Ухвала суду № 35841376, 24.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 р.Справа № 820/7382/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2013р. по справі № 820/7382/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС ПАК"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС ПАК» (далі за текстом - ТОВ «СВС ПАК», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000302201 від 14.08.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 349906,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000302201 від 14.08.2013 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 138.1.1 п. 138 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зазначає, що в ході проведення перевірки позивача встановлено розбіжності в податковому та бухгалтерському обліку між задекларованими показниками «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів» в загальному розмірі 1521330,0 грн., внаслідок не підтвердження первинними документами списання матеріальних цінностей зі складу, зокрема їх внутрішнього переміщення.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «СВС ПАК» з 31.08.2009 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському району м. Харкова.

Відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СВС ПАК» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №164/2201/36624100 від 06.08.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в загальній сумі 349906,0 грн.

На підставі встановлених актом перевірки порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302201 від 14.08.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 349906,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «СВС ПАК» у повному обсязі виконано приписи податкового та бухгалтерського обліку і правомірно включено понесені витрати до складу собівартості, що не призвело до завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів за вказаний звітний період, а облік списання матеріалів для формування собівартості ведеться за чітко затвердженими нормами витрат на кожну одиницю випущеної продукції.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами п.п. 134.1.1, п.п. 134.1.2 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Інші доходи згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2-140.5 ст. 140, ст.ст. 142, 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст.159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем при перевірці списання матеріалів, сировини в виробництво по бухгалтерському обліку та співставленням з первинних документами - накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N М-11) за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 встановлено, що відповідно до накладної вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11), ведення яких передбачено вимогами Наказу Міністерства статистики України від 21.06.1996 року № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» списано в виробництво зі складу матеріалів, сировини на суму 3122888,0 грн. Розбіжність між бухгалтерським обліком та первинними документами, що підтверджують списання сировини та матеріалів в виробництво, складає 1521330,0 грн.

По вказаній операції здійснено наступні бухгалтерські записи: з К-т бухгалтерському рахунку №201 «Сировина та матеріали» в Д-т бухгалтерського рахунку №23 «Виробництво» списано матеріалів на суму 3122888,0 грн., з К-т бухгалтерському рахунку №23 «виробництво» в Д-т бухгалтерського рахунку №26 «готова продукція» списано матеріалів на суму 3122888,0 грн., з К-т бухгалтерського рахунку №26 «готова продукція» списано в Д-т бухгалтерського рахунку № 90 «Собівартість реалізації» 3122888,0 грн.

Собівартість кінцевої продукції виготовленої ТОВ «СВС ПАК» складається з витрат, прямо пов'язаних с виробництвом, згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних с виробництвом продукції; вартості виробничих послуг, прямо пов'язаних з виробництвом; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

Собівартість готової продукції (в частині матеріалів) розраховується виходячи з Норм списання матеріалів, розроблених на підставі проведених технологічних випробувань до початку виробничих робіт. Норми списання затверджені ТОВ «СВС ПАК» на кожен окремий вид продукції, що виробляється.

В розробленій на підприємстві формі Виробничого звіту, щодо використання матеріалів на кожний конкретний вид продукції щодня відображається: вид готової продукції; кількість готової продукції; кількість чистої ваги використаних матеріалів і кількість зворотних відходів, що утворюються при виробництві продукції та які надалі реалізуються спеціалізованим підприємствам з переробки відходів.

Вказана інформація відображається у Виробничих звітах, підписується майстром та начальником виробництва, після чого перевіряється бухгалтерією в частині відповідності кількості списаної сировини Нормам списання матеріалів, затвердженим на підприємстві ТОВ «СВС ПАК».

Колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо безпідставних доводів відповідача стосовно не підтвердженості первинними бухгалтерськими документами списання матеріалів та визначення собівартості продукції, з огляду на наступне.

ТОВ «СВС ПАК» у повному обсязі надано для перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова повний обсяг первинної бухгалтерської документації, з якої вбачається , що відпуск матеріалів зі складу у виробництво відбувається по накладній-вимозі (внутрішньому переміщенню матеріалів), яка в обліку підприємства не є документом для списання матеріалів та визначення собівартості продукції. Кількість матеріалів, які безпосередньо формують собівартість продукції відображається у Виробничому звіті, згідно Специфікацій, складених за затвердженими Нормами списання матеріалів на кожну одиницю виготовленої продукції.

