Рішення № 35842722, 03.12.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2013 р.

Справа № 903/1060/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Консул” , м.Дніпропетровськ

"fs132">до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернатива-Т”, м.Луцьк.

ass="fs131">про стягнення 52 078,36 грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: NT >не прибув

від відповідача: не прибув

Суть спору:ass="fs182"> Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Консул ” звернувся з позовом до – Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернатива-Т” та просить суд стягнути 52 078,36 грн. заборгованості за договором поставки №1809 від 18.09.2012 р. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 04.11.2013р.) з них : основного боргу - 15 000 грн., пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення – 36 400 грн., інфляційні втрати – 80 грн. та 3% річних – 598,36 грн.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на договір № 1809 від 18.09.2012р. (а.с. 10), рахунок на оплату № 706 від 18.09.2012р. (а.с.11), видаткову накладну №686 від 28.09.2012р.(а.с. 12), довіреність №9 від 24.09.2012р.(а.с. 13), платіжні доручення №66,77,81.(а.с.14-16).

Представник позивача 02.12.2013р. через канцелярію суду за вх. №01-123/107/13 в друге подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, що підтверджується випискою з банку платіжним дорученням №5 від 20.11.2013р. на суму 5000 грн.(а.с. 53).

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 02.12.2013р. позивач просить стягнути з відповідача 47 078,36 грн. заборгованості з них: основного боргу – 10 000грн., пені – 36 400 грн., інфляційні втрати – 80 грн. та 3 % річних – 598,36 грн.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

05.11.2013р. представник позивача на виконання вимог ухвали суду подав через канцелярію за вх. №01-29/12379/13 оригінали:

- договору №1809 від 18.09.2012р.;

- рахунку №706 від 18.09.2012р.;

- видаткової накладної №686 від 28.09.2012р.;

- довіреності №9 від 24.09.2012р.;

- довідки Володимир-Волинського управління державної казначейської служби України Волинської області від 18.10.2013р. №03-94/2894;

- витягу з ЄДРПОУ по ТзОВ “Альтернатива-Т”;

- заяви про відсутність спорів від 28.10.2013р.;

- довідки про зарахування судового збору до державного бюджету №02-02/2610 від 01.11.2013р.

29.11.2013р. представник позивача через факс за вх. №01-29/13403/13 подав клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв’язку з неможливістю явки в судове засідання.

Представник відповідача в призначене судове засідання також не прибув. Ухвала суду від 03.12.2013р. про відкладення, була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача (43000, м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 54).

FONT class="fs165"> Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АГ №660953 від 31.10.2013р. місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернатива-Т”: 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 54, отже суд направив ухвалу про порушення провадження від 14.10.2013р. та ухвалу про відкладення від 03.12.2013р. за місцем державної реєстрації останнього.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,-

втсановив

18.09.2012р. між постачальником (позивачем) - Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Консул ” та покупцем (відповідачем) - Товариством з обмеженою відповідальністю “Альтернатива-Т” був укладений договір поставки за №1809 (а.с. 10).

Сторони погодили у п.п 1.1, 1.2, 1.3 вказаного договору, що постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (мобільна будівля), вартість якого відповідно до договору разом з ПДВ складає 140 000 грн. Найменування, кількість і ціна за одиницю товару зазначаються окремо в рахунку, товарних накладних. Передача товару покупцеві здійснюється за товарними накладними.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 140 000 грн. Даний факт стверджується видатковою накладною №686 від 28.09.2012р. на суму 140 000грн., рахунком на оплату №706 від 18.09.2012р., довіреністю №9 від 24.09.2012р. (а.с. 11) (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Проте, відповідач взяті згідно договору зобов’язання в частині проведення розрахунків за отриманий товар виконав частково на суму 110 000 грн., що підтверджено платіжними дорученнями за № 66 від 25.09.2012р., №77 від 28.09.2012р., №81 від 28.09.2012р., №243 від 16.04.2012р., та оплатив після порушення провадження у справі згідно банківських виписок №379 від 30.09.2013р., № 382 від 03.10.2013р., №399 від 21.10.2013р. , №5 від 20.11.2013р.заборгованоість на суму 20 000 грн. (а.с. 14-16,37,38,39,53) в зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість, яка на момент розгляду справи становить 10 000грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов’язки на підставі договору поставки товару № 1809 від 18.09.2012р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, заборгованість відповідача за поставлений товар складає 10 000 грн., яка підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, підставна та підлягає до стягнення.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 36 400 грн. пені за період прострочення оплати з 01.10.2012р. по 31.03.2013р. на суму заборгованості 40 000 грн., підлягає до задоволення частково при цьому суд виходив із такого.

Згідно п.5.1 договору про поставку товару за №1809 від 18.09.2012р. передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню 0,5% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, зазначений у договорі розмір пені суперечить положенням статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" так як значно перевищує розмір пені, котрий нараховується за цей же період з врахуванням подвійної облікової ставки, встановленої на той чи інший період Національним банком України. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дана правова позиція також викладена в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України за №01-06/767/2013 від 29.04.2013р."Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого за прострочення платежу за договором може бути стягнуто пеню, сума якої не може перевищувати встановлений законом граничний розмір, тобто пеню, обчислену на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня(постанова Верховного Суду України від 24.10.2011р. та постанова Вищого господарського суду України від 07.12.2011р. у справі №25/187).

Отже, розмір пені який підлягає до стягнення з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України в період прострочення оплати з 01.10.2012р. по 31.03.2013р. на суму заборгованості 40 000 грн. становить 2 983,61 грн.(а.с. 68).

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 36 400 грн. підлягає до задоволення частково в сумі 2983,61грн., в решті позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 33 416,39 грн. слід відмовити.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, позивачем правомірно нараховано за період з 01.10.2012р. по 31.03.2013р. в сумі 598,36 грн. - 3% річних та суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів за цей же період в розмірі – 80 грн.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки за №1809 від 18.09.2012р. в розмірі 47 078,36 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 13 661,97 грн., з них 10 000грн. основна сума заборгованості, 2983,61 грн. - пеня, 80 грн. – інфляційних втрат, 598,36 грн. -3% річних, в частині стягнення 33 416,39 грн. пені - відмовити.

Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530, 549, 551, 612, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтернатива-Т” (43000, м.Луцьк, вул. Рівненська, буд. 54, код ЄДРПОУ 38131587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Консул ” (49102, м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, буд. 14-Г, код ЄДРПОУ 35458329) 13 661,97 грн. заборгованості, з них : основного боргу – 10 000грн., пені - 2983,61 грн., інфляційних втрат - 80 грн., 3% річних -598,36 грн. та 1720,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

09.12.2013р.

Суддя В.М. Дем’як