Постанова № 35839090, 28.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р. Справа № 820/5753/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Голощапової Л.Л., відповідача - Добронравової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013р. по справі № 820/5753/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Скорпіон-РП"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" (далі по тексту - ТОВ фірма «Скорпіон-РП», позивач) з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі по тексту - СДПІ ВПП у м. Харкові, відповідач), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000540047 від 16.10.2012 року в частині взаємовідносин ТОВ фірми «Скорпіон-РП» та ТОВ «Будівництво Пан-Україна».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року по справі № 820/5753/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 16.10.2012р. №0000540047, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП".

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Скорпіон-РП" (код 23317544; 61158, м. Харків, вул. Велозаводська, б. 4) витрати зі сплати судового збору в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року по справі № 820/5753/13-а, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ фірми «Скорпіон-РП» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що підставою для висновку СДПІ ВПП у м. Харкові про завищення позивачем податкового кредиту за червень, липень та вересень 2011 року на суму 568000,33 грн. слугували відомості акту ДПІ у Московському районі м. Харкова № 3087/23/34859292 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівництво-Пан-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року». Зазначеним актом зафіксовано відсутність у вищевказаного контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, здійснення робіт в силу відсутності необхідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Будівництво Пан-Україна» адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань; не підтвердження господарських операцій між ТОВ «Будівництво Пан-Україна» та контрагентами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів; наявність ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Будівництво Пан-Україна», нереальності господарської діяльності; відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою; направлення до Єдиного державного реєстру запиту про зміну місцезнаходженн; необізнаність керівника ТОВ «Будівництво Пан-Україна» Ляліна Р.О. щодо обставин реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, ведення бухгалт6ерського та податкового обліку. З огляду на викладене, вважає вірним висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за результатами відносин із вказаним контрагентом, і не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачеві податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року по справі № 820/5753/13-а скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Стверджує, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами (актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, договірними цінами, локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів), результати виконаних робіт використані позивачем в рамках власної господарської діяльності. Зазначив, що відповідачем по справі не надано жодного належного та допустимого доказу нікчемності або фіктивності правочину між ТОВ фірмою «Скорпіон-РП» та вказаним контрагентом, яким, за твердженням позивача, може бути лише обвинувальний вирок суду по кримінальній справі бо рішення суду про визнання правочину або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином. З посиланням на ст.61 Конституції України та норми Податкового кодексу України, вказує на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у зв'язку з чим позивач не може бути притягнутим до відповідальності у випадку вчинення податкових порушень вказаним контрагентом, та зазначає про відсутність у позивача обов'язку або права на перевірку відповідності законодавству статусу контрагентів, у т.ч. перебування за місцезнаходженням, дотримання ними вимог податкового законодавства.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно до ст.ст. 75, 77, 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу СДП ВПП у м. Харкові ДПС від 13.07.2013 року №315 та направлення, відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями відповідача була проведена документальна планова перевірка ТОВ "Скорпіон-РП" (ідентифікаційний код - 23317544) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки складено акт №441\47-1\23317544 від 10.10.2012 р. (т. 1 а.с. 13-72), яким зафіксовано порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 662796 грн. , в тому числі: за травень 2011 року на суму 43484 грн., за червень 2011 року на суму 289143 грн.; за липень 2011 року на суму 239083 грн., за серпень 2011 року на суму 894 грн., за вересень 2011 року на суму 70333 грн., за листопад 2011 року на суму 18333 грн., за січень 2012 року на суму 453 грн., за березень 2012 року на суму 1073 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки, 16.10.2012 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000540047 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 745319,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 662796 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 82543,25 грн. (т.1, а.с.12).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування в частині визначення грошового зобов'язання по результатам відносин із ТОВ «Будівництво Пан-Україна».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з помилковості відображеного в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ фірмою «Скорпіон-РП» податкового законодавства, як такого що не підкріплено належними та допустимими доказами, базується лише на припущеннях, та відповідно правомірного формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ " Будівництво Пан-Україна" на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року по справі № 820/5753/13-а такою, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для винесення спірного рішення в оскаржуваній позивачем частині слугували відображені в акті № 441\47-1\23317544 від 10.10.2012 р. висновки податкового органу про включення ТОВ фірмою «Скорпіон-РП» до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, що складені в межах нікчемних правочинів, за господарськими операціями, які в дійсності не відбулись, що зумовило завищення податкового кредиту з ПДВ на 568000,33 грн. і як, наслідок, заниження ПДВ до оплати в бюджет, у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ " Будівництво Пан-Україна" на вказану суму ПДВ.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою для таких тверджень відповідача по справі є виключно висновки складеного ДПІ у Московському районі м. Харкова акту перевірки діяльності контрагента позивача ТОВ "Будівництво Пан-Україна" № 3087/23/34859292 від 27.10.2011 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року.

