Рішення № 35839736, 28.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.2013р. Справа №905/4384/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ в особі філії Бурове управління «Укрбургаз», м.Красноград

до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка, Донецька область

про стягнення 138071,55грн., 3% річних у розмірі 12040,60грн. та 14373,07грн. інфляційних втрат

за участю представників сторін:

від позивача: Рябченко М.М. - за дов. №2-118д від 03.01.2013р.,

від відповідача: Багрицевич Є.А. - за дов. №350-13 «Д» від 22.01.2013р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

28.11.2013р. з 10-50год. до 10-55год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», м.Київ в особі філії Бурове управління «Укрбургаз», м.Красноград звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення 138071,55грн., 3% річних у розмірі 12040,60грн. та 14373,07грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: Договір про постачання електричної енергії №1671/358/011-04 від 01.06.2004р. та Додаткову угоду від 02.07.2010р. до нього; платіжні доручення №19 від 05.10.2009р. на суму 30000грн., №18 від 05.10.2009р. на суму 10000грн., №159 від 12.11.2009р. на суму 120000грн., №11 від 04.11.2009р. на суму 10000грн.; Акт звірки заборгованості станом на 30.04.2013р.; вимогу №011-03-4537 від 02.07.2010р., претензію - вимогу №011-01-3467 від 30.04.2013р. тощо.

Протягом розгляду справи позивач надав:

1) пояснення б/н б/д по суті спору з додатками (а.с.58-85);

2) супровідний лист б/н від 27.08.2013р. з додатками (обґрунтованим розрахунком заявленої до стягнення суми та первинними документами на його підтвердження) (а.с.95-167);

3) пояснення б/н б/д щодо змісту листа від 19.04.2013р. (а.с.168);

4) пояснення на відзив б/н б/д з додатком (доказом направлення акту звірки на адресу відповідача) (а.с.169-170);

5) заперечення б/н від 28.11.2013р. на пояснення та клопотання відповідача (а.с.201).

Протягом розгляду справи відповідач надав:

1) з клопотанням б/н від 01.08.2013р. - витребувані судом документи (а.с.38-39);

2) відзив №51юр-6682/13 від 30.07.2013р. з додатками, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову (а.с.41-56);

3) клопотання №51юр-6681/13 від 30.07.2013р. про застосування позовної давності (а.с.57);

4) клопотання б/н б/д про відкладення розгляду справи для добровільного врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди (а.с.94);

5) клопотання б/н від 24.10.2013р. про відкладення розгляду справи (а.с.178);

6) пояснення по суті спору №51юр-1225/13 від 27.11.2013р. з додатками (а.с.183-189);

7) клопотання №51юр-1248/13 від 28.11.2013р. про витребування інформації від АТ «Ощадбанк» (а.с.200).

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05.09.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Шилової О.М. у відпустці справу було передано на розгляд судді Малікової Е.І. (а.с.173).

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 23.09.2013р. справу передано на розгляд судді Шилової О.М. у зв'язку з виходом останньої з відпустки (а.с.177).

Ухвалою господарського суду від 24.10.2013р. на підставі ст.69 ГПК України за клопотанням сторін строк розгляду справи було продовжено на 15 днів (а.с.179, 181).

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2004р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (Постачальник, відповідач) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» в особі філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування» бурове управління «Укрбургаз» (Споживач, позивач) був укладений Договір про постачання електричної енергії №1671/358/011-04 (далі - Договір, а.с.8-11).

Відповідно до Загальних положень нової редакції Статуту позивача Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» створене внаслідок реорганізації Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» шляхом перетворення у публічне акціонерне товариство (а.с.25-26).

Таким чином, Споживачем за Договором є позивач у даній справі (а.с.24, 58 (п.4), 66, 67-70, 168).

Відповідно до Загальних положень нової редакції Статуту відповідача Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго», а надалі - на Публічне акціонерне товариство „ДТЕК Донецькобленерго" (а.с.46).

Таким чином, відбулась зміна найменувань відповідача і Постачальником за Договором є відповідач у даній справі.

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Сторони домовилися, що усі зміни до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін (п.9.1. Договору).

Договір набирає чинності з дня підписання і укладається на термін до 01.06.2007р. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (п.9.4. Договору).

Пунктом 2 Додатку №5 до Договору сторони передбачили розрахунки за електричну енергію на умовах попередньої оплати (а.с.62).

Договір та Додаток №5 до нього підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату за електричну енергію за жовтень - листопад 2009року в загальному розмірі 170000грн., про що свідчать платіжні доручення:

- №19 від 05.10.2009р. на суму 30000грн. з призначенням платежу: «за активну ел.енергію жовтень 09р. зг.дог.№1671/358/011-04 від 01.06.04р.» (а.с.12),

- №18 від 05.10.2009р. на суму 10000грн. з призначенням платежу: «за реактивну ел.енергію жовтень 09р. зг.дог.№1671/358/011-04 від 01.06.04р.» (а.с.13),

- №159 від 12.11.2009р. на суму 120000грн. з призначенням платежу: «за активну ел.енергію листопад 09р. зг.дог.№1671/358/011-04 від 01.06.04р.» (а.с.14),

- №11 від 04.11.2009р. на суму 10000грн. з призначенням платежу: «за реактивну ел.енергію листопада 09р. зг.дог.№1671/358/011-04 від 01.06.04р.» (а.с.15).

З зазначеної суми попередньої оплати позивачем було спожито електричної енергії на загальну суму 31928,45грн. (а.с.96-97), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів (а.с.98-119, 120-135, 136, 137-160). Таким чином, відповідач не поставив позивачу активну електроенергію на суму 138071,55грн., що відповідачем не заперечується.

Додатковою угодою від 02.07.2010р. Договір про постачання електричної енергії №1671 від 01.06.2004р. розірвано з 02.07.2010р. (а.с.16).

Додаткова угода підписана уповноваженими представниками (а.с.50, 88) та скріплена печатками обох сторін Договору.

В судовому засіданні представники обох сторін підтвердили, що договір №1671 від 01.06.2004р. між підприємствами розірваний з 02.07.2010р. та сторонами не виконується (протокол с/з від 06.08.2013р. - а.с.90, зворотній бік).

01.07.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №011-03-4537 про повернення передплати за активну енергію (а.с.20). На зазначену вимогу відповідач листом №47/2094 від 12.08.2010р. повідомив про відсутність у нього можливості повернути отримані в якості передплати грошові кошти, які обліковуються на лицьовому рахунку за Договором у вигляді кредиторської заборгованості (а.с.22).

Актами звірки заборгованості за Договором сторони підтвердили наявність заборгованості Постачальника перед Споживачем в сумі 138071,55грн., сплаченій за активну електроенергію, станом на 01.11.2010р. та на 01.07.2012р. (а.с.17, 18).

Позивач удруге звернувся до відповідача з претензією-вимогою №011-01-3467 від 30.04.2013р, в якій просив повернути отримані в якості передплати за Договором грошові кошти в сумі 138071,55грн. (а.с.23, 66).

Оскільки відповідач не повернув 138071,55грн., отримані в якості передплати за розірваним в наступному Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом, який нормативно обґрунтовує приписами ст.1212 та ст.625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

У відзиві №51юр-6682/13 від 30.07.2013р. відповідач заперечує наявність підстав для повернення попередньої оплати, не заперечуючи при цьому наявність у нього кредиторської заборгованості перед позивачем (а.с.41-42).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок суми невикористаної передплати за Договором (а.с.96-97), проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення 138071,55грн. як набутих без достатньої правової підстави підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, відповідно до приписів ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ч.2, п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 ЦК «Набуття та збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна або потерпілого.

Виходячи із системного аналізу норм глави 83 ЦК України, положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави поширюються і на безпідставно набуті грошові суми.

При цьому, зобов'язання повернути набуте та/або збережене без достатньої правової підстави майно має місце за наявності таких умов:

1) існує факт набуття або збереження майна;

2) набуття або збереження майна мало місце саме за рахунок іншої особи;

3) встановлена відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (зокрема, якщо мала місце помилка, обман, випадковість або якщо підстава для набуття майна згодом відпала).

Відповідач, посилаючись на Постанову Вищого господарського суду України від 23.01.2012р. у справі №26/178, вважає, що норма ч.4 ст.653 ЦК України звільняє його від обов'язку повернути позивачу невикористану передплату, оскільки забороняє вимагати повернення того, що було виконане сторонами за договором до моменту його розірвання.

Суд зазначає, що Постанову від 23.01.2012р. у справі №26/178 прийнято Вищим господарським судом України у правовідносинах, які не є подібними з правовідносинами, які виникли між сторонами у даній справі, в частині наявності факту розірвання договору, за яким було здійснено передплату.

Суд вважає, що приписи ч.4 ст.653 ЦК України стосуються лише випадків, коли зобов'язання було частково виконане обома сторонами та у взаємозв'язку з приписами ч.ч.1, 2, п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, навпаки, дозволяють вимагати повернення виконаного однією зі сторін за договором у випадку, коли не відбулось зустрічне виконання за договором і лише після моменту його розірвання.

Постанови Вищого господарського суду України від 20.03.2013р. у справі №58/464 та Верховного суду України від 22.01.2013р. у справі №5006/18/13/2012 також було прийнято у правовідносинах, які не є подібними з правовідносинами, що виникли між сторонами у даній справі.

Відповідно до Постанови Верховного суду України у справі №17/314 від 11.07.2006р. зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів недоговірних зобов'язань. Обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття та/або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Враховуючи те, що Додатковою угодою від 02.07.2010р. сторони розірвали Договір на постачання електричної енергії №1671/358/011-04 від 01.06.2004р., суд вважає, що у відповідача відсутні будь-які передбачені законом, іншим правовим актом чи правочином правові підстави для утримання (збереження) грошових коштів позивача в сумі 138071,55грн.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постановах від 08.07.2013р. у справі №905/1223/13, від 16.10.2013р. у справі №905/3011/13.

Оскільки відповідачем не доведено наявність правової підстави для збереження грошових коштів позивача в сумі 138071,55грн. або факту повернення цих коштів позивачу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Твердження відповідача про те, що кошти попередньої оплати за електроенергію не підлягають стягненню, оскільки відповідач не є розпорядником і власником усіх коштів, які сплачуються споживачами на рахунки зі спеціальним режимом використання, у зв'язку з чим з цих рахунків не можуть бути стягнуті сплачені позивачем грошові кошти, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Навіть з урахуванням того, що передплата була здійснена на рахунок зі спеціальним режимом використання, саме відповідач врешті решт скористався цією сумою, так як попередньо сплачена електрична енергія не була ним фактично поставлена позивачу, але була викуплена на оптовому ринку за кошти позивача та поставлена іншим споживачам, які також оплатили отриману ними електроенергію.

Таким чином, отримавши грошові кошти і від позивача, і від інших споживачів за один і той самий обсяг електричної енергії, саме відповідач незаконно збагатився за рахунок позивача, з огляду на що утримання відповідачем грошових коштів позивача є неправомірним.

З огляду на викладене вище суд відмовляє у задоволенні поданого відповідачем клопотання №51юр-1248/13 від 28.11.2013р. про зобов'язання обласного управління АТ «Ощадбанк» надати інформацію про підтвердження надходження від позивача грошових коштів на рахунок зі спеціальним режимом використання, а також стосовно сум, зарахованих на поточний рахунок ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» згідно з алгоритмом, що діяв у відповідний період, з зазначенням найменування отримувачів іншої частини грошових коштів (а.с.200).

Суд також зазначає, що саме відповідач є стороною Договору про постачання електричної енергії №1671/358/011-04 та отримувачем спірних коштів згідно з первинними документами (а.с.98-135, 137-160). Крім того, позивач не є учасником Договору між членами оптового ринку електроенергії від 15.11.1996р., і зобов'язання відповідача за цим договором не можуть впливати на його взаємовідносини з позивачем за Договором про постачання електричної енергії №1671/358/011-04 - навпаки, виконавши передбачений статтею 1212 ЦК України обов'язок повернути невикористану позивачем суму передплати за Договором про постачання електричної енергії, відповідач не позбавлений права звернутися з регресним позовом до інших учасників оптового ринку електроенергії на підставі Договору між членами оптового ринку електроенергії від 15.11.1996р. та приписів ст.ст.541, 543, 544 ЦК України.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного суд вважає, що клопотання №51юр-1248/13 від 28.11.2013р. направлене на збір доказів, які не мають значення для вирішення даної справи (не є належними та допустимими), і, як наслідок, на затягування судового розгляду спору.

Позивач також звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача нарахованих на суму безпідставно утримуваних коштів 3% річних у розмірі 12040,60грн. та 14373,07грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги в цій частини задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Належного правового обґрунтування застосування до правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі, приписів ст.625 ЦК України позивач на вимогу суду (а.с.91, зворотній бік) не надав.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних, про які йдеться у ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст.536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними (збереженими) грішми (ст.1214 ЦК України).

Якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст.536 ЦК України), це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення зазначених процентів. Проте ані ст.1214 ЦК України, ані Договором, який було розірвано сторонами, розмір процентів за користування чужими коштами не передбачений, а отже, стягненню з відповідача не підлягає.

Що ж до застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.625 ЦК України, то суд зазначає, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України) тощо, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе зобов'язань, а з інших підстав.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача №51юр-6681/13 від 30.07.2013р. про застосування позовної давності (а.с.57) з огляду на нечіткість та незрозумілість його викладу. Так, у клопотанні не зазначено, з якої дати відповідач відраховує строк позовної давності та приходить до висновку, що він сплинув. На вимогу ухвали суду від 06.08.2013р. (а.с.91, зворотній бік) відповідач недоліків поданого клопотання не виправив, письмових пояснень не надав.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст.11, 536, 625, 653, 1212, 1214 Цивільного кодексу України; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ в особі філії Бурове управління «Укрбургаз», м.Красноград до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області про стягнення 138071,55грн., 3% річних у розмірі 12040,60грн. та 14373,07грн. інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11; ЄДРПОУ 00131268) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28; ЄДРПОУ 30019775) 138071,55грн., судовий збір у сумі 2761,38грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.11.2013р. оголошено та підписано вступну і резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене 03.12.2013р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 прим.:

1 - до справи, 2 - сторонам