Рішення № 35843082, 02.12.2013, Господарський суд м. Києва

px >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВАNT>

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

">ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ONT class="fs217">Справа № 910/19004/13

02.12.13

За позовом ">Приватного акціонерного товариства «ДПД Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРБУЗОН»

проNT> стягнення 22 962, 99 грн.

ss="fs138">Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

lass="fs209">Приватне акціонерне товариство «ДПД Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРБУЗОН» про стягнення заборгованості за договором № 23-10/11 про надання послуг з доставки відправлень від 25.10.2013 р. у розмірі 20 689, 93 грн., а також 1 326, 39 грн. – пені та 836, 67 грн. – 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19004/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У дане судове засідання представники сторін, належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, не з’явились.

P >При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців адресу: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12 та отримані представником відповідача, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

T >При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 02.12.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «ДПД Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарбузон» укладено договір про надання послуг з доставки відправлень, за умовами якого позивач зобов’язався надавати послуги з організації та забезпечення доставки відправлень відповідача до пункту призначення за адресою, що вказана у вантажній квитанції та у відповідності до умов доставки позивача, викладених у додатку № 1, що є невід’ємною частиною договору, а відповідач – сплачувати за доставку відправлень встановлену плату у відповідності з тарифами позивача та додатково 0, 4 % комісійних від розміру оголошеної вартості вантажу.

Відповідно до п.п. 5.3.-5.5. договору оплата послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий позивача на підставі рахунку-фактури та/або в готівковій формі в порядку, визначеному законодавством України. Відповідач зобов’язується здійснювати оплату послуг впродовж п’яти банківських днів з дати виставлення рахунків-фактур та актів виконаних робіт. Разом з рахунком відповідачу надається два примірники акту виконаних робіт та податкова накладна./P>

">Відповідно до п.п. 5.6., 5.7. договору відповідач зобов’язаний розглянути акт виконаних робіт, підписати його і повернути позивачу примірник або надати вмотивовані зауваження. При відсутності письмово викладених та надісланих на адресу позивача зауважень в п’ятиденний строк з моменту з моменту відправки/передачі акту відповідачу. Акт наданих робіт вважається погодженим і підписаним відповідачем, а послуги – прийнятими відповідно до умов договору. Рахунки позивачем виставляються один раз на тиждень.

Згідно з п. 6.10. договору у випадку прострочення відповідачем стоків виконання своїх грошових зобов’язань, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Договір, відповідно до п.п. 11.1., 11.2. набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін і скріплення печатками та діє до 25.10.2012 р.. а в частині виконання зобов’язань – до повного й належного їх виконання. Дія договору продовжується на кожен наступний, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір його розірвати за місяць до кінцевої дати його дії.

Позивач стверджує, що він у повному обсязі виконав договірні зобов’язання, надавши відповідачу обумовлені договором № 23-10/11 від 25.10.2013 р. послуги на загальну суму 34 207, 43 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, актами виконаних робіт та реєстрами доставки.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Приватним акціонерним товариством «ДПД Україна» порушено умови договору № 23-10/11 про надання послуг з доставки відправлень від 25.10.2013 р. щодо оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарбузон» послуг, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 20 689, 93 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

ONT class="fs188">Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов’язання є обов’язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За умовами договору № 23-10/11 від 25.10.2013 р. оплата послуг здійснюється протягом п’яти банківських днів з дати виставлення рахунків-фактур та актів виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт та рахунки-фактури надіслані на адресу відповідача 23.07.2013 р., що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 23.07.2013 р. та фіскальним чеком поштової установи № 4351 від 23.07.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов’язковість виконання договірних зобов’язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував та доказів оплати послуг, наданих Приватним акціонерним товариством «ДПД Україна» не надав.

При цьому, відповідач також не надав мотивованих зауважень та/або заперечень стосовно обсягу та/або якості наданих позивачем послуг, як передбачено п.п. 5.6., 5.7. договору.

Тож, виходячи із наявних у справі документів, приймаючи до уваги обов’язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарбузон» перед Приватним акціонерним товариством «ДПД Україна» за договором № 23-10/11 від 25.10.2013 р. у розмірі 20 689, 93 грн.

Крім того, звертаючись до суду з позовом, Приватне акціонерне товариство «ДПД Україна» нарахувало відповідачу пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 06.03.2012 р. до 06.09.2012 р. у сумі 1 436, 39 грн. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 836, 67 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснюючи нарахування пені та 3 % річних від простроченої суми, позивач виходив із положень п. 5.4. договору № 23-10/11 від 25.10.2013 р., яким визначено зобов’язання відповідача здійснювати оплату послуг впродовж п’яти банківських днів з дати виставлення рахунків-фактур та актів виконаних робіт та розраховано заявлені до стягнення суми пені за період з 06.03.2012 р. до 06.09.2012 р. та 3 % річних за період з 06.03.2012 р. до 11.07.2013 р. (визначені позивачем 492 дні).

В той же час, матеріалами справи підтверджується направлення відповідачу рахунків-фактур та актів виконаних робіт лише 23.07.2013 р., а відтак – граничний строк їх оплати та, відповідно, дата виникнення заборгованості у разі несплати є 30.07.2013 р.

За таких обставин, суд визнає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3 % річних за визначений позивачем період з 06.03.2012 р. до 06.09.2012 р., оскільки за наявними у справі документами суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 23-10/11 від 25.10.2013 р. виникла 30.07.2013 р.

Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві, позивачем суду не надано.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, враховуючи відсутність заперечень відповідача стосовно заявлених до нього вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «ДПД Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарбузон» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 35946794), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «ДПД Україна» (08132, Києво-Святошинський район, м. вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 35325422) заборгованість у розмірі 20 689, 93 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят дев?ять грн. 93 коп.) грн. та 1 550, 19 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят грн. 19 коп.) грн. – судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.