Постанова № 35839656, 28.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р. Справа № 804/14335/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представники позивача - Жикіна А.Б., Чернова А.В.

представники відповідача - Задорожна А.Ю., Козесон А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними, скасування картки відмови, рішення та повернення надмірно сплаченого податку,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» до Дніпропетровської митниці Міндоходів з вимогами:

- визначити протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00540 від 27 вересня 2013р. Дніпропетровської митниці Міндоходів України;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200446/1 від 27 вересня 2013р. Дніпропетровської митниці Міндоходів України;

- повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Профіль України» з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 8 112,90 грн.;

- повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 172,05 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що виконуючи обов'язки учасника зовнішньоекономічних відносин позивач 26 вересня 2013р. сформував митну декларацію № 110100000/2013/230236 та надав її до Дніпропетровської митниці Міндоходів, а саме до митного посту «Дніпропетровськ-Лівобережний» для здійснення оформлення товару у митному відношенні, з наданням усіх необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом.

Позивач не погоджується з винесеною відповідачем карткою відмови в митному оформленні товару та рішенням, оскільки вважає, що відповідачу надані всі документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом. З огляду на викладене, позивач вважає прийняті відповідачем картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00540 від 27 вересня 2013р. та рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200446/1 від 27 вересня 2013р. протиправними та просить їх скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали подали письмове заперечення в якому вказали, що документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митним органом правильно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, тому скасуванню вони не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Судом встановлено, що на виконання умов Контракту купівлі-продажу № 15/11/12 від 15.11.2012p. ТОВ «Торговий Дім Профіль України» (надалі Позивач) 11.09.2013р. отримав від фірми «Shandong Chambroad Holding Co., LTD.» (КНР) товар номенклатури - оцинкована сталь методом гарячого цинкування в рулонах товщиною 0,38 мм. за ціною 0,750 дол.США/кг.

Однією із форм здійснення митного контролю посадовими особами митних органів, як це передбачено пунктом 1 частини 1 статті 336 Митного кодексу України є перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Згідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до вимог статті 257 Митного кодексу України для проведення митного оформлення імпортованого товару виконуючи обов'язки учасника зовнішньоекономічних відносин позивач 26 вересня 2013р. сформував митну декларацію № 110100000/2013/230236 та надав її до Дніпропетровської митниці Міндоходів, а саме до митного посту «Дніпропетровськ-Лівобережний» для здійснення оформлення товару у митному відношенні.

Разом із митною декларацією позивачем були надані наступні документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 110/2012/0001937 від 03.12.2012р.;

- залізнична накладна для внутрішнього сполучення № 40308553 від 19.09.2013р.;

- коносамент (Bill of lading) № QDWE029977 від 10.07.2013р.;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 391 від 13.09.2013р.;

- рахунок-фактура (інвойс) № JB2013070602 від 05.07.2013р.;

- пакувальний лист б/н від 05.07.2013р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 11 від 20.06.2013р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення від 15.11.2012р.;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів чи майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за Межами України валютних цінностей та майна) Лівобережної МДПІ № 84 від 10.07.2013р.;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено») № 2761 від 10.07.2013р.;

- резервна позиція № 915 від 26.07.2001р.;

- сертифікат про походження товару загальної форми № ССРІТІ125357032 від 09.07.2013р.;

- інші некласифіковані документи С-т якості №JB20130701001М від 05.07.2013р.;

- єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 110100000/0672 від 24.09.2013р.

З метою уникнення непорозумінь між позивачем та відповідачем, які виникли під час проведення консультації з митним інспектором, та у відповідності до п. 6 ст. 53 МКУ позивачем додатково були надані наступні документи:

- виписки з бухгалтерської документації;

- SWIFT 1620 від 13.09.2013 року;

- калькуляція собівартості товару;

- комерційна пропозиція;

- прайс-лист від виробника;

- експортна декларація від виробника.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України (далі за текстом - МКУ) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу XI МКУ, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ МКУ.

Так, за результатами проведеного контролю відповідача, із застосуванням системи управління ризиками Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР), відповідно до ст. 337 МКУ в автоматизованому порядку виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості товару та сформовано повідомлення щодо необхідності здійснення перевірки правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.

Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик - заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Митного кодексу України, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки (пункт 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599).

Відповідно до п.4.1. ст. 54 Митного кодексу України відповідачем було здійснено контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За результатами здійснення такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення митної вартості, не містять всіх відомостей та містять розбіжності, а саме:

- дата оплати не кореспондуються з датою фактичного відвантаження

відповідно до дати коносаменту (10.07.2013) та не відповідають умовам

доповнення №11 від 20.06.2013, інвойсу № JB2013070602 від 05.07.2013р.;

- встановлено, що п.6.1 контракту від 15.11.2012 №15/11/12

передбачено, що продавець «SHANDONG CHAMBROAD HOLDING CO.LTD» зобов'язаний надати також копію експортної декларації, прейскурант, калькуляцію собівартості товару, комерційну пропозицію щодо закупки оцинкованої сталі в рулонах, завірені печаткою та підписом відповідальної особи.

Вказано, що зазначені документи до митного оформлення надані не були.

Відповідно до вимог статті 21 Митного кодексу України було проведено консультації митного органу з декларантом, а саме надіслано повідомлення декларанту за № 70390 від 26.09.2013р.

При електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

Частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За результатами контролю співставлення відповідно до ст. 337 МКУ відповідачем було встановлено, що рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,75 дол.США/кг., рівень митної вартості, раніше визнаної митними органами, оформленої за митною декларацією №702200001/2013/10201 від 29.07.2013р. становить 0,85 дол.США/кг.

З урахуванням викладеного, посадова особа митниці, відповідно до ст. 55 МКУ, прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару № 110100000/2013/200446/1 від 27.09.2013р., відповідно до якого митну вартість скориговано до 0,85 доларів США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 МКУ та складено картку відмови в прийнятті митної декларації № 110100000/2013/00540 від 27 вересня 2013р.

Проте, суд не погоджується з висновками відповідача, надісланими повідомленням декларанту за № 70390 від 26.09.2013р. щодо встановлених розбіжностей, оскільки посилання митниці стосовно того, що «Дати оплати не кореспондуються з датою фактичного відвантаження» не відповідає дійсності.

Роз'яснення відповідачу, стосовно розбіжностей було надано позивачем в листі вих. № 01-400 від 27.09.2013 року і не може свідчити про недостовірність відомостей, що викладені у інших документах, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, тому що товариство позивача, згідно умов додатку №11 від 20.06.2013р. до Контракту купівлі-продажу № 15/11/12 від 15.11.2012 року (умовою оплати є 100 % попередння оплата за товар), за поставленний товар розрахувалися в повному обсязі, про це свідчить розрахунок, що підтверджуються платіжними дорученнями в іноземній валюті № 391 від 13.09.2013р. та випискою з бухгалтерської документації SWIFT 1620 від 13.09.2013р.

Отримання товару відбулося після здійснення 100 % передоплати, як і передбачають умови Контракту купівлі-продажу № 15/11/12 від 15.11.2012 року та Доповнення № 11 від 20.06.2013 року, що додатково підтверджується датою фактичного перетину митного кордону України. Тому ніякого порушення не відбулося, а тим паче вважати, що здійснення оплати за товар якось впливає на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.

Посилання митниці про обов'язок надання висновків про вартісні характеристики товару, виготовлені спеціалізованими експертними організаціями було неможливим, адже на дату митного оформлення даний документ був відсутній. Серед обов'язкових документів даний висновок відсутній, тому позивач не мав можливості надати даний документ до митного оформлення, адже для його отримання потрібен деякий час.

Як уже зазначалось, всі інші додаткові документи позивач надав відповідачу листом за вих. № 01-400 від 27.09.2013 року, а саме:

- виписки з бухгалтерської документації;

- Swift 1620 від 13.09.2013;

- калькуляція собівартості товару;

- комерційна пропозиція;

- прайс-лист від виробника товару;

- експортна декларація.

Таким чином суд вважає, що під час здійснення митного оформлення вищезазначених товарів позивачем були надані усі необхідні, передбачені законодавством документи, які обґрунтовано та безперечно доводили вартісні показники товару, що імпортується. Тобто, у відповідача не було жодних підстав самостійно визначати митну вартість задекларованого позивачем товару.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про коригування митної вартості за № 110100000/2013/200446/1 від 27.09.2013 року та в запереченні проти адміністративного позову за № 08-28/1027 від 18.11.2013 року, відповідач посилається на ВМД № 702200001/2013/10201, яку долучено до матеріалів справи, дані якої були використані для застосування резервного методу визначення митної вартості.

