Ухвала суду № 35841250, 14.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 р.Справа № 820/3843/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т. Щалаєвої І.Т.

прокурора Демченка Д.А.

представника відповідача Лазаревої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Русько-Тишківської сільської ради на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 820/3843/13-а

за позовом Харківського міжрайонного прокурора Харківської області

до Русько-Тишківської сільської ради третя особа ОСОБА_2

про визнання незаконним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Харківський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до Русько-Тишківської сільської ради (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Русько-Тишківської сільської ради від 21.09.2012р. «Про встановлення для розміщення стаціонарної тимчасової споруди - тимчасового торгівельного павільйону, розташованої за адресою: АДРЕСА_1».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. зазначений позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення ХХІІІ сесії VІ скликання Русько-Тишківської сільської ради від 21.09.2012р. «Про встановлення для розміщення стаціонарної тимчасової споруди - тимчасового торгівельного павільйону, розташованої за адресою: АДРЕСА_1».

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить оскаржувану постанову скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.1 ст. 98, п.2 ст. 100, п. 3 ст. 101, ст. 116 Земельного кодексу України, ст. 402 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 7, 99, 100, 155, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність за обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Русько-Тишківською сільською радою XXIII сесії VI скликання було прийнято рішення від 21.09.2012 "Про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди -тимчасового торгівельного павільону, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 яким затверджено паспорт прив'язки стаціонарної малої архітектурної форми тимчасового торгівельного павільйону, дозволено ФОП ОСОБА_2 розмістити стаціонарну тимчасову споруду-тимчасовий торгівельний павільйон на земельній ділянці площею 0,0027 га, з площею забудови 15,0 кв.м., по АДРЕСА_1 на території Русько-Тишківської сільської ради, Харківського району, Харківської області за рахунок категорії земель житлової та громадської забудови відповідно паспорту прив'язки, зобов'язано ФОП ОСОБА_2 укласти договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди - тимчасового торгівельного павільйону з Русько-Тишківською сільською радою в особі сільського голови Горошочка Ю.В., встановити тимчасову споруду відповідно до розробленого паспорту прив'язки та встановлено орендну плату у розмірі 3-х кратного податку на землю - 37,91 грн. на рік.

16.11.2012 року між сільським головою та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 3 "Про встановлення особистого строкового сервітуту під розміщення стаціонарного тимчасового павільйону".

01.03.2013 року у відповідності до постанови Харківського міжрайонного прокурора було проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів стану дотримання земельного та іншого законодавства у діяльності Русько-Тишківської сільської раді Харківської області.

Прокурор, вважаючи незаконним рішення Русько-Тишківської сільської ради від 21.09.2012р. звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення XXIII сесії VI скликання Русько-Тишківської сільської ради Харківської області від 21.09.2012р. винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно ч.1 ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до ч.1 ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Отже, об'єктом земельного сервітуту є земельна ділянка.

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами п. г ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» (далі - Закон) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути)

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об'єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів.

Документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Статтею 5 Закону передбачено, що об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно-територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Між тим, матеріалами справи не підтверджено, що на час прийняття рішення про зобов'язання укладення договору особистого строкового сервітуту документацію із землеустрою на частину території, на якій ФОП ОСОБА_2 дозволено розмістити торгівельний павільйон, було розроблено та проводились заходи із землеустрою. Тобто, ця частина території не набула ознак земельної ділянки в розумінні ст. 79 Земельного кодексу України. Отже, зазначена територія не може бути предметом договору особистого строкового сервітуту.

Крім того, відповідно до ч.2, 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 31.05.2011р. № 633/2011 є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2.1. зазначеного Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Згідно п. 2.11. цього Порядку паспорт прив'язки включає: схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація).

Згідно Додатку 1 до зазначеного Порядку у схемі розміщення тимчасової споруди зазначається площа земельної ділянки згідно з документацією на землекористування.

Таким чином, відсутність документів на землекористування унеможливлює оформлення паспорту прив'язки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення Русько-Тишківської сільської ради.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропуску прокурором строку звернення до суду з позовом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Прокурор в своїх запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржуване рішення відповідача прокуратурою отримано 12.02.2013р.

З копії супровідного листа вбачається, що 25.12.2012р. Русько-Тишківською сільською радою до Харківської міжрайонної прокуратури було надіслане оскаржуване рішення Русько-Тишківської сільської ради. Доказів, що зазначене рішення було раніше направлене відповідачем до органів прокуратури до суду не надано.

При цьому з позовом до суду прокурор звернувся 15.05.2013р., тобто в межах шести місяців з дня надіслання та отримання оскаржуваного рішення.

Отже, доводи відповідача, що прокурор звернувся до суду з пропуском строку встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Русько-Тишківської сільської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 820/3843/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст ухвали виготовлений 21.10.2013 р.