Постанова № 35841536, 04.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 914/1514/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 14/2 - 1733 від 21.10.13 р. (вх. № 05-05/2370/13 від 05.11.2013 р.),

на рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2013 р.

у справі № 914/1514/13 (суддя Іванчук С.В.)

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720),

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" (81053, Львівська обл., Яворівський р-н., м. Новояворівськ, вул. Б. Пасічника, 1, код ЄДРПОУ 32789941),

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039),

Про стягнення 784 483, 68 грн. основної заборгованості; 216 239,65 грн. - пені, 45 862,82 грн. - 3% річних, 4 155,03 грн. інфляційних втрат та 21 014,82 грн. судового збору.

За участю представників сторін :

Від апелянта/позивача: Остапенко В.М. - п/к за довіреністю № 14-66 від 22.03.2013 р.,

Від відповідача: Луців О.М. - п/к за довіреністю № 07-10/3 від 07.10.2013 р.,

Від третьої особи: не прибув.

Представникам сторін, які прибули в дане судове засідання, роз'яснено права та обов'язки сторін, визначені у ст. ст. 20, 22, 27, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представники, які прибули в судове засідання, подали спільне письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 05.11.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням В.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/1514/13 Господарського суду Львівської області введено суддів - Давид Л.Л. та Я.О.Юрченка (а.с. 218).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року у справі №914/1514/13 прийнято апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за № 14/2 - 1733 від 21.10.13 р. (вх. № 05-05/2370/13 від 05.11.2013 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 13.11.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи) (а. с. 243, 244 та 245).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. розгляд справи відкладено на 04.12.2013 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією, згідно з Інструкцією діловодства (а.с. 240-241/зворот).

Від апелянта/позивача представник прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить рішення суду першої інстанції з підстав зазначених в апеляційній скарзі в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 49 851,78 грн. скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення пені в сумі 49 851,78 грн. в задоволенні якої було відмовлено господарським судом Львівської області. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 10.10.13 р. у справі № 914/1514/13 залишити без змін. Судові витрати покласти на Відповідача.

Представник відповідача прибув, 03.12.2013 р. за вх. № 05-04/7392/13 подав відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи викладені в апеляційній скарзі безпідставними, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа без самостійних вимог, повторно, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неприбуття суд не повідомив.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/1514/13.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін , виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.10.2013 року у справі № 914/1514/13 (суддя С.В.Іванчук) вирішено: позов задовольнити частково (абзац перший резолютивної частини рішення). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Енергія-Новояворівськ", 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Богдана Пасічника, 1 (код ЄДРПОУ 32789941, рахунок № 26002305939 у філії ЛОУ ВАТ "Ощадбанк", код банку: 325796) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720, р/р № 26001601004109 в ГОУ "Промінвест банку України", МФО 300012) 4 155,03 грн. інфляційних втрат, 44968,12грн. - 3 % річних, 149 555,34 грн. - пені, 20 660,27грн. - судового збору (абзац другий резолютивної частини рішення). В частині основного боргу провадження у справі припинити (абзац третій резолютивної частини рішення). В решті позовних вимог відмовити (абзац четвертий резолютивної частини рішення)(а.с.205-210).

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, апелянт/позивач (Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") звернувся до Львівського апеляційного господарського судку з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого господарського суду від 10.10.2013 р. у справі № 914/1514/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 49 851,78 грн. скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення пені в сумі 49 851,78 грн. в задоволенні якої було відмовлено господарським судом Львівської області. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 10.10.13 р. у справі № 914/1514/13 залишити без змін. Судові витрати покласти на Відповідача.

Апеляційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтована тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, так як на думку апелянта, місцевий господарський суд порушив приписи статей 4, 4-2, 43 ГПК України, вимоги абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 р. № 6, неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для вирішення спору, оскільки взяв до уваги лише доводи та аргументи, на яких ґрунтується клопотання Відповідача щодо зменшення розміру неустойки: пені на 25% від заявленої суми та у судовому рішенні не викладено доводи на підставі яких відхилено докази позивача.