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Колегія суддів вважає вищенаведені висновки відповідача хибними, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що 27 травня 2011 р. між позивачем, ТОВ "Скорпіон-РП" (в якості замовника), та ТОВ "Будівництво Пан-Україна" (в якості Виконавця) було укладено договір на виконання субпідрядних робіт № 27/05-2011, предметом якого є будівництво елеватора за адресою : Сумська обл., м. Кролевець, вул. Транспортна,1 (т.1, а.с.78-81).

За результатами виконання будівельних робіт, обумовлених договором № 27/05-2011 сторонами останнього було оформлено акти прийому виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості ресурсів за червень 2011 року (т.1, а.с.84-102, 104-131, 133-144, 146-172, 174-247), липень 2011 року (т.2, а.с.1-41).

В рамках вищевказаних господарських операцій субпідрядником було виписано ТОВ "Будівництво Пан-Україна" податкові накладні № 8 від 02.06.2011 року на суму 1073000,00грн., в тому числі ПДВ - 178833,33 грн., № 72 від 16.06.2011 року на суму 500002,00 грн., в тому числі ПДВ - 83333,67 грн., № 205 від 30.06.2011 року на суму 540000,00 грн., в тому числі ПДІ - 90000,00 грн., № 206 від 30.06.2011 року на суму 395400,00 грн., в тому числі ПДВ - 65900,00 грн., № 207 від 30.06.2011 року на суму 318 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 53 000,00 грн., № 63 від 20.07.2011 року на суму 159600,00 грн., в тому числі ПДВ - 26600,00 грн., № 129 від 29.07.2011 року на суму 422000,00 грн., в тому числі ПДВ - 70333,33 грн. (т.1, а.с.103, 132, 145, 173, 246, т.2, а.с.16, 42).

Зазначені податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за червень, липень та вересень 2011 року (т.2, а.с.43-58).

Оплата коштів за договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 330 від 02.06.2011 року, №370 від 07.06.2011 року, № 704 від 16.06.2011 року, № 840 від 04.07.2011 року,№873 від 04.07.2011року, № 923 від 08.07.2011 р., № 1010 від 20.07.2011 року, № 1206 від 03.08.2011 року (т.2, а.с.59-66), які засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами Реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надавались субпідряднику власні будівельні матеріали (щебінь, пісок, профнастил, кисень, газ знижений, заклепки, електроди, вінти, само різи, блоки дверні, лист вологостійкий, клей, фарба, профіль, шпатлівка, дюбель, руберойд тощо), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії документів щодо придбання, оприбуткування та транспортування вказаних матеріалів на місце розташування будівельного об'єкта (прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи), передачі матеріалів субпідряднику ТОВ «Будівництво Пан-Україна» (актів прийому-передачі) (т.2, а.с.238-250).

Зазначені будівельні матеріали транспортувались до місця розташування будівельного об'єкта власним автотранспортом позивача або орендованим автотранспортом у ТОВ «Укрпромстрой», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів оренди авто техніки (т.2, а.с.217), технічні паспорти (т.2, а.с.225-233) на автотранспорт, акти за надані послуги за оренду автотехніки (т.2, а.с.218-224).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, предметом правочину між ТОВ фірмою «Скорпіон» та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» є виконання будівельних робіт, тобто, здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність", Закону України "Про основи містобудування" піддягала ліцензуванню.

