Рішення № 35841016, 26.11.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року справа № 919/1055/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Сімоходської Д.О, розглянувши матеріали справи за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99040)

про стягнення заборгованості у розмірі 47 236,50 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання звільнити приміщення,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ МВС України в місті Севастополі, 21.08.2001.

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 50 649,28 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання звільнити приміщення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 22.07.2010 № 97-10.

Ухвалою суду від 12.09.2013 позовна заява прийнята до розгляду суддею Сімоходською Д.О., порушено провадження у справі №919/1055/13.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях оголошувались перерви, зокрема у судовому засіданні 11.11.2013 оголошено перерву до 18.11.2013.

Ухвалою від 26.11.2013 в порядку пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням позивача, яке надійшло 18.11.2013 (вх.№13524/13) провадження по справі в частині стягнення основної заборгованості за договором оренди нерухомого майна №97-10 від 22.07.2010 у розмірі 3391,68 грн та пені у розмірі 21.10 грн припинено.

Ухвалою від 26.11.2013 в порядку пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позовних вимог в частині розірвання договору оренди нерухомого майна від 22.07.2010 № 97-10 та зобов'язання відповідача звільнити приміщення, яке надійшло 18.11.2013 (вх.№13524/13) провадження по справі в цій частині припинено.

Суд продовжує розгляд справи в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № 97-10 від 22.07.2010, а саме пені у розмірі 523,23 грн, 30% річних у розмірі 6895,47 грн та штрафу у розмірі 39817,80 грн.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій чи зовсім відмовити у їх задоволенні на підставах викладених у відзиві на позов (а.с.44-49).

Відповідачу в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2010 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Орендодавець, позивач) та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар, відповідач) був укладений договір оренди №97-10 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. (в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 10.10.2012) якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення з 2-1 по 2-5, розташовані на цокольному поверсі житлового будинку, загальною площею 34,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, які знаходяться на балансі РЕП-1 (далі - об'єкт оренди), складає, згідно незалежної оцінки станом на 30 червня 2012 року - 66363,00 грн (шістдесят шість тисяч триста шістдесят три грн) (а.с. 13-19).

Відповідно до пункту 2.5 Договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 3.1 Договору (в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 10.10.2012), розмір орендної плати визначається відповідно до Рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 13 272,60 грн на рік. Орендна плата встановлена згідно з орендною ставкою - 20% від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою майна, що передається в оренду, станом на 30.06.2012. Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати. До орендної плати не включені витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума витрат балансоутримувача на сплату за користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.2 Договору (в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 10.10.2012) орендна плата складає 1098,32 грн за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на жовтень 2012) та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (Додаток 3), на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК СУ міста Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 38022717, код платежу 22080400.

У пункті 3.3 Договору сторони узгодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкту оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Відповідно до пункту 7.1. Договору (в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 10.10.2012), цей Договір діє з моменту підписання протоколу і до 07.07.2015.

Актом прийому - передачі орендованого майна від 22.07.2010, складеним між сторонами, підтверджується передача позивачем відповідачу в оренду нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень, розташованих на цокольному поверсі, загальною площею 33,80 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).

Також пізніше актом прийому - передачі орендованого майна від 10.10.2012, складеним між сторонами після укладення протоколу узгодження змін до Договору від 10.10.2012, підтверджується передача позивачем відповідачу в оренду нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень з 2-1 по 2-5, які розташовані на цокольному поверсі житлового будинку, загальною площею 34,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18).

Неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного внесення орендної плати за період дії Договору з 01.09.2010 по 31.08.2013, і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

За приписами частин першої та шостої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 ЦК України та умовами Договору (пункт 3.2) на орендаря покладено обов'язок щомісячно сплачувати орендну плату.

