Рішення № 35840964, 25.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/85/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2013 Справа № 908/3576/13

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: Василівська районна державна адміністрація в особі відділу освіти, молоді та спорту Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71601, м. Василівка, вул. Чекістів, 6)

про стягнення 212 04 грн. 00 коп.

Суддя Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, на підставі свідоцтва НОМЕР_2 від 08.08.2012 р.;

ОСОБА_3, на підставі паспорта серія НОМЕР_3 від 04.10.1997 р.

від відповідача - Божко Д.В., на підставі довіреності № 01-27/1180 від 15.08.2013 р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1., Запорізька обл., Василівський р-н, с. Підгірне до Василівської районної державної адміністрації в особі відділу освіти, молоді та спорту Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Василівка про стягнення заборгованості в сумі 21 204 грн. 00 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5032, 00 грн., та суми неустойки в розмірі 16 172, 00 грн.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 04.11.2013 р., справу 908/3576/13 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3576/13. Справі присвоєно номер провадження 10/85/13, її розгляд призначено на 25.11.2013 р.

25.11.2013 р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов повністю.

25.11.2013 р., представник відповідача через канцелярію суду надав письмові заперечення на позовну заяву в якій визнав позовні вимоги частково.

У судовому засіданні 25.11.2013 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2012 року між ОСОБА_1 - фізичною особою-підприємцем та відділом освіти, перейменованим на відділ освіти, молоді та спорту Василівської районної державної адміністрації на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 05.12.2012 року за № 917 про реорганізацію структури районної державної адміністрації (далі Замовник) укладено договір про надання послуг шкільних їдалень № 40, у відповідності до п. 5.1 якого термін дії договору встановлено строком до 31 грудня 2012 року.

У відповідності до п. 1.1. договору від 09.02.2012 року за № 40, виконавець бере на себе зобов'язання надати замовникові послуги їдалень (шкільних їдалень) у Підгірненській ЗОШ 1-2 ступенів, зазначені в пропозиції конкурсних торгів Виконавця, а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги, згідно з умовами цього Договору.

В межах укладеного вище договору Виконавець взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг Замовнику, а саме: забезпечення надання послуг у строки, встановлені цим Договором, надавати послуги згідно з графіком затвердженим спільно з адміністрацією навчального закладу, здійснювати приготування страв за узгодженими з адміністрацією навчального закладу варіантами закладок сировини, чинних збірників рецептур страв, готувати страви згідно з розробленим і затвердженим двотижневим меню скомплектованих обідів, дотримуватись встановлених правил приймання харчових продуктів і продовольчої сировини, вимог до кулінарного оброблення харчових продуктів і продовольчої сировини, а також умов, термінів зберігання та реалізації продуктів, що не підпадають тривалому зберіганню, забезпечувати експлуатацію приміщення їдальні, холодильника, торговельно-технологічного обладнання і утримання його в стані відповідно до технічної документації, здійснювати харчування дітей відповідно до норм харчування дітей, вести облік учнів, яким надаються послуги та надавати для оплати за надані послуги в звітному періоді послуги акти виконаних послуг, забезпечувати доступ в приміщення їдальні представників Замовника, санітарно-епідеміологічної служби та інше.

В той час, Замовник зобов'язаний сплачувати за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акта приймання-передачі послуг.

Позивач згідно вимог договору надав Відповідачеві послуги в повному обсязі за листопад-грудень 2012 року, про що свідчать накладні, але Відповідач станом на теперішній час не оплатив названі послуги, надані у листопаді - грудні 2012 року, в розмірі 5032 (п'ять тисяч тридцять дві) грн.

Наявність заборгованості визнано Відповідачем, що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.10.2012 року по 01.01.2013 року, який підписаний відповідачем і скріплений його печаткою, копія якого додається до позовної заяви, відповіддю на запит адвоката та відповіддю на претензію.

На підставі вказаного вище договору, виконавець протягом терміну дії договору надавав замовнику послуги зазначених в п.4 цього договору, які є його безпосередніми обов'язками пов'язаних з наданням послуг шкільних їдалень, в свою чергу замовник прийняв без жодних претензій щодо їх якості, кількості, строків та інших обставин необхідних для визначення належного виконання зобов'язань з боку позивача.

Враховуючи те, що договір від 09.02.2012 року за № 40 є платним, у відповідності до п. 3.1 цього договору, загальна вартість послуг за цим Договором визначається у розмірі 31040 грн.

За таких умов, відповідач в наслідок неналежного виконання грошового зобов'язання за договором від 09.02.2012 року за № 40 заборгував позивачу загальну суму коштів за надані послуги шкільних їдалень за листопад-грудень 2012 року, в розмірі 5032 грн. 00 коп., що не оспорюється самим відповідачем.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг, у відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, як передбачено ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При таких обставинах, внаслідок того, що відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг в строки, в розмірі та в порядку встановленому договором від 09.02.2012 року за № 40, відповідач заборгував позивачу суму коштів у розмірі 5032 грн. 00 коп.

