Рішення № 35840379, 03.12.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 925/1715/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Мацегорін А.О. - за довіреністю, відповідача: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Звенигородського підприємства теплових мереж

про стягнення 168 238 грн. 46 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 168 238 грн. 46 коп., зокрема 100 261грн. 12 коп. пені, 10 832 грн. 67 коп. інфляційних втрат, 57 144 грн. 67 коп. три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості спожитого газу в строки, установлені в договорі № 16/11-ТЕ від 31.12.2010. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що протягом січня - квітня 2011 року відповідач отримав природний газ на загальну суму 1 636 641,29 грн. відповідно до актів прийому - передачі природного газу, однак свої зобов'язання з оплати газу виконав із порушенням умов договору, не дотримавшись вказаних у договорі строків оплати.

У відзиві від на позовну заяву (а. с. 46) відповідач визнав позовні вимоги частково та просить відмовити у стягненні пені з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, оскільки відповідач зазначає, що період прострочення, за який позивач нараховує неустойку - це 2011 рік, а пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність строком 1 рік.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги з підстав, вказаних у позовній заяві, просив повністю задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні, оскільки представник відповідача у судовому засіданні 19.11.2013 був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, тому представник позивача вважав, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, заперечив проти доводів відповідача у відзиві на позов, оскільки сторони збільшили позовну давність та встановили тривалістю у три роки, про що вказано в пункті 9.3. договору, що відповідає умові пункту 259 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.11.2013 позов визнала частково в частині стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, та в частині стягнення пені просила застосувати відповідно до ст. 258 ЦК України строк позовної давності і відмовити позивачу у стягненні пені.

У судове засідання 03.12.2013 представник відповідача не з'явився, не повідомив суду причини його нез'явлення, не направив обґрунтовану заяву про розгляд справи за обов'язкової участі представника. Представник відповідача у судовому засіданні 19.11.2013 була повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що власноручно вказала у розписці, доданій до матеріалів справи. Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони. За приписом частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

У судовому засіданні з 19.112013 по 03.12.2013 оголошено перерву на підставі частини 3 статті 77 ГПК України.

У судовому засіданні 03.12.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник за договором, позивач у справі) та Звенигородське підприємство теплових мереж (Покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір № 16/11-ТЕ про закупівлю природного газу за державні кошти від 31 грудня 2010 року (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору.

Додатковою угодою № 1 від 28.01.2011 сторони змінили назву договору на таку: "Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання".

Відповідно до п. 1.2 Договору Постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 3 000 тис. куб. м., в тому числі по місяцях. Ціна газу, що передається Покупцеві, визначається в п. 3 Договору.

За умовами пункту 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В пункті 7.3.1 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.3 Договору строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

На виконання Договору протягом січня - квітня 2011 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 636 641 грн. 29 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2011 на суму 547 049 грн. 18 коп., від 28.02.2011 на суму 534 795 грн. 06 коп., від 31.03.2011 на суму 433 063 грн. 69 коп., від 30.04.2011 на суму 121 733 грн. 36 коп. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їхніми печатками, належним чином засвідчені їх копії містяться в матеріалах справи (а. с. 23- 26), спір щодо вартості чи об'ємів спожитого природного газу між сторонами відсутній.

Відповідач повністю розрахувався за поставлений газ, проте з порушенням строку, встановленого п. 4.1 Договору. Оскільки кошти відповідачем сплачені із порушеннями встановлених Договором строків, позивач пред'явив до стягнення з відповідача пеню, три проценти річних та інфляційні втрати за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання відповідно до розрахунків, вказаних у позовній заяві. Відповідач не заперечив дати та суми фактично сплачених ним коштів, визнав нараховані позивачем суми індексу інфляції та трьох процентів річних на прострочені суми боргу, однак, заперечив проти стягнення пені з підстав пропущення позивачем позовної давності для вимоги про стягнення пені.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.

Договір № 16/11-ТЕ поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31 грудня 2010 року, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є договором поставки, він підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, містить всі істотні умови для договорів даного виду.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України, статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем підтверджено, що позивач поставив відповідачу, а останній отримав протягом січня - квітня 2011 року природний газ на загальну суму 1 636 641 грн. 29 коп., про що сторони підписали акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 на суму 547 049 грн. 18 коп., від 28.02.2011 на суму 534 795 грн. 06 коп., від 31.03.2011 на суму 433 063 грн. 69 коп., від 30.04.2011 на суму 121 733 грн. 36 коп.

Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений газ з порушенням строків, обумовлених сторонами в Договорі, що не заперечується та підтверджується відповідачем, зокрема, у відзиві на позовну заяву. Вказаним порушено умову пункту 4.1 Договору, за яким остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу повинен бути здійснений відповідачем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як уже зазначалось вище, в пункті 7.3.1 Договору сторони передбачили, що у разі порушень Покупцем умов п. 4.1 Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пунктом 9.3 Договору сторони передбачили, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Пеня в сумі 100 261 грн. 12 коп. нарахована позивачем окремо за кожен місяць, в розмірі, встановленому за згодою сторін, на кожну із прострочених сум та за періоди, коли фактично існувала заборгованість. Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що він виконаний вірно, відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, тому з відповідача підлягає стягненню пеня в заявленій позивачем сумі 100 261 грн. 12 коп..

Клопотання відповідача про застосування позовної давності до пені не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Сторони в пункті 9.3 Договору вказали, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Таким чином, позивач нарахував пеню відповідно до умов договору та закону, тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених сумах, відповідно до припису статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат позивачем виконаний вірно, відповідач його не оспорив та визнав заявлені до стягнення суми, тому вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних в сумі 57 144 грн. 67 коп. та 10 832 грн. 67 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору сумі 3 365 грн.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із Звенигородського підприємства теплових мереж (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Кримського, 25, ідентифікаційний код 02082717) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Б. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) - 100 261 грн. 12 коп. (сто тисяч двісті шістдесят одну гривню 12 копійок) пені, 10 832 грн. 67 коп. (десять тисяч вісімсот тридцять дві гривні 67 копійок) інфляційних втрат, 57 144 грн. 67 коп. (п'ятдесят сім тисяч сто сорок чотири гривні 67 копійок) три проценти річних, 3 365 грн. (три тисячі триста шістдесят п'ять гривень) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.12.2013 (понеділок).

Суддя А.Д. Пащенко