Постанова № 35839809, 11.11.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11 листопада 2013 року (12 год. 45 хв.) Справа № 808/1066/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Прудивуса О.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень.

29.01.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), у якому позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 12.10.2012 № 0003211600 про застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 171813 грн. 90 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 %, від 12.10.2012 № 0003221600 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 189274 грн. 40 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 %, судові витрати віднести на відповідача.

На обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

На думку позивача, затримка сплати грошових зобов'язань підприємством відбулася не з його вини, а з вини несвоєчасного фінансування виконаних ним робіт за рахунок бюджетних коштів, а застосування штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання призведе до негативних наслідків для відповідача. Також, на обгрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що ним було укладено договір з відповідачем про розстрочення податкових зобов'язань, а відтак строки їх сплати було перенесено.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2013 позовну заяву було залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2013 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Відповідач надав суду свої заперечення, у яких ним зазначено, що, на його думку, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Так, на обгрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивачем несвоєчасно сплачувались суми узгоджених податкових зобов'язань, на які відповідачем нараховано штрафні санкції.

В ході попереднього судового засідання судом було з'ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, та докази, якими сторони можуть обґрунтувати свої доводи та заперечення, окрім того судом допущено заміну відповідача його правонаступником Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач).

Ухвалою суду від 31.10.2013 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 11.11.2013.

31.10.2013 судом отримані клопотання від представників сторін про розгляд справи без їх участі у порядку письмового провадження, на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

З 24.09.2012 по 26.09.2012 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання своєчасності сплати сум узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 30.12.2011 по 31.07.2012 (далі - перевірка). За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 26.09.2012 № 454/16/32025623 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання своєчасності сплати сум узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 30.12.2011 по 31.07.2012 (а.с. 11-18) (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлені порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 3 063 320,34 грн. згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість в тому числі по періодам: за листопад 2011 р. на суму 950 531,31 грн.; за квітень 2012 р. на суму 912 387,63 грн., за травень 2012 р. на суму 1 200 401,4 грн. та порушення пп. «а» п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України в результаті несвоєчасної сплати підприємством частини узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок: за лютий 2012 року в розмірі 5 350,02 грн. по граничному строку сплати 25.05.2012 з затримкою сплати 15 календарних днів.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 № 0003211600 (а.с. 22) ( далі - перше податкове повідомлення-рішення), яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 171 813,90 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 № 0003221600 (а.с. 23) (далі - друге податкове повідомлення-рішення), яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 189 274,4 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржувались в адміністративному порядку (копії первинної та повторної скарги наявні у матеріалах справи (а.с. 24-27, 32-38)), доводи, наведені позивачем у зазначених скаргах є аналогічними доводам, викладеним ним у позовній заяві. Зазначені скарги відповідачем до уваги прийняті не були, про що свідчать рішення відповідних органів доходів та зборів, прийняті за результатами розгляду цих скарг (а.с. 28-31, 39-42).

Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд виходить з наступного.

Пунктом 1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У свою чергу, ст. 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На пропозицію суду відповідачем надано зворотній бік облікової картки платника податків (а.с. 99-120) та розширений розрахунок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивачем надано зведені відомості по платіжним дорученням щодо сплати податкових зобов'язань, які на думку відповідача, сплачені несвоєчасно (а.с. 145-147). На підставі зазначених доказів судом проведено аналіз оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та досліджено механізм формування штрафних санкцій.

Так, стосовно першого податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

10.05.2012 позивачем подано відповідачу Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9025334862 (а.с. 47-48) (далі - уточнюючий розрахунок), яким самостійно визначено собі податкові зобов'язання у розмірі 16 745 грн.

Відповідно до пп. «а» абз. 3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Так, строк сплати зобов'язання безпосередньо пов'язаний із датою подання уточнюючого розрахунку, так граничним строком сплати зобов'язань, визначених уточнюючим розрахунком є 10.05.2012.

Станом на 10.05.2012 у позивача існувала переплата у розмірі 11 394,98 грн., яку зараховано у погашення податкового зобов'язання за уточнюючим розрахунком. Таким чином, несплаченим залишилось податкове зобов'язання, визначене уточнюючим розрахунком у частині 5 350, 02 грн.( 16 745 грн. - 11 394,98 грн. = 5 350, 02 грн.).

Платіжним дорученням № 404 від 25.05.2013 (а.с. 69) позивачем сплачено відповідачу 150 000,00 грн. Частину зазначених коштів у розмірі 5 350 грн. зараховано у сплату податкового боргу. Вказану заборгованість погашено із затримкою у 15 календарних днів.