Також, в Акті зазначено документи, які були надані позивачем до перевірки, а саме: обігово-сальдові відомості; Журнали ордера та оборотні відомості по бухгалтерських рахунках: 201 «Сировина й матеріали»; 203 «Паливо»; 207 «Запасні частини»; 209 «Інші матеріали», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 23 «Виробництво»; 26 «Готова продукція», 28 «Товари»; 31 «Рахунки в банках»; 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; 372 «Розрахунки з підзвітними особами»; 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»; 66 "Розрахунки по виплатам робітникам"; 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»; 644 «Податковий кредит»; 90 «Собівартість реалізації»; 91 «Загальновиробничі витрати»; 92 «Адміністративні витрати»; 65 «Єдиний соціальний внесок»; Угоди; рахунки фактури; видаткові (прибуткові) накладні; первинні банківські документи; акти виконаних робіт податкові накладні; авансові звіти;реєстри отриманих податкових накладних.

Вказана в Акті перевірки № 164/2201/36624100 від 06.08.2013 року сума списаних матеріалів - 3122888,0 грн., не є сумою списання для податкового обліку, а є сумою списання бухгалтерського обліку, що підтверджується оборотно-сальдової відомістю за рахунком «201» за період квітень - грудень 2011 року. У податковому обліку сума списаних матеріалів на виготовлення та упаковку продукції дорівнює 3001350,0 грн., що на 121538,0 грн. менше ніж у бухгалтерському.

Різниця у вартості списаних матеріалів (у бік зменшення в податковому обліку) сталася в наслідок виробництва продукції для покупців, щодо яких дохід у податковому обліку було відображено за першою подією (за передоплатою, яка мала місце до 01.04.2011 року), тобто до набрання чинності відповідними нормами Податкового кодексу України. Таким чином, у зв'язку з відсутністю доходів не можуть мати місце витрати по матеріалам з яких виготовлена продукція. В собівартість продукції увійшла сума списаних матеріалів у розмірі 2905814,0 грн., що підтверджується «Аналізом рахунка «231».

Також, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що у 2 кварталі 2011 року позивачем задекларовано суму собівартості продукції у розмірі 569329,0 грн., що повністю відповідає фактичним даним та реальному відображенню собівартості готової продукції. Згідно бухгалтерського обліку, собівартість продукції у 2 кварталі 2011 року становить 627597,0 грн., що на 58270,0 грн. більше, а не менше податкової собівартості.

В бухгалтерському обліку собівартість вираховувалася за виробничою собівартістю, оскільки у відповідності до п. 138.10.1 Податкового кодексу України, що діяв у 2 кварталі 1011 року, загально виробничі витрати в податковому обліку включались не в собівартість продукції, а до складу інших витрат підприємства.

Вказаний у Податковому кодексі України принцип розрахунку собівартості, значною мірою відрізняється від норм формування бухгалтерського показника собівартості продукції. Для визначення податкової собівартості підприємство здійснювало додатковий розрахунок з вилученням із суми бухгалтерської собівартості загально виробничих витрат, що становило загальнообов'язкову вимогу для коректного розрахунку і було належним чином відображено у первинній документації ТОВ «СВС ПАК».

В податковій звітності 2 та 3 квартали 2011 року позивачем задекларувано суму собівартості у розмірі 1668322,0 грн. Згідно з даними бухгалтерського обліку, собівартість продукції склала 1783657,0 грн., що відповідно більше податкової собівартості на 115335,0 грн.

Починаючи з 01.08.2011 року згідно зі змінами внесеними до податкового законодавства України підприємствам було дозволено включати в собівартість продукції загальновиробничі витрати за правилами передбаченими Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Оскільки визначити загально виробничі витрати, які відносяться безпосередньо до реалізованої продукції неможливо, розподіл загально виробничих витрат здійснюється згідно коефіцієнтів, що спеціально розраховані для Декларації з прибутку за наступною формулою: Об Дт 901/О6 Дт 23.

Відповідно до вищевикладеного, в податковій звітності 2 - 4 квартали 2011 року ТОВ «СВС ПАК» задекларовано суму собівартості в розмірі 3558947,0 грн., яка відображена в рядку 05.1 Декларації, до якої включені прямі виробничі витрати та загально виробничі витрати. Вказана сума підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 901 «Собівартість продукції» 3321905,0 грн. та загальновиробничі витрати у розмірі 237042,0 грн. (Балансовий Рахунок «91»), відображені у рядку 05.1.16 Декларації.

Таким чином, у бухгалтерському обліку собівартість складає 3945133,0 грн., що на 386186,0 грн. більше податкової, за рахунок того, що у податкову собівартість витрат не включені ті витрати, які прямо заборонено включати згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ДПІ у Дзержинському району м. Харкова не доведено факти порушення позивачем податкового законодавства і, як наслідок, не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000302201 від 14.08.2013 року.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вірних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2013р. по справі № 820/7382/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.