.2003 № 1497/2001 «Про визнання такими, що втрачають чинність деяких указів Президента України» абзац 4 статті 1 Указу 584 втратив чинність; відповідно до Указу Президента України від 20.03.2008 № 248/2008, стаття 1 Указу 584 втратила чинність. Однак, прибутковий податок відповідачем1 утримувався відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України, якою передбачено, що кожен зобов'язуваний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом та пунктом 8.1, статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Щодо вимог про невиплачену набавку за вислугу років у сумі 36209,00 грн. впродовж 2006-2008 років, судом встановлено наступне.

Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні надбавки за вислугу років судді ОСОБА_1 порушень не встановлено.

Так, у 2006 році надбавка за вислугу років нараховувалась відповідно до пункту 4 статті 44 Закону України від 15.12.1992 № 2862-12 «Про статус суддів» (зі змінами та доповненнями), статті 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у розмірі 40% (вислуга понад 25 років) від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас ((3254,00 грн. + 375,00 грн.) * 40 %) = 1451,60 грн. за відпрацьований повний робочий місяць.

В 2007 році надбавка за вислугу років нараховувалась відповідно до пункту 4 статті 44 Закону України від 15.12.1992 № 2862-12 «Про статус суддів» (зі змінами та доповненнями), у розмірі 40% (вислуга понад 25 років) від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та надбавки за особливо важливі роботи ((3254,00 грн. + 375,00 грн. + 1088,70 грн.) * 40%) = 1887,08 грн. за відпрацьований повний робочий місяць.

У 1 кварталі 2008 року надбавка за вислугу років нараховувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (зі змінами внесеними постановою КМУ від 16.01.2008 № 19 до пункту 2-2) у розмірі 40% (вислуга понад 25 років) від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас ((3254,00 грн. + 375,00 грн.) * 40 %) = 1451,60 грн. за відпрацьований повний робочий місяць.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що відповідачем1 надбавка за вислугу років позивачу нараховувалась на протязі всього 2008 року аналогічним чином.

Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні надбавки за вислугу років встановлено, що судді ОСОБА_1 у перевіряємому періоді надбавки за вислугу років нараховувалась відповідно до пункту 22 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (зі змінами внесеними постановою КМУ від 16.01.2008 № 19 до пункту 22) (надалі - Постанова 865), частина 4 статті 44 Закону України від 15.12.1992 № 2862 «Про статус суддів» (зі змінами внесеними Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та по внесення змін до деякі законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI) (надалі - Закон 2862), у розмірі 40 % (вислуга понад 25 років) від посадового окладу з урахування надбавки за кваліфікаційний клас та становила 1451,36 грн. за відпрацьований повний робочий місяць.

Зміни внесені до частини 4 статті 44 Закону 2862 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107- VI визнані неконституційними згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008. Проте, станом на 01.07.2010 відповідні зміни до пункту 22 Постанови 865 не вносились.

Щодо вимог про невиплачене довічне утримання у сумі 39346,00 грн. впродовж 2006-2008 років, суд виходив із наступного.

Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні надбавки за вислугу років судді ОСОБА_1 порушень не встановлено.

Ревізією нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання встановлено, що відповідно до пункту 4 статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-12 «Про статус судців» суддя, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Суддя у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове отримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судці. За кожен повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судці.

Так, судці ОСОБА_1 нараховувалось та виплачувалось щомісячне довічне грошове отримання у розмірі 90 % (стаж роботи більше 20 років).

Порядок розрахунку щомісячного довічного грошового утримання: сума посадового окладу, надбавки до посадового окладу судді за кваліфікаційний клас, персональна надбавка, надбавки за вислугу років та премії за місяць становлять фонд оплати праці, а далі із 100 відсотків фонду оплати праці обчислюється сума щомісячного довічного грошового отримання в розмірі 90 відсотків.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірному періоді судді ОСОБА_1 було нараховано та виплачено щомісячного довічного грошового отримання в загальній сумі 258014,22 грн., в т.ч. за 2006 рік - 74124,12 грн., за 2007 рік - 87440,67 грн., за 2008 рік - 96449,43 гривень.

Таким чином, доводи позивача про те, що при нарахуванні йому заробітної плати до неї не включалась надбавка за вислугу років та довічного утримання спростовані в ході судового розгляду справи.

Щодо доводів позивача про невиплату середньомісячної заробітної плати за період щорічної відпустки за 2006 рік у розмірі 7800, 00 грн. та 2007 рік у розмірі 8400,00 грн., а всього 16200,00 грн., судом встановлено наступне.

Пунктом 21 абзацу Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 встановлено, що у разі надання відпустки судді виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону України «Про статус судців», а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.

Так, Актом ревізії встановлено, що позивачу нараховано та виплачено додатковий оклад до відпустки у сумі 6508,00 грн., з них 2006 року - 3254,00 грн., 2007 року -3254,00 грн.

Щодо доводів позивача про утримання податку з щомісячного грошового утримання судді за 2011 рік у сумі 15818,00 грн., судом встановлено.

У відповідності до довідки Київського апеляційного господарського суду, у період з січня 2011 року по грудень 2011 року ОСОБА_1 було нараховано щомісячне грошове утримання у сумі 93051,23 грн., з яких утримано податок на доходи фізичних осіб за ставкою 17% у сумі 15781,83 грн.

Відповідно до підпункту "є" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (ділі - Кодекс) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як "сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати".

Відповідно до підпункту "є" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як "сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

У відповідності до правової позиції Конституційного Суду України щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною звільненою від сплати податків грошовою виплатою, що слугує забезпеченню належного утримання судді, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді (абзац п'ятий пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005р. №8-рп/2005; абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18.06.2007р. №4-рп/2007).

Із зазначеного вище вбачається, що після утримання Київським апеляційним господарським судом, як податковим агентом, з виплаченого на користь позивача щомісячного грошового утримання, податку на доходи фізичних осіб у сумі 15781,83 грн. на цю ж суму виникла переплата зі казаного податку у розмірі 15781,83 грн., що підтверджується уточнюючим податковим розрахунком за формою 1-ДФ за 1 квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, 3 квартал 2011 року, 4 квартал 2011 року.

Сума 15781,83 грн. є помилково сплаченою до державного бюджету. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначено статтею 43 Податкового кодексу України. Так, платником податку у даному випадку був позивач - ОСОБА_1, а Київський апеляційний господарський суд лише виконував функцію податкового агенту, а отже не мав права, ані на відшкодування, а ні на повернення зазначеної переплати.

Вказане підтверджується листом Державної податкової служби у місті Києві №2645/9/17-107 від 18.04.2012р.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в ході судового розгляду справи позивач покликався на довідку ревізії, походження якої невідомо, і як і сам факт існування, оскільки вказаний документ позивачем суду для огляду не надавався, його реквізити не зазначались. Більш того, на пропозицію суду надати вказану довідку для доручення до матеріалів справи відмовився.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди вмотивована тим, що дії відповідачів у спірних правовідносинах вкрай негативно вплинули на моральний стан позивача, викликали нервове напруження, перешкоджали йому виконувати функціональні обов'язки судді. Проте такі доводи позивача протирічять іншим твердженням позивача, викладеним у тексті позовної заяви, згідно яких позивач про факт порушення своїх прав дізнався під час оформлення пенсії.

Крім того, виходячи з положень пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, заявляючи вимогу про шкоду, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами як суб'єктами владних повноважень доведено правомірність спірних дій.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського апеляційного господарського суду, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, Міністерства доходів і зборів України про стягнення коштів, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М. Данилишин