У позовній заяві позивач зазначає, що в погашення заборгованості, визначеної ним уточнюючим розрахунком ним попередньо було сплачено кошти за платіжним дорученням № 233 від 07.05.2012 (а.с. 52), проте із зворотнього боку облікової картки позивача вбачається, що на момент здійснення зазначеної проплати (07.05.2012) за позивачем обліковувався податковий борг у розмірі 5 854,02 грн. (5 335,22 грн. недоїмка + 513,55 грн. пеня), в погашення якої були зараховані кошти, сплачені позивачем платіжним дорученням № 233 від 07.05.2012.

18.05.2012 позивачем подано податкову відповідачу декларацію № 9027654824 з податку на додану вартість за квітень 2012 року (а.с. 43-44), якою самостійно визначено собі податкові зобов'язання у розмірі 931 376 грн.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Так, на підставі зазначених правових норм граничним строком сплати зобов'язання, визначеного податковою декларацією за квітень 2012 року є 30.05.2013. На момент виникнення зазначеного податкового боргу у позивача існувала переплата у розмірі 18 988,37 грн. Фактично несплаченою залишилась частина податкових зобов'язань, визначених податковою декларацією за квітень 2012 року у розмірі 912 387,63 грн. (931 376 грн. - 18 988,37 грн. = 912 387,63 грн.).

У погашення зазначеної заборгованості позивачем сплачувались кошти за наступними платіжними дорученнями.

Платіжним дорученням № 41 від 07.06.2012 позивачем сплачено 500 000,00 грн. На момент перерахування коштів за позивачем обліковувалась податкова заборгованість у загальному розмірі 937 317,90 грн. (з яких 912 387,63 грн. недоїмка та 24 930,27 грн. пеня).

Так, частину коштів, сплачених за платіжним дорученням № 41 від 07.06.2012 спрямовано на погашення пені (24 930,27 грн.), а частину (500 000,00 грн.- 24 930,27 грн. = 475 069,73 грн.) зараховано у погашення боргу за податковою декларацією за квітень 2012 року. Затримка сплати боргу у розмірі 475 069,73 грн. склала 7 календарних днів.

Платіжним дорученням № 58 від 08.06.2012 позивачем сплачено 431 376 грн. На момент сплати у позивача був наявний податковий борг у розмірі 437 317, 90 грн. Таким чином, кошти за платіжним дорученням № 58 від 08.06.2012 у повному обсязі зараховано у погашення залишку боргу по декларації за квітень 2012 року. Затримка сплати боргу у розмірі 431 376 грн. склала 8 календарних днів.

Платіжним дорученням № 70 від 08.06.2012 позивачем сплачено 6 024,00 грн. На момент сплати у позивача залишилася несплаченою частина податкового боргу за податковою декларацією за квітень 2012 року у розмірі 5 941,90 грн. Погашення його відбулося із затримкою у 8 календарних днів. Кошти у розмірі 82,10 грн. (6 024,00 грн. - 5 941,90 грн.) спрямовані на погашення пені, наявної у відповідача.

19.06.2012 позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року № 9034528030 (а.с. 45-46), якою самостійно визначено податкові зобов'язання у розмірі 2 125 891 грн. У відповідності до норм стст. 49,57 Податкового кодексу України граничним строком сплати зазначених податкових зобов'язань є 30.06.2012.

Станом на 30.06.2012 у позивача був наявний податковий борг у розмірі 451 563,61 грн.

У погашення податкового боргу у розмірі 451 563,61 грн. спрямовані кошти у розмірі 300000 грн., перераховані позивачем платіжним дорученням № 205 від 06.07.2012.

У погашення податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації за травень 2012 року позивачем сплачено кошти наступними платіжними дорученнями.

Платіжним дорученням № 207 від 06.07.2012 позивачем сплачено 500 000,00 грн. Кошти у сумі 151 563,61 грн. зараховано у погашення податкового боргу, що виник до спливу граничного строку сплати зобов'язань за податковою декларацією за травень 2012 року. Кошти у сумі 13 034,99 грн. зараховані у погашення пені, що обліковувалась за позивачем. На погашення податкового боргу, що виник на підставі податкової декларації за травень 2012 року спрямовано 335 401 грн. Таким чином, податковий борг у частині 335 401 грн. сплачено із затримкою у 5 календарних днів.

Платіжним дорученням № 208 від 06.07.2012 позивачем сплачено 15 000,00 грн. Усі кошти зараховано у погашення податкового боргу за декларацією за травень 2012 року, із затримкою у 5 календарних днів.

Платіжним дорученням № 1299 від 27.07.2012 позивачем сплачено 450 000,00 грн. Усі кошти зараховано у погашення податкового боргу за декларацією за травень 2012 року, затримка склала 26 календарних днів.