Проте, судом встановлено, що відповідачем до матеріалів справи була надана інша вантажно-митна декларація, а саме за ВМД № 702200001/2013/010201 від 29.07.2013 року. Також в наданій відповідачем ВМД № 702200001/2013/010201, у графі 20 «умови поставки» вказано - СIF, Іллічівськ, а позивач надав до митного оформлення вантаж з умовами постачання - СFR, Одеса. Ця різниця є принциповою, тому що при умовах постачання СIF до вартості товару враховуються витрати зі страхування вантажу, чого немає при постачанні на умовах СFR.

Також суд вважає, що відповідачем були порушені вимоги, щодо послідовності використання методів визначення митної вартості.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявления митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Та обставина, що в митного органу наявна інформація про те, що ідентичний товар, задекларовано іншою особою, розмитнювався раніше за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом.

Крім того, нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Подані ТОВ «Торговий Дім Профіль України» документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами статті 58 МК України.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною Контракту, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Крім того, застосувавши замість визначеного позивачем основного методу другорядний резервний метод визначення митної вартості товару, відповідач не надав доказів неможливості застосування наступних після основного методів визначення митної вартості товарів.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Представником відповідача не надано жодних доказів того, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів, відомості щодо їх ціни та використати основний метод визначення митної вартості за ціною контракту.

Документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Відповідачем під час формування картки відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00540 від 27 вересня 2013р. зазначено, що перший метод неможливо застосувати. Також неможливо застосувати другорядні методи, оскільки у відповідача відсутні дані щодо вартості операцій з ідентичними та подібними товарами, скориговані відповідно до умов поставки та партії товару (кількості), відсутні дані, необхідні для проведення розрахунків (мету визначення митної вартості на основі віднімання та додавання (обчислена вартість) вартості). Тому відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Однак суд вважає, що загальні посилання на норми МКУ щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не повинні розцінюватися як достатні доводи обгрунтованості прийнятого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Щодо вимоги позивача про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Профіль України» з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 8 112,90 грн., суд зазначає, що вказане питання регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147, а також Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007р.

Відповідно до п. 5 Порядку (№ 611/147) передбачено, що висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, готується митним органом на підставі відповідної заяви платника про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.

Згідно п. 2 Розділу ІІ Порядку (№ 618) - для повернення цих коштів платником податків подається до митного органу заява довільної форми, підписана керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Оскільки судом було з'ясовано, що позивач з відповідною заявою до митного органу не звертався, суд вважає вказана вимога ТОВ «Торговий Дім Профіль України» є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

За викладених обставин, позовні вимоги є обгрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1147,00 грн.

Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру належить сплатити судовий збір у розмірі 2 відсоток розміру майнових вимог, але не меше 1720, 50 грн. та не більше 4588,00 грн.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Профіль України» сплатило судовий збір у розмірі 172,05 грн.

Разом з тим, беручи до уваги, що позивач заявлено одну із позовних вимог щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 11 688,86 грн., суд вважає, що в даному випадку позивач мав сплатити мінімальну допустиму суму судового збору - 1720,50 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, належною сплатою судового збору з урахуванням частини задоволених позовних вимог, ставки судового збору, приписів частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та вже сплаченого позивачем судового зборгу, вважалась би сплата судового збору у розмірі 573,50 грн. - 172,05 грн. = 401,45 грн.

Тому, з урахуванням приписів частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» на користь Державного бюджету України сума судових витрат зі сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, відповідно до частини позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено в розмірі 401 грн. 45 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними, скасування картки відмови, рішення та повернення надмірно сплаченого податку - задовольнити частково.

Визначити протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00540 від 27 вересня 2013р. Дніпропетровської митниці Міндоходів.

Визнати протиправною та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200446/1 від 27 вересня 2013р. Дніпропетровської митниці Міндоходів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Профіль України» на користь Державного бюджету України суму судових витрат зі сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, відповідно до частини позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено в розмірі 401 грн. 45 коп.

Зазначену суму судових витрат зі сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, відповідно до частини позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено перерахувати за наступними реквізитами: отримувач: УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок: 31210206784008, Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації доходів: 22030001, призначення платежу: судовий збір у розмірі 401 грн. 45 коп.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 03.12.2013р.

Суддя Е.О. Юрков