Приписами статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Під час розгляду справи відповідач надав суду докази сплати основної суми заборгованості за період 01.09.2010 по 31.08.2013 у повному розмірі, що підтверджується довідкою наданою позивачем та копією квитанції №251 від 16.09.2013 у зв'язку із чим розгляд справи в цій частині було припинено у зв'язку із відсутністю предмету спору

(а.с.34, 36).

Відповідач у відзиві на позову заяву посилався на те, що між сторонами було укладено додаткову угоду від 02.03.2010 «Про внесення змін в договір оренди №352-05 від 03.09.2005» згідно з якою на підставі рішень Севастопольської міської Ради №7273 від 14.07.2009 та №8526 від 15.12.2009 розмір скорегованої орендної плати за кожен наступний місяць визначався шляхом корегування розміру щомісячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, відповідний попередньому місяцю та з урахуванням понижуючого коефіцієнта « 0,7».

Суд не приймає до уваги зазначений довід відповідача з огляду на наступне.

Зазначений відповідачем понижуючий коефіцієнт у розмірі « 0,7» застосовувався Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради відповідно до додаткової угоди від 02.03.2010 до договору оренди №352-05 від 03.09.2005 на період з 02.03.2010 до 22.07.2010, а саме до укладення між сторонами договору оренди нерухомого майна № 97-10 від 22.07.2010, який є новою редакцією договору оренди №352-05 від 03.09.2005.

Договір № 97-10 від 22.07.2010 не містить пункту щодо застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі « 0,7».

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду із вимогою внести зміни до договору оренди нерухомого майна № 97-10 від 22.07.2010, щодо нарахування орендної плати з урахуванням понижуючого коефіцієнта « 0,7» на підставі рішень Севастопольської міської Ради №7273 від 14.07.2009 та №8526 від 15.12.2009, що також не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні.

Враховуючи допущене відповідачем прострочення виконання обов'язку щодо внесення орендної плати, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 523,23 грн, 30% річних у розмірі 6895,47 грн та штраф у розмірі 39817,80 грн (розрахунки пені та 30% річних здійснені позивачем за відповідні періоди прострочення внесення орендної плати по 22.08.2013).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пункту 8.5 Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує Орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше ніж 30 календарних днів, Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлений факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені та 30% річних, перевіривши здійснені позивачем відповідні розрахунки, суд вважає їх вірними та такими що підлягають задоволенню.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 523,23 грн та 30% річних у розмірі 6895,47 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, за порушення строків внесення орендної плати позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 39817,80 грн.

Згідно з пунктом 8.7 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф у сумі, що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати за договором.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято розмір річної орендної плати, згідно із протоколом узгодження змін до Договору від 10.10.2012 - 13272,60 грн; загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 39817,80 грн, що є суттєво більшим, ніж загальний розмір заборгованості по орендній платі (3391,68 грн).

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, зокрема визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 39817,80 грн суд зазначає, що позивач не довів належними доказами факту спричинення йому збитків в результаті несвоєчасного внесення відповідачем орендної плати в контексті заявленої суми.

Виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості та розумності, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до розміру орендної плати за останній місяць прострочення (серпень 2013 року), а саме до 1 100,51 грн.

На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам, і відповідає приписам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 39817,80 грн підлягають задоволенню частково у розмірі 1100,51 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, а тому суд покладає на відповідача судовий збір в розмірі 1 720,50 грн, який був сплачений відповідачем у добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням №761 від 11.09.2013 (а.с.33).

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99040, реєстраційний номер - НОМЕР_2, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, р/р 37188003000416 в ГУДКСУ у місті Севастополі, код ЄДРПОУ 25750044, МФО 824509) заборгованість за договором оренди нерухомого майна №97-10 від 22.07.2010 у розмірі 8 519,21 грн, з яких: 523,23 грн - пеня, 1 100,51 грн - штраф, 6895,47 грн - 30% річних.

3. В решті позовних вимоги відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2013

Суддяпідпис Д.О. Сімоходська

Згідно з оригіналом

Помічник судді А.К. Малярчук

02.12.2013