На вимогу суду першої інстанції позивачем надано до матеріалів справи ліцензію серії АВ № 517957, згідно з якою ТОВ " Будівництво Пан-Україна" має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (т.1, а.с.76-77).

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом - Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом - Ліцензійні умови №47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Відповідачем не подано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції жодних доказів незаконності отримання ТОВ "Будівництво Пан-Україна" ліцензії на здійснення господарської діяльності у сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ "Будівництво Пан-Україна" організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Слід також відмітити, що в оформлених між субпідрядником ТОВ «Будівництво Пан-Україна» та генпідрядником ТОВ фірмою «Скорпіон-РП» акти прийому-передачі виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 зазначено також замовника робіт - ТОВ «Кролевецький елеватор».

Як свідчать матеріали справи, договір № 27/05-2011 було укладено позивачем із ТОВ «Будівництво Пан-Україна» в рамках виконання власних зобов'язань генерального підрядника перед ТОВ «Кролевецький елеватор» за договором № 38 від 14.04.2011 року (т.2, а.с.67-81).

Факт виконання робіт на об'єкті, належному ТОВ «Кролевецький елеватор», розташованому за адресою: м. Кролевець, вул.. Транспортна, 1, підтверджується, серед іншого, наявними в матеріалах справи копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів прийому виконаних підрядних робіт, підсумкових відомостей ресурсів за червень-липень 2011 року, оформлених між вищевказаним замовником та позивачем як генпідрядником (т.2, а.с.82-176).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» повністю підтверджені первинними документами, а результати виконаних вказаним підприємством робіт замовлені та використані позивачем в рамках власної господарської діяльності.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що ТОВ фірма «Скорпіон-РП» мало всі правові підстави для включення до складу податкового кредиту вартість робіт, виконаних підрядником ТОВ «Будівництво Пан-Україна».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, підставою для тверджень відповідача по справі про безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом є виключно висновки складеного ДПІ у Московському районі м.Харкова акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ "Будівництво Пан-Україна" № 3087/23/34859292 від 27.10.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року (т.6, а.с.24-31), яким зафіксовано, зокрема, відсутність у вищевказаного контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, здійснення робіт в силу відсутності необхідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Будівництво Пан-Україна» адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань; не підтвердження господарських операцій між ТОВ «Будівництво Пан-Україна» та контрагентами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів; наявність ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Будівництво Пан-Україна», нереальності господарської діяльності; відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою; направлення до Єдиного державного реєстру запиту про зміну місцезнаходження; необізнаність керівника ТОВ «Будівництво Пан-Україна» Ляліна Р.О. щодо обставин реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, ведення бухгалтерського та податкового обліку.

З приводу таких посилань відповідача суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Крім того, як свідчать матеріали справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 по справі № 2а-595/12/2070, яка набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 року (т.2, а.с.183-191) дії ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівництво Пан-Україна», на підставі якої складено акт № 3087/23/34859292 від 27.10.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівництво Пан-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року - визнано неправомірними.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівництво Пан-Україна» від 27.10.2011 року не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій та нереальності угод між позивачем та вказаними контрагентами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок вартості робіт, виконаних контрагентом ТОВ «Будівництво Пан-Україна», на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичного виконання вказаним контрагентом робіт на замовлення позивача, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Також, в акті перевірки зазначено, що контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою, що стало підставою для висновків податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, з чим колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Так, належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Однак, з наданих до матеріалів справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається записів про відсутність ТОВ «Будівництво Пан Україна» за місцезнаходженням.