Скаржник в апеляційній скарзі покликається на те, що господарський суд має право відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України зменшувати лише у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вважає доводи Відповідача такими, що не є винятковими обставинами, відтак суд не мав права зменшувати розмір нарахованої позивачем пені. На думку представника, місцевий суд застосувавши приписи п. 3 ст. 83 ГПК України не врахував вказівки, що міститься в п. 3.17.4 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції та об'єктивно не оцінив, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушень та його наслідків) тощо. Вважає, що оскільки головною причиною зменшення розміру пені є тяжкий фінансовий стан підприємства Відповідача, наявність заборгованості контрагентів відповідача, суд безпідставно, всупереч вимогам ст.ст. 218, 219, 233 ГК України, п. 6.2. Договору зменшив розмір пені.

Разом з тим, на переконання представник апелянта, крім норм національного права, під час розгляду справи та прийняття рішення було порушено право позивача на справедливий суд, яке перебуває під захистом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та посилається на рішення у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації», зазначаючи, що оскаржуване рішення є не вмотивованим в частині зменшення розміру пені.

Колегією суддів встановлено, що Позивач: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ №20077720, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, що підтверджується Довідкою АБ № 637282 Управління статистики у Шевченківському районі Головного управління статистики у м. Києві (а.с. 74-80), Статутом НАК «Нафтобаз України (а.с. 81-96).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ" є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Богдана Пасічника, 1, йому присвоєно код ЄДРПОУ № 32789941, що підтверджується Довідкою Головного управління регіональної статистики від 11.03.2013 року № 23-07/698-35 (а.с. 78).

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: 79039, м. Львів, вул. Золота, 42, йому присвоєно код ЄДРПОУ № 03349039.

Місцевим господарським судом встановлено, що 30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (Постачальник - за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енергія-Новояворівськ» (Покупець - за договором) було укладено Договір № ТЕ78Н купівлі-продажу природного газу (а.с. 11-15) з Додатком № 1 від 30.09.2011 року (а.с. 16), Додаткову угоду № 1 до цього Договору від 30.12.2011 року (а.с. 14-26) з додатками за № 1 про «Перелік комерційних вузлів обліку (а.с. 27), за № 2 «Договірні обсяги постачання природного газу на 2012 рік (а.с. 28), Додаткову угоду № 3 від 10.08.2012 р. (а.с. 29 (далі за текстом - Договір).

Згідно умов (пунктів) викладених у Додатку № 1 до Договору про закупівлю природного газу за державні кошти № ТЕ78Н від 30.09.2011 р., Додатковій угоді № 1 до договору № ТЕ78Н з постачання природного газу від 30.12.2011р., Додатковій угоді № 2 до договору № ТЕ78Н на постачання природного газу від 10.08.2012 р., які були укладені до укладення Договору № 14/7036/12 про відступлення права вимоги від 14.11.2012р., сторонами за яким виступають: ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України», хоча і укладалися ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та ТзОВ НВП "Енергія-Новояворівськ» із зміненими найменуваннями у додатках та додаткових угодах, однак на виконання одного і то ж Договору № ТЕ78Н купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р., який Додатковою угодою № 1 з 30.12.2011 р. викладено у новій редакції, під назвою: «Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом» (а.с. 14-26).

Колегією суддів встановлено, що окремі самостійні договори, зокрема, про закупівлю природного газу за державні кошти № ТЕ78Н від 30.09.2011 р. та на постачання природного газу № ТЕ78Н від 10.08.2012р. в матеріалах справи відсутні, сторонами суду не подавалися.

Договір № ТЕ78Н купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. з усіма додатками до нього, укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за Договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу статті 204 ЦК України.

Слід зазначити, що Додатком № 1 від 30.08.2011 року Сторони врегулювали умови поставки, обліку, приймання-передачі газу, не змінюючи при цьому умов Договору № ТЕ78Н від 30.09.2011р. (том І. а.с. 16-18).

ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ», уклавши 30.12.2011 року ДОДАТКОВУ УГОДУ № 1 до Договору з постачання природного газу № ТЕ78Н від 30.09.2011 р. (а.с. 14-26), виклали умови Договору № ТЕ78Н від 30.09.2011 року (а.с. 11-15) у наступній редакції:

Так, сторони змінили назву договору на «Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом»; - ввели новий розділ «Терміни та визначення»; - у новій редакції виклали п.п. 1.1. - 1.2. розділу 1. Предмет договору»; - розділ ІІ Договору від 30.09.2011р. «Якість газу» у Додатковій угоді № 1 виклали у редакції п.п. 2.1. - 2.9. розділу « 2. Обсяги та умови постачання газу»; - п.п. 3.1. - 3.2. розділу ІІІ. Договору «Ціна Договору» у Додатковій угоді № 1 виклали у редакції п.п. 3.1. - 3.6. розділу 3. «Порядок обліку газу та його якість»; - п.п. 4.1.- 4.5. розділу договору ІУ « Порядок здійснення оплати» виклали у редакції п.п. 4.1. - 4.9. розділу 4 Додаткової угоди № 1 «Визначення вартості послуг за Договором та порядок розрахунків»; - пункти 5.1. - 5.2.1. розділу У договору від 30.09.11 р. «Поставка товарів» визначили у новій редакції п.п. 5.1. - 5.4.4. розділу 5 Додаткової угоди «Права та обов'язки сторін»; - п.п. 6.1. - 6.4.4. розділу УІ договору «Права та обов'язки сторін» - в редакції п.п. 6.1. - 6.5. розділу 6 Додаткової угоди № 1 «Відповідальність Сторін»; - п.п. 7.1. - 7.3.1. розділу УІІ договору від 30.09.11 р. «Відповідальність сторін» - у редакції п.п. 7.1. - 7.7. розділу 7 Додаткової угоди № 1 «Порядок обмеження припинення газопостачання»; пункт 8.1. розділу УІІІ Договору «Обставини непереборної сили» - у редакції п.п. 8.1. - 8.4. розділу 8 Додаткової угоди № 1 «Форс-мажор»; - пункти 9.1. - 9.3. розділу ІХ договору від 30.09.11 р. - у редакції розділу 9 Додаткової угоди № 1 «Порядок вирішення спорів»; - п. 10.1. розділу Х договору від 30.09.11 р. «Строк дії договору» - в редакції п.п. 10.1. - 10.3. розділу 10 Додаткової угоди № 1 «Строк дії Договору та інші умови» з абзацом про «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін».

Договір в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2011р. набрав чинності з дати підписання (30.12.2011 року) на строк до 31.12.12 р. (п. 10.1. Додаткової угоди) та договір вважається продовженим на аналогічний період відповідно до абз. 2 п. 10.1. угоди № 1.

Сторонами за Додатковою угодою № 1 від 30.12.11 р., якою у новій редакції викладено умови Договору № ТЕ78Н від 30.09.2011 р. не передбачено, що решта пунктів Договору від 30.09.11 р. залишаються незмінними і є обов'язковими до виконання Сторонами.

Виходячи із приписів ст. ст. 626, 627, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, при цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору, які є обов'язковими для виконання сторонами.

З огляду на наведене та згідно з розділом 9 Додаткової угоди № 1 від 30.12.2011 р. під назвою «Порядок вирішення спорів», сторони передбачили, що спірні питання та розбіжності щодо виконання умов Договору вирішуються в порядку, установленому законодавством.

Цивільним кодексом України (ст.ст. 256-268) передбачено позовну давність - загальну, яка встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) та спеціальну (ст. 258 ЦК України). Зокрема, спеціальна позовна давність в один рік встановлюється до вимог про стягнення пені (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України), що не суперечить розділу 9 Договору № ТЕ78Н в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.11 р. і є в такій редакції правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, з дати укладення на строк визначений п. 10.1. Додаткової угоди № 1, так як сторонами не доведено зворотнє.