Отже, проаналізувавши наведене, суд погоджується з розрахунком відповідача у першому податковому повідомленні-рішенні, а саме, що у склад 171813 грн. 90 коп., належних до сплати позивачу за першим податковим повідомленням-рішенням увійшли 535,00 грн. (10 % від несвоєчасно сплаченої частини боргу, який виник на підставі уточнюючого розрахунку) , 91 238,76 грн. (10 % від несвоєчасно сплаченої частини боргу, який виник на підставі податкової декларації за квітень 2012 року), 80 040,14 грн. (10 % від несвоєчасно сплаченої частини боргу, який виник на підставі податкової декларації за травень 2012 року).

Позивачем в обгрунтованнях своєї правової позиції не взято до уваги вимоги норми п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що доводи відповідача щодо правомірності першого податкового повідомлення-рішення підтверджуються обставинами справи, і дане рішення відповідає нормам законодавства України.

Оцінюючи правомірність другого податкового повідомлення рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

20.12.2011 позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року № 9012827175, якою самостійно визначено собі податкові зобов'язання у розмірі 3 278 379 грн. Відповідно до норм ст.ст. 49, 57 Податкового кодексу граничним строком сплати зазначених зобов'язань є 30.12.2011.

20.02.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення податкового боргу № 1/24/10 (а.с. 49) (далі - договір про розстрочення). Відповідно до умов зазначеного договору позивачу розстрочено суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 3 000 000,00 грн. строком з 20.02.2012 по 31.08.2012. Дослідивши Заяву позивача «Про надання розстрочки по податковому боргу з податку на додану вартість за листопад, грудень 2011» від 25.01.2012 № 9/90 (а.с. 198) та заслухавши пояснення сторін у попередньому судовому засіданні, судом встановлено, що податковий борг, який виник на підставі податкової декларації за листопад 2011 року розстрочено відповідно до договору про розстрочення.

Таким чином, на момент укладення договору про розстрочення граничний строк сплати податкового боргу, який виник на підставі податкової декларації за листопад 2011 вже настав.

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Проте, ст. 126 Податкового кодексу України прямо встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Так, зазначеною нормою прямо передбачена відповідальність у випадку несплати податкового зобов'язання у строк, встановлений саме Податковим кодексом України. Податковим законодавством не передбачені випадки звільнення від зазначеної відповідальності, в тому числі ст. 100 Податкового кодексу України такого звільнення не передбачає.

З огляду на викладене, суд погоджується із доводами відповідача щодо правомірності нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового боргу, самостійно визначеного позивачем податковою декларацією за листопад 2011 року.

Із облікової картки позивача вбачається, що в погашення боргу за податковою декларацією за листопад 2011 року зараховані кошти позивача, що обліковувались за ним як переплата. Так, 29.05.2012 відповідачем зараховано кошти у розмірі 498 967,70 грн. на сплату боргу позивача за декларацією за листопад 2011 року, зарахування здійснено саме 29.05.2012, відповідно до строків погашення розстроченого боргу, встановлених договором про розстрочення. Зарахування коштів у розмірі 47 404,06 грн. у погашення боргу за декларацією за листопад 2011 року на аналогічних підставах здійснено відповідачем 29.06.2012.

Таким чином, сплата податкового боргу у розмірі 456371,76 за податковою декларацією за листопад 2012 здійснена позивачем із затримкою більше, ніж 30 календарних днів.

Окрім того 31.07.2012 із затримкою більше ніж 30 календарних днів на підставі платіжних доручень від 31.07.2013 № 1201 та № 3 зарахована частина податкового боргу за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2012 року № 9034528030 у розмірі 40 000,00 грн.

З огляду на викладене, вбачається, що у склад 189 274 грн. 40 коп., належних до сплати позивачем за другим податковим повідомленням-рішенням увійшли 109 274,34 грн. (20 % від несвоєчасно сплаченої частини боргу, який виник на підставі податкової декларації за листопад 2011 року) , 80 000 грн. (20 % від несвоєчасно сплаченої частини боргу, який виник на підставі податкової декларації за травень 2012 року).

На підставі зазначеного, суд вважає, що доводи відповідача щодо правомірності другого податкового повідомлення-рішення є обгрунтованими, а податкове повідомлення-рішення відповідає нормам законодавства України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено),добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін у попередньому судовому засіданні, суд вважає, що відповідачем доведено, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він діяв згідно норм чинного законодавства, а штрафні санкції у винесених податкових повідомленнях-рішеннях нараховані правомірно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь, а відтак - що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус