Постанова № 35839698, 20.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року м. Київ 810/5862/13-а

15:45

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Корнелюк М.П.,

від відповідача - Банніков О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Трансоіл Груп»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Трансоіл Груп» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2013 № 0001332301, від 17.10.2013 № 0001322301 і від 17.10.2013 № 0001312301.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані Акта перевірки про заниження позивачем податку на прибуток і податку на додану вартість за рахунок господарських операцій із ТОВ «Саноіл Торг», оскільки на думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентом фактично не поставлялись, отже правочин здійснений без мети настання реальних наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки про заниження податку на прибуток і податку на додану вартість є безпідставними, оскільки укладений договір з ТОВ «Саноіл Торг» мав реальний характер - товар поставлений контрагентом у повному обсязі і оплачений позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Саноіл Торг» підтверджується первинними бухгалтерськими документами та іншими документами, які складені в результаті проведення даної господарської операції.

Відповідач позову не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач вказав на те, що в ході проведення перевірки позивача досліджено дані матеріалів перевірки ТОВ «Саноіл Торг», згідно з якими податковим органом встановлено, що правочини ТОВ «Саноіл Торг» з контрагентами-постачальниками і покупцями є укладеними з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. У зв'язку з цим, на думку податкового органу, ТОВ «Саноіл Торг» не здійснювало поставку товару ПП «Трансоіл Груп». Крім того, представник податкового органу наполягав на тому, що зміст господарської операції не відповідає тим видам господарської діяльності, які здійснює позивач. Відсутня ділова мита при укладенні даного правочину. На товар немає сертифікатів якості, що у свою чергу, свідчить про відсутність факту поставку даного товару.

Отже, податковий орган вважає, що висновки Акта перевірки є обгрунтованими, відповідають дійсності, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у листопаді 2010 між позивачем і ТОВ «Саноіл Торг» укладено договір від 18.11.2010 № 18-11-10, предметом якого була поставка соняшникової олії (а.с. 85-86).

Результати виконання даного правочину оформлені податковою і видатковою накладними.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що вказаний товар придбаний підприємством з метою подальшого комісійного продажу за межі території України, у зв'язку з чим позивачем із ТОВ «Югекотеп» було укладено договір комісії від 18.11.2010 № 18/11/10-К (а.с. 91-94).

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаного у ТОВ «Саноіл Торг» товару включено до податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми здійснених позивачем витрат включені до складу витрат відповідних періодів. Всі ці операції відображені у податковій звітності позивача.

Посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Трансоіл Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг» за період листопад 2010, за результатами якої складено Акт від 30.09.2013 № 160/22-3/36292016 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 1088128,00 грн. і пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України - що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за листопад 2010 року на суму 89764,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду за листопад 2010 року на суму 755366,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки на сторінці 5 відповідачем зазначено, що ПП «Трансоіл Груп» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Саноіл Торг» у листопаді 2010 на загальну суму 5223018,40 грн.

Згідно з отриманим від ДПІ у Шевченківському p-ні м. Києва Актом від 30.04.2013 № 1305/22-20/37269136 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг» (код за ЄДРГІОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток і податку на додану вартість за період з 04.10.2010 по 31.12.2011», встановлено що правочини між ТОВ «Саноіл Торг» з визначеним в додатках І контрагентами-постачальниками є укладеними з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а податкові накладні, що були виписані на їх виконання не відповідають вимогам пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і пункту 2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Отже, у підприємств відсутні об'єкти оподаткування з податку на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.04.2010 по 31.12.2001. Таким чином, операції ТОВ «Саноіл Торг» здійснені за листопад 2010 не є господарською діяльністю підприємства у розумінні статті 14 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до вказаного Акта перевірки, ДПІ у Шеченківському районі м. Києва зазначено, що у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

З урахуванням тверджень, які викладені в Акті перевірки від 30.04.2013 № 1305/22-20/37269136, Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі на сторінці 15 Акта перевірки дійшла висновку, що операції здійснені ТОВ «Саноіл Торг» за листопад 2010 року не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 0001312301, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1360160,00 грн., з них 1088128,00 грн. за основним платежем і 272032,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 0001322301, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 944208,00 грн., з них 755366,00 грн. за основним платежем і 188842,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 0001332301, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість 89764,00 грн.

На думку позивача спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними, тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач визначив податкові зобов'язання виходячи з висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Саноіл Торг» судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як було зазначено судом, у період, який перевірявся позивач мав господарські відносини з даним підприємством предметом яких була поставка товару - соняшникова олія.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ПП «Трансоіл Груп» і ТОВ «Саноіл Торг» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії: податкової накладної від 26.11.2010 № 8 (а.с. 88), видаткової накладної від 26.11.2010 № РН-0000008 (а.с. 89), довідки ПАТ «Дочірній Банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ» від 08.08.2013 № 1730/5/5-05 та довідки ПАТ «Банк «Національні інвестиції» від 06.08.2013 № 2920/14-1 про здійснення оплати за отриманий товар.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції щодо придбання товару у ТОВ «Саноіл Торг» та проведення оплати кошів за товар. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що ПП «Трансоіл Груп» придбавало у ТОВ «Саноіл Торг» дані товари з метою подальшого продажу за межі території України, у зв'язку з чим, підприємство уклало договір комісії від 18.11.2010 № 18/11/10-К з ТОВ «Югекотеп».

З метою підтвердження даних обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії:

- договору комісії від 18.11.2010 № 18/11/10-К, додаткової угоди № 1 до договору комісії від 18.11.2010 № 18/11/10-К, додатку № 1 від 26.11.2010 до договору комісії від 18.11.2010 № 18/11/10-К (а.с. 91-96), Акта про прийом товару за якістю і кількістю від 26.11.2010 № 1 (а.с. 97), звіту комісіонера перед комітентом ПП «Трансоіл Груп» від 25.01.2011 № 1 (а.с. 98), довідки ПАТ «Банк «Національні Інвсетиції» від 06.08.2013 № 2918/14-1 з приводу перерахування комісійної винагороди ТОВ «Югекотоп» у сумі 90597,20 грн. (а.с.99), Акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 25.01.2011 № ОУ - 0000013 (а.с. 119), рахунку - фактури від 25.01.2013 № СФ-000014 (а.с. 120), податкової накладної від 25.01.2011 № 13 (а.с. 121), Акта здачі-прийняття (надання послуг) від 01.12.2010 № ОУ-0000244 з приводу відвантаження соняшникової олії ТОВ «ЕВЕРІ по контракту від 23.11.2010 № 0068/10 між ТОВ «Югекотоп» і компанією OREXIM LIMITED (а.с. 122).

У подальшому даний товар був експортований ТОВ «Югекотеп» компанії OREXIM LIMITED відповідно до експортного контракту від 23.11.2010 № 0068/10 та додаткових угод до контракту (а.с. 112-118), що підтверджується даними вантажної митної декларації від 02.12.2010 (а.с. 109-111).

На підтвердження цього позивачем також надані суду довідка Філії Акціонерного банку «Південний» в м. Миколаєві від 02.03.2011 № 04/227 з приводу підтвердження оформлення митних декларацій по контракту від 23.11.2010 № 0068/10 компанії OREXIM LIMITED на ім'я ТОВ «Югекотоп» (а.с. 100), довідка Філії Акціонерного банку «Південний» в м. Миколаєві від 22.12.2010 № 04/1107 з приводу підтвердження надходження валютної виручки ТОВ «Югекотоп» від компанії OREXIM LIMITED відповідно до експортного контракту від 23.11.2010 № 0068/10 (а.с. 101) та сертифікати якості на англійській мові (а.с.102-108).

У свою чергу, відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Саноіл Торг» безтоварного правочину або господарського зобов'язання, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Трансоіл Груп» і ТОВ «Саноіл Торг».

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Саноіл Торг" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, або анульовані, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарської операції та видачу податкової накладної, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаного товару, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з придбаними у ТОВ «Саноіл Торг» товарами слід зазначити, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, оптова торгівля металами та металевими рудами, інший пасажирський наземний транспорт, вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів. При цьому, чинне законодавство не містить застережень відносно того, що тільки ті види діяльності, які визначені в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України є вичерпними та остаточними для підприємства. Так, як вбачається із Статуту ПП «Трансоіл Груп» (а.с. 20-30) предметом діяльності підприємства є, зокрема, діяльність у галузі торгівлі та послуг (пункт 2.2 Статуту), до якої відноситься оптова та роздрібна торгівля промисловими товарами, виробничо-технічною продукцією, товарами народного споживання, сільськогосподарською продукцією та харчовою продукцією тощо.

Щодо контрагента позивача - ТОВ «Саноіл Торг», судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 124-126) основним видом діяльності цього підприємства є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Отже, укладені між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» договори безпосередньо стосуються господарської діяльності обох підприємств, що спростовує доводи відповідача відносно того, що придбання товару не пов'язано із господарською діяльністю підприємства.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Саноіл Торг» та відсутності у позивача ділової мети виключно на підставі розгляду матеріалів іншої перевірки, яка проведена іншим податковим органом, і в ході якої досліджувались господарські відносини ТОВ «Саноіл Груп» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Крім того, в ході розгляду справи представник відповідача не надав суду на виконання вимог ухвали про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 04.11.2013 належним чином засвідчену копію Акта перевірки від 30.04.2013 № 1305/22-20/37269136, висновки якого використані в ході проведення перевірки позивача. Замість цього, суду було надано інший Акт від 19.07.2013 № 431/22-20/37269136, дані якого не використовувались в ході проведення перевірки ПП «Трансоіл Груп».

Щодо відсутності у позивача сертифікатів якості на товар слід зазначити, що такі сертифікати не є документами первинного податкового обліку, що фіксують факти здійснення господарських операцій, оскільки вказані документи формуються виключно для надання інформації про якість продукції. Зокрема, аналогічна правова позиція викладені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 у справі № 810/2133/13-а.

Отже, факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг, та витрат посвідчується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, як вбачається із Акта перевірки посадовими особами податкового органу були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарської операції із ТОВ «Саноіл Груп». Разом з цим, як встановлено судом, висновки відповідача про відсутність здійснення господарських операцій зроблені лише на підставі Акта іншої перевірки без врахування та надання оцінки іншим документам.

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи мають всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимогам даної норми не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 0001312301, від 17.10.2013 № 0001322301 і від 17.10.2013 № 0001332301 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.10.2013 № 0001332301, від 17.10.2013 № 0001322301 і від 17.10.2013 № 0001312301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Трансоіл Груп» судовий збір у сумі 4588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 листопада 2013 р.