Згідно з п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.11р. за одиницю виміру кількості газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: температура газу (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (P) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа). Облік газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мініпалива та енергетики України від 27.12.2005р. № 618, зареєстрованими в Мінюсті України 26.01.2006 р. за № 67/11941 (п. 3.2. Додаткової угоди № 1).

Відповідно до пунктів розділу 3 Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ78Н (в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.11 р.) кількість спожитого газу обліковується за допомогою вузлів обліку, на підставі результатів вимірювання обсягів газу вузлами обліку складаються щомісяця акти приймання-передачі газу (п. 3.5.), розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 4.1. Додаткової угоди № 1), у п. 4.2. Додаткової угоди № 1 сторони передбачили складову ціни на природний газ та домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. Договору, є обов'язковою для Сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися Сторонами при складанні Актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами Договору (п. 4.4. Додаткової угоди № 1).

Розрахунковим періодом за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ78Н - є один місяць - з 9 год. 00 хв. першого місяця до 9 год. 00 хв. першого дня наступного місяця включно (абзац перший п. 4.5. Додаткової угоди). Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначеного згідно з розділом 3 Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ78Н (абзац другий п. 4.5. Додаткової угоди № 1); загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу (абзац 3-й п. 4.5. Додаткової угоди № 1). Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору - Договірні обсяги постачання природного газу на 2012 рік.

Додаток № 1 та Додаток № 2 є невід'ємними частинами Договору.

Додатковою угодою від 10.08.2012 року № 2 визначено вважати Договір № ТЕ78Н від 30 вересня 2011 року таким, що припинив свою дію в частині постачання природного газу з 01 вересня 2012 року (а.с. 29).

Відповідно до п.4.5 та п 4.6 Додаткової угоди від 30.12.2011р. № 1 до Договору № ТЕ 78Н від 30.09.2011р. оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця включно. Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.

На виконання умов Договору № ТЕ78Н від 30.09.11р. та Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2011 року (враховуючи періоди за який стягується розмір основного боргу згідно позовної заяви) ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" поставлено протягом жовтня - грудня 2011 року та січня - квітня 2012 року, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 42 626 625,09 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу: № 11/2011 від 30.11.11 р., № 12/2011 від 31.12.2011 р., № 01/2012 від 31.01.2012 р., № 02/2012 від 29.02.2012 р., № 03/2012 від 31.03.2012 р., № 04/2012 від 30.04.2012 р., № 05/2012 від 31.05.2012 р., № 06/2012 від 30.06.2011 р. № 07/2012 від 31.07.2012 р., № 08/2012 від 31.08.2012 р. та рахунками: № 161599 від 30.11.2011 р. від 31.12.2011 р., від 31.01.2012 р., від 29.02.2012 р., від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р., від 30.05.11 р. від 30.06.2012 р., від 31.07.2012 р., від 31.08.2012 р. (а.с. 30-57).

Дані обставини не спростовані, відповідачем визнаються.

Відповідач на виконання умов Договору № ТЕ78Н від 30.09.11р. (за яким мала місце заборгованість в 2011 році) та умов Додаткової угоди № 1 від 30.12.2011 р. перерахував на рахунок Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" грошові кошти в сумі 40 961209,45 грн., що підтверджується матеріалами справи, документом про хід операцій з оплати за спожитий газ (а.с. 58-62, 64, 65), актами звірки взаєморозрахунків (а.с. 63).

Як встановлено місцевим господарським судом не оплаченою залишилась сума 1 665 415,64 грн. основного боргу, що відповідачем не заперечується.

14 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено Договір № 14/7036/12 про відступлення права вимоги (а.с. 67-68).