Як встановлено пунктами 12.4 - 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту. Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 19-ОПП.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи - позивача - за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП. Крім того, доказів наявності таких даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час проведення зустрічної звірки до суду не надано.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платникам податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо твердження відповідача про нікчемність правочинів між ТОВ фірмою «Скорпіон-РП» та ТОВ «Будівництво Пан Україна» колегія суддів відмічає, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Колегія суддів відмічає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведеної перевірки ТОВ «Будівництво Пан-Україна» податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, контрагент позивача ТОВ «Будівництво Пан-Україна» станом на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про а також мав свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість, тобто, мав необхідний обсяг цивільної право- та дієздатності для укладення та виконання спірних договорів, а також обсяг прав платника ПДВ для виписування податкових накладних.

Слід відмітити, що в обґрунтування висновку про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» відповідач посилається на пояснення директора вказаного підприємства Ляліна Р.О., та зазначає, що останній пояснив, що ним було придбано вищезгадане підприємство, але хто складав статутні документи підприємства та подавав реєстраційні документи до податкового органу, йому невідомо; не пам'ятає фактичної та юридичної адреси підприємства, не знає, де знаходиться офіс і склад підприємства, невідомо, хто здійснює ведення бухгалтерського та податкового обліку, з представниками постачальників та покупців не знайомий, господарські операції підприємством не проводились.

З приводу посилань відповідача на пояснення вищевказаної особи колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З наявної в матеріалах справи копії вказаних пояснень вбачається лише, що вони надавались Ляліним Р.О. на ім'я начальника ВПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова.

При цьому, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій відповідач не зазначив і не надав доказів щодо того, в ході яких саме дій було відібране зазначене пояснення (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, кримінальна справа тощо). Також відповідач не пояснив суду, яке рішення було прийняте за результатами вказаних дій. Таким чином, відповідач не довів правомірність відібрання пояснення у директора ПП «Каф-Буд».

При цьому, дату відібрання пояснень з наданої копії встановити неможливо, в той час як правовідносини між позивачем та ТОВ «Будівництво Пан-Україна» мали місце у визначений період часу (червень-липень 2011 року); від підпису вказаних пояснень Лялін Р.О. відмовився; будь-яких відомостей щодо відносин ТОВ «Будівництво Пан-Україна» з ТОВ фірмою «Скорпіон» пояснення не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів не може взяти ці пояснення до уваги в якості належного та допустимого доказу твердження відповідача про фіктивність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано факту виконання робіт ТОВ «Будівництво Пан-Україна» за договором з позивачем по справі.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання нікчемним договору між позивачем та вищезазначеним контрагентом.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ «Будівництво Пан-Україна» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із замовленням робіт, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 р. №0000540047 в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 568000,33 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 76458,33 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення в частині, що оскаржується позивачем по цій справі, належним чином не довів.

Колегія суддів відмічає, що позивачем податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 р. №0000540047 оскаржувалось ТОВ фірмою «Скорпіон-РП» лише в частині, що стосується відносин із ТОВ «Будівництво Пан-Україна», тобто, у відповідності до даних розрахунку, наданого представником відповідача, - в частині збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 568000,33 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 76458,33 грн..

Водночас, суд першої інстанції, зазначивши у мотивувальній частині оскаржуваної постанови про те, що перевірці в межах розгляду даної справи підлягають виключно ті мотиви суб'єкта владних повноважень, котрі слугували підставою для прийняття рішення у частині, яка є спірною, дійшовши вірного висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ за результатами відносин із ТОВ «Будівництво Пан-Україна» необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, скасувавши податкове повідомлення-рішення повністю.

У відповідності до п.п.1, 3 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 року по справі № 820/5753/13-а підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ фірми «Скорпіон» до СДПІ ВПП у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 р. № 000054000047 щодо визначення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ на суму 100880,05 грн., у т.ч. за основним платежем - 94796 грн., за штрафними фінансовими) санкціями - 6084,05 грн., з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013р. по справі № 820/5753/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Скорпіон-РП" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 р. № 00005400047 щодо визначення Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Скорпіон-РП" податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100880,05 грн., у т.ч. за основним платежем - 94796 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6084,05 грн.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог - відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 р. по справі № 820/5753/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений 03.12.2013 р