Рішення № 35842806, 09.12.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.13р. Справа № 904/8929/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Корадо - Імпекс", (м. Дніпропетровськ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

про стягнення 26 723,14 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Галан Ю.А. - представник (дов. № 423 від 14.11.13р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Корадо-Імпекс" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 26 723,14 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 22 900,00 грн. - основний борг, 1 240,90 грн. - пеня, 2 290,00 грн. - 10% штрафу, 292,24 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 329 від 19.12.2011р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання, яким просить суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

Клопотання задоволено судом.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 17667676 станом 28.11.2013 року юридичне місцезнаходження відповідача (ФОП ОСОБА_1) - АДРЕСА_1 - куди і направлялись ухвали суду.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Корадо-Імпекс", як постачальник, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як покупець, було укладено договір поставки № 329, згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність товар, а покупець зобов'язується його прийняти та оплатити на умовах даного договору.

Згідно п. 12.1. договору поставки та додатковій угоді до договору від 29.12.12р., цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.13р.

Товар, вказаний в п. 1.2. договору поставки, поставляється покупцю партіями. На кожну партію товару складається специфікація, що є невід'ємним додатком до даного договору, в якій угоджуються кількість товару, підлягаємого поставці в конкретній партії, ціні, сум, а також строк та умови поставки і оплати (п.п. 2.1., 2.2. договору поставки).

Відповідно до п. 4.1. договору поставки, поставка товару по даному договору виконуються на умовах визначених в специфікаціях к даному договору, які є невід'ємною частиною цього договору та у відповідності з вимогами ІНКОТЕРМС 2000.

Перехід права власності к покупцю відбувається з моменту передачі товару в залежності від умов поставки, вказаних в специфікаціях. З моменту переходу права власності на товар всі ризики його пошкодження, втрати, знищення, хімічного впливу переходять від постачальника к покупцю (п. 4.2. договору поставки).

Пунктами 6.1., 6.2. договору поставки встановлено, що ціна товару визначається за домовленістю сторонами на одну партію товару і обумовлюється в специфікаціях, і фіксується у відвантажувальних та інших фінансових документах. Сумою цього договору являється сума всіх специфікацій, які є невід'ємними додатками цього договору.

Згідно п. 7.1., 7.2. договору поставки, умови та порядок розрахунків за поставлений товар узгоджуються сторонами у специфікації на кожну замовлену партію товару. Вид розрахунків, безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті України.

З позовної заяви вбачається, що на виконання умов договору постачальник здійснив поставку товару на адресу покупця у період з грудня 2011 року по листопад 2012 року, а покупець в свою чергу прийняв товар на суму 21 170,00 грн., однак за поставлений позивачем товар відповідач не сплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у сумі 21 170,00 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.11.12р., копія якого додається до позовної заяви.

У період з грудня 2012 року по жовтень 2013 року відповідно до умов договору позивачем було поставлено та передано у власність відповідачу товар на загальну суму 67 955,00 грн. Дані обставини підтверджуються видатковими накладними, довіреностями, товарно-транспортними накладними та специфікаціями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

З урахуванням існуючого станом на 30.11.12р. заборгованості у розмірі 21 170,00 грн. та вартості поставленого товару у період з грудня 2012 року по жовтень 2013 року у розмірі 67 955,00 грн. сума належна до сплати складає у розмірі 89 125,00 грн.

Позивач зазначає, що усі зобов'язання щодо поставки товару згідно умов договору перед відповідачем виконав належним чином, у встановлений строк та у повному обсязі.

Проте, позивач вказує на те, що відповідачем зобов'язання за договором виконані не в повному обсязі та здійснено лише часткову оплату у розмірі 66 225,00 грн.

Отже, в супереч умовам договору з приводу своєчасної оплати за отриманий товар, а також специфікації до договору, відповідач порушив умови договору поставки та не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 22 900,00 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.11.13р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Матеріалами справи встановлено, що 15.06.13р. позивачем було направлено відповідачу рекомендованим поштовим повідомленням претензію про сплату боргу № 213 від 13.06.13р., яка була отримана представником відповідача 17.06.13р. про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 25 - 29).

Вказані вимоги позивача були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар у сумі 22 900,00 грн.

Доказів виконання по оплаті за договором поставки № 329 від 19.12.2011р. на загальну суму 22 900,00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 22 900,00 грн.

Згідно п. 8.4. договору поставки, за несвоєчасну чи неповну оплату вартості отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення до моменту повного виконання свого зобов'язання по оплаті. За несвоєчасну чи неповну оплату вартості поставленого товару, покупець крім пені сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми поставленого але не сплаченого товару.

На підставі п. 8.4. договору поставки позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1 240,90 грн. та 10% штрафу у сумі 2 290,00 грн., згідно розрахунку, який знаходиться в позовній заяві (а.с. 8 - 9).

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок пені та 10% штрафу відповідають вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у сумі 1 240,90 грн. та 10% штрафу у сумі 2 290,00 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 292,24 грн., згідно розрахунку, який знаходиться в позовній заяві (а.с. 10).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 292,24 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_2 в КБ ПАТ "Приватбанк", МФО 305299, ІПН НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Корадо-Імпекс" (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Коксова, буд. 12; р/р 26004000883601 в ВАТ "Астрабанк", МФО 380548, код ЄДРПОУ 20225994) - 22 900 (двадцять дві тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 2 290 (дві тисячі двісті дев'яносто) грн. 00 коп. 10% штрафу, 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 90 коп. пені, 292 (двісті дев'яносто дві) грн. 24 коп. 3% річних, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін

Повне рішення складено 09.12.13р.