Відповідно до п.1.1. та п.1.2. Договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги до боржника Первісного Кредитора ТзОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" за Договором на постачання природного газу № ТЕ78Н від 30.09.11 у сумі 1 665 415,64 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. Договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Належить зазначити, що на момент укладення Договору про відступлення права вимоги № 14/7036/12 (14.11.2012 р.) був чинним Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТЕ78Н від 30.12.2011р., тобто в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2011 р.), а згідно з Додатковою угодою № 2 від 10.08.2012р. договір № ТЕ78Н від 30.09.2011 року припинив свою дію і в частині постачання природного газу з 01 вересня 2012 року.

Відповідно до п. 2.2. Договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1. цього Договору. Передача документів оформляється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів. До матеріалів справи додано Акт приймання-передачі документів від 16.11.2012 р. (а.с. 69-70), який засвідчує приймання-передачу документів, зазначених в п.2.1 Договору про відступлення права вимоги.

У відповідності з п.2.3. Договору про відступлення права вимоги та ст.516 ЦК України, відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, що підтверджується листом - повідомленням про відступлення права вимоги ПАТ "Львівгаз" від 16.11.12 № 06-11339/1-43 (а.с. 71).

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно зі ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із виписки про банківські операції ПАТ НАК "Нафтогаз України" (а.с. 118-121), 27.12.2012 р. відповідачем здійснено часткову оплату боргу в розмірі 880 931,96 грн., внаслідок чого, заборгованість відповідача перед позивачем складала відповідно 784 483,68 грн. (1 665 415, 64 грн. - 880 931,96 грн.).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 ЦК України є сплата неустойки. Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів даної справи, станом на день прийняття рішення відповідачем представлено суду Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природній газ та теплопостачання № 1031 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на підставі та на виконання якого здійснено оплату основного боргу в розмірі 784 483,68 грн. (а.с. 166-168) із призначенням платежу за природній газ 2012 р. згідно з договором від 14.11.12 р. № 14/7036/12 , в підтвердження чого долучено платіжне доручення про оплату № 2 від 30.07.13 р. (а.с. 169).

Колегія суддів з огляду на вищенаведене, погоджується з висновком місцевого господарського суд про те, що у зв'язку із здійсненням відповідачем оплати основного боргу в повному обсязі, тобто сплачено решту основного боргу в розмірі 784 483,68 грн. - провадження у цій частині підлягає припиненню за відсутністю в цій частині предмету спору.

Пунктом 6.2.2 Додаткової угоди № 1 від 30.12.2011р. до Договору № ТЕ78Н від 30.09.11р., в якій викладено умови Договору № ТЕ78Н від 30.09.11р. у новій редакції, встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати , передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п.6.2.2 Договору позивачем за прострочення оплати за поставлений природній газ в період з 30.11.11р. по 31.08.2012р. розраховано розмір пені за період з 22.03.2012р. по 19.03.2013р. в розмірі 216 239,65 грн.

З таким розрахунком розміру пені, місцевий господарський суд, закономірно не погодився, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст.261 ЦК України). За умовами ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові .

Відповідач з Заявою про застосування позовної давності до стягнення пені звернувся 08.10.2013р. (а.с. 161-162).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що як випливає з наданого позивачем розрахунку стягуваних сум, з приводу вимоги про стягнення неустойки (пені) в розмірі 12 543, 62 грн., яка нарахована за період до 12 квітня 2012 року включно, враховуючи те, що позовна заява направлена суду поштою згідно поштового штемпеля на конверті 13.04.13р. (а.с. 102), строк позовної давності сплив, тому в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 12 543, 62 грн. належить відмовити.

Вищенаведене не суперечить приписам ст. 267 ЦК України.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 45 862, 82 грн. - 3% річних та 4 155,03 грн. - інфляційних втрат, які розраховано відповідно до статті 625 ЦК України.