Між позивачем та відповідачем був складений Акт взаємної звірки розрахунків за період з 01.10.2012 року по 01.01.2013 року, внаслідок якого було встановлено, що відповідач має заборгованість за надані послуги в розмірі 5032 грн. 00 коп. Тобто, відповідач визнає про наявність в нього боргу перед позивачем за надані послуги шкільних їдалень в межах дії договору від 09.02.2012 року за № 40.

Крім того, п.7.2 договору передбачено, що за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату наданих послуг) Замовник сплачує неустойку в розмірі 1% від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення. Тому, позивачем була нарахована неустойка за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату наданих послуг) у розмірі 16172,00 (шістнадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 00 коп., заборгованість за надані послуги складає 5032 грн. 00 коп.

Тобто позивачем до суду була заявлена загальна сума заборгованості в розмірі 21204 (двадцять одна тисяча двісті чотири) грн. 00 коп.

25.11.2013 р. відповідачем до суду були надані заперечення на позовну заяву в яких відповідач зазначає, що пеня позивачем була нарахована не вірно і не підлягає до оплати, сума пені є надмірно великою з урахуванням збитків відповідача та скрутним матеріальним становищем відділу освіти, молоді та спорту.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на норми ст. 233 Господарського кодексу України, в яких зазначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойку (штраф, пенею) є грошова сума або інше майно, який боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простроченого зобов'язання.

Пунктом 7.2 укладеного між сторонами договору передбачено право позивача як постачальника вимагати від відповідача у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг сплати неустойки у розмірі 1% від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи умови Договору та норми чинного законодавства відповідач просить суд врахувати, що визначені п. 7.2 санкції фактично є пенею, оскільки неустойка не нараховується за кожний день прострочення, а обчислюється у відсотках від суми неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Аналогічні положення містяться в ст. ст. 549-551, 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому ст. 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування цих штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначалося вище, в даному випадку сторони п. 7.2 Договору визначили неустойку (пеню) у розмірі 1% від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення

Так, частини 2 статті 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленої законом, може бути збільшений у договорі.

Разом з тим, правилом названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до ведення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведене стосується Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ в день прострочення.

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки (пені), від не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

Зважаючи на вище наведене суд визнає вимоги позивача про стягнення неустойки обґрунтованою, про те вважає необхідним розмір пені яка підлягає стягненню обмежити подвійною обліковою ставкою, оскільки законом встановлено граничний розмір пені за прострочення платежу - не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу включаючи ПДВ та інші податки) і у більшому розмірі вона не може бути стягнута.

Відповідно до п. 6.1.4 Договору № 40 укладеного між сторонами сплачувати за надані Виконавцем послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта приймання передачі послуг.

Зважаючи на те, що акт приймання передачі послуг за (листопад) місяць підписаний 01.12.2012 р. розрахунок пені потрібно починати з 10.12.2012 р. та враховуючи ст. 232 ГК України термін прострочення становить 183 дні, отже сума прострочення становить 224,38 грн., а також враховуючи акт приймання передачі послуг за (грудень) місяць підписаний 25.12.2012 р. розрахунок пені потрібно починати з 02.01.2013 р. сума прострочення становить 153,99 грн., отже загальна сума пені складає 378 грн. 37 коп.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України (загальні умови виконання господарських зобов'язань) "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться ".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, де зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Боржник згідно зі ст. 625 ЦК не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного Кодексу України і ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 2 статті 193, Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальнодержавного інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк/термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням зменшення суми пені за договором про надання послуг шкільних їдалень № 40 від 09.02.2012 р. склала 5410 грн. 37 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5032, 00 грн., та суми пені в розмірі 378, 37 грн.

Факт порушення відповідачем умов договору про надання послуг шкільних їдалень № 40 від 09.02.2012 р та факт заборгованості в сумі 5410 грн. 37 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5032, 00 грн., та суми пені в розмірі 378, 37 грн., за договором, підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Заперечення відповідача в частині не вірного нарахування позивачем неустойки, були обґрунтовані належними доказами та враховані судом в частині стягнення суми пені за договором.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1., Запорізька обл., Василівський р-н, с. Підгірне до Василівської районної державної адміністрації в особі відділу освіти, молоді та спорту Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Василівка про стягнення заборгованості в розмірі сумі 5410 грн. 37 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5032, 00 грн., та суми пені в розмірі 378, 37 грн. за договором про надання послуг шкільних їдалень № 40 від 09.02.2012 р.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 44, 49, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1., Запорізька обл., Василівський р-н, с. Підгірне до Василівської районної державної адміністрації в особі відділу освіти, молоді та спорту Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Василівка задовольнити частково.

Стягнути з Василівської районної державної адміністрації в особі відділу освіти, молоді та спорту Василівської районної державної адміністрації Запорізької області (71601, м. Василівка, вул. Чекістів, 6, код ЄДРПОУ 02136175) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1, р/р НОМЕР_4, код банку 23788752 ЗРУ Приватбанк) - суму боргу в розмірі 50 32 (п'ять тисяч тридцять дві) грн. 00 коп., 378 (триста сімдесят вісім) грн. 37 коп. та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 29.11.2013 р.