За умовами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме: зобов'язання з оплати поставленого природного газу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем підставно розраховано 3% річних, та інфляційні втрати.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом перевірено розрахунки щодо нарахування розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи із поданого позивачем розрахунку та прийнявши до уваги контррозрахунок наданий відповідачем, місцевим судом встановлено, що при проведені нарахувань пені та 3% річних, позивач припустився помилки, оскільки в порушення вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України не прийняв до уваги порядок обчислення строків, починаючи нарахування за прострочення виконання зобов'язання з оплати із наступного дня після закінчення строку встановленого для виконання зобов'язання, не враховуючи вихідні дні, на які припали останні дні строку в окремих розрахункових періодах.

В іншій частині вимоги та заперечення сторін не приймаються як необґрунтовані та не підтверджені доказами.

Як правомірно зазначив місцевий суд, за умовами ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Відтак, прострочення строку у такому випадку починає свій обрахунок із наступного за цим робочим днем.

Тому, з огляду на вищевказані обставини місцевий суд прийшов до правильного висновку, що безпідставним є нарахування позивача, без дотримання положень ч.5 ст. 254 ЦК України, пені в розмірі 4 288,91грн. (перерахунок пені проведено починаючи з 13.04.12р. тобто не включаючи нарахування пені проведені в період, строк позовної давності в якому сплив) та 3 % річних в розмірі 894,70 грн. (перерахунок проведено за весь період), які задоволенню не підлягають.

Відтак місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають: пеня у розмірі 199 407,12 грн. (216 239,65 грн. - 12 543,62 грн. - 4288,91 грн. ) та 3% річних у розмірі 44 968,12 грн. (45 862,82 грн. - 894,70 грн.). Відтак місцевий суд підставно відмовив позивачу у стягненні в іншій частині щодо стягнення пені та 3% річних.

Предметом оскарження за апеляційною скаргою є зменшення місцевим господарським судом розміру пені на 25% відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ЦК України.

В цій частині належить зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, діючим законодавством не передбачено необхідності звернення відповідача до суду з заявою про зменшення неустойки, а також не обмежено суд в розмірах зменшення неустойки (постанова Вищого господарського суду України від 21 серпня 2013 року у справі № 911/571/13-г )

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Місцевий господарський суд, розглядаючи по суті, клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені)(а.с. 143-145), дослідив та надав правову оцінку документам в сукупності, виходячи із приписів ст. 43 ГПК України, а саме: балансу станом на 31 грудня 2012 р., звіту про фінансові результати за 2012 р., балансу (звіт про фінансовий стан на 30.06.2013 р.), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за перше півріччя 2013 р., протокол № 32 засідання обласної територіальної комісії утвореної відповідно до п.7 "Порядку" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20..03.13р. № 167 "Про затвердження порядку та умов надання у 2013р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися, та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" від 29.05.2013 р., що серед інших, є винятковою обставиною.

Оглянувши та дослідивши подані докази в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло значних втрат та збитків для позивача, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником - повне погашення суми основного боргу, зважаючи на те, що позивач виступає кредитором за договором уступки права вимоги та не є безпосереднім постачальником відповідачу природного газу у господарських відносинах, які виникли між відповідачем та третьою особою, враховуючи, що неналежне виконання зобов'язання відповідачем має місце з урахуванням об'єктивних та невід'ємних, незалежних від відповідача факторів, а саме: різниці у тарифах, значної заборгованості населення, зважаючи за значні збитки відповідача у першому півріччі 2013 р. у розмірі 2 453 000 грн., враховуючи майновий стан обох сторін та їх інтереси, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, що є доцільним частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені та зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на двадцять п'ять відсотків і встановив, що стягненню підлягає пеня в розмірі 149 555,34 грн., в іншій частині пені належить відмовити у зв'язку із зменшенням судом.

Як зазначив місцевий господарський суд, що дана правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі № 37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року у справі № 15/5025/229/12, постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі № 37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 08 серпня 2012 року у справі № 5008/5005/137/2012, постанові Вищого господарського суду України від 01.10.13р. у справі № 917/278/13-г, постанові Вищого господарського суду України від 19.09.13р. у справі № 904/1622/13-г, постанові Вищого господарського суду України від 18.09.2013р. у справі №905/41/13-г, постанові Вищого господарського суду України від 12.09.13р. у справі № 906/302/13-г.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що позивач, заперечуючи зменшення господарським судом на 25% розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не подав доказів, в розумінні статей 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї позиції, як от про майновий/фінансовий стан позивача, виняткових обставин, які виникли у позивача, окрім як вчинив посилання на судову практику ВГС України.

Із змісту вищенаведеного випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення розміру неустойки, місцевий господарський суд брав до уваги: ступінь погашення основного боргу (основний борг погашено відповідачем повністю, у зв'язку з чим, в частині стягнення основного боргу - провадження припинено), майновий стан обох сторін і оцінив співвідношення заявлених штрафних санкцій (заявлено до стягнення 216 239,65 грн. пені - розмір пені щодо якого пропущено річний строк позовної давності - розмір пені, який розраховано позивачем помилково, про зазначено вище, до стягнення належить 199 407,12 грн. пені, а не 216 239, 65 грн., як вказав Позивач у позовній заяві; від обрахованого судом розміру пені 199 707,12 грн./25% - розмір пені, який зменшено місцевим судом відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України) = 149 555, 34 грн. - пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, що, на думку колегії суддів є справедливим, розумним та співрозмірним.

Слід також зазначити, що неустойка (штраф, пеня) за своєю правовою природою є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, санкцією за невиконання та/або неналежне виконання грошових зобов'язань, яка додатково обтяжує порушників. Разом з тим, пеня не суть тотожне прибутку підприємства, а зменшення її розміру судом, а не звільнення від її сплати, передбачено чинним законодавством і надано таке право для суду.

Не може вважатися порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як про це зазначає позивач в апеляційній скарзі, зменшення судом розміру пені, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України.

Слід зазначити, що стаття 6 Конвенції містить широкий спектр гарантій щодо процедури судового провадження.

Право на справедливий судовий розгляд має особливе значення для верховенства права і посідає основне місце в системі Конвенції. Як визначено у цій статті, при оцінці справедливого характеру судового розгляду Суд розглядає всю судову процедуру в її сукупності: рівності сторін, доступу сторін до інформації, право на змагальність сторін, право бути присутнім у судових засіданнях, дослідження доказів. Зокрема, право на змагальність сторін відповідно до статті 6 Конвенції, зокрема, передбачає обов'язок сторін, серед іншого, самостійно подавати всі докази чи подання, які мають відношення до справи, і коментувати їх.

Російська справа Кузнєцова (Kuznetsov v. Russia) є прикладом того, як ЄСПЛ встановив порушення статті 6 Конвенції, а саме: порушення прав заявників (свідків Ієгови) на свободу віросповідання, через те, що національний Суд не взяв до уваги доводи сторони (свідків Ієгови), що стосуються дій Голови комісії з прав людини, яка «нищівно критикувала їх, закидаючи «заманювання дітей» у секту та дій міліції, щодо розгону їхнього зібрання, за вказівкою Голови комісії, дача нею неправдивих свідчень про недопущення свідків Ієгови до орендованого ними приміщення для проведення молитовних зібрань. Наслідком зазначених дій стало відхилення національними Судами скарг свідків Ієгови.

Відтак посилання позивача на рішення у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації», зазначаючи, що оскаржуване рішення є не вмотивованим в частині зменшення розміру пені, на думку колегії суддів є некоректним.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

На підставі аналізу поданих доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність застосування такого права суду та вважає такий висновок місцевого господарського суду правомірним.

Інші доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, як такі, що не доведені належними та допустимими доказами, спростовуються матеріалами справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2013 року у справі № 914/1514/13 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2013 року у справі № 914/1514/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.

В судовому засіданні 04.12.2013 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 06.12.2013р.