Постанова № 3583836, 16.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.04.2009

Справа №2-19/985-2006А

За позовом – Білогірського районного споживчого товариства, м.Білогірськ АР Крим

До відповідача – Державної податкової інспекції у Білогірському районі, м.Білогірськ АР Крим

Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Хлебнікова Н.С.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Прокопец І.С., представник, довіреність б/н від 23.02.2009 р.

Від відповідача – Мирошніченко С.С., головний державний податковий інспектор, довіреність № 1057/9/10-0 від 10.06.2008 р.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до відповідача – Сімферопольської МДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.05.2005 р. № 0003021501; від 12.05.2005 р. № 0003011501. Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача не відповідають діючому законодавству, а саме: відповідач не враховував призначення поточних платежів.

Ухвалою від 25.10.2005 р. провадження по справі було зупинено, по справі призначено проведення судово-бухгалтерської експертизи, після провадження якої провадження по справі було відновлено.

Відповідно висновків експерта № 59 від 04.09.2006 р. за період 2002-2005 р. наданими на експертизу документами донарахування штрафних санкцій по сплаті узгодженого податкового зобов’язання по ринковому збору по Білогірському районному споживчому товариству не підтверджується.

Ухвалою від 27.02.2007 р. проведено заміну відповідача Сімферопольську МДПІ на належного відповідача ДПІ у Білогірському районі у зв’язку з проведеною реорганізацією.

Відповідач надав заперечення на позов, згідно яким позовні вимоги не визнає.

Сторони відмовилися від послуг перекладача.

Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) перед початком слухання справи сторонам були роз’яснені права, передбачені ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) та вручені пам’ятки про права та обов’язки сторін.

Розглянув матеріали справи, суд –

В С Т А Н О В И В :

Білогірське районне споживче товариство (ідентифікаційний код 01757350) зареєстроване у якості юридичної особи 23.02.1999 року Білогірською районною державною адміністрацією, про що видане свідоцтво про реєстрацію (а.с.9 т.1).

12.05.2005 р. Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією (далі по тексту Сімферопольською МДПІ) проведено перевірку своєчасності надання платіжного доручення в банк по сплаті ринкового збору в 2002 р. – 2005 р., за результатам якої складено акт, у якому відображено, що Білогірське районне споживче товариство порушило строк надання платіжного доручення в банк по сплаті узгоджених сум податкових зобов’язань по ринковому збору за 2002 – 2005 р. (а.с.35).

На підставі вказаного акту Сімферопольською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003021501 від 12.05.2005 р. про застосування штрафу у розмірі 16005,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0003011501 від 12.05.2005 р. про застосування штрафу у розмірі 17088,50 грн. (а.с.36-37).

Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Ухвалою від 25.10.2005 р. провадження по справі було зупинено, по справі призначено проведення судово-бухгалтерської експертизи, після провадження якої провадження по справі було відновлено.

Відповідно висновків експерта № 59 від 04.09.2006 р. за період 2002-2005 р. наданими на експертизу документами донарахування штрафних санкцій по сплаті узгодженого податкового зобов’язання по ринковому збору по Білогірському районному споживчому товариству не підтверджується.

Ухвалою від 15.03.2007 р. провадження по справі було зупинено, по справі призначено проведення додаткової судово-бухгалтерської експертизи.

У зв’язку з не оплатою судова експертиза проведена не була.

Суд вважає, що вимоги Білогірського районного споживчого товариства підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Спеціальним Законом з питань оподаткування, що встановлюють порядок погашення зобов'язань юридичних і фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами по податках і зборах ( обов'язковим платежам ), нарахування і сплати пені і штрафних санкцій, вживаних до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями).

Згідно із п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій при їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачені у встановлений термін, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно із п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно із п.7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (№ 2181 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні. Отже, приписи даної правової норми санкціонують відповідальність платника податків за несвоєчасне виконання узгодженого податкового зобов’язання. При цьому обов’язковою умовою застосування такої відповідальності Закон визначає виконання платником податків узгодженого податкового зобов’язання.

Відповідно до п.6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби визначає, що про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки, до якого п.1.7., п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205) (далі – Порядок № 327), встановлені вимоги про те, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.2.3.4 вказаного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (від 21.12.2000 року № 2181 із змінами та доповненнями) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Не дослідження відповідачем первинних документів позивача призвело до відображення в акті перевірки даних, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платники податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України № 2181- III від 21.12.2000 р.)

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що податковим органом безпідставно не враховувались призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах та неправомірно не зараховувались кошти, сплачені позивачем, на погашення податкової заборгованості, яка виникла раніше.

Сума податкового зобов’язання була зарахована в автоматичному режимі на попередні періоди.

Таким чином, Сімферопольською МДПІ безпідставно були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003021501 від 12.05.2005 р. про застосування штрафу у розмірі 16005,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003011501 від 12.05.2005 р. про застосування штрафу у розмірі 17088,50 грн.

З урахуванням викладеного суд задовольняє адміністративний позов про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003021501 від 12.05.2005 р. про застосування штрафу у розмірі 16005,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0003011501 від 12.05.2005 р. про застосування штрафу у розмірі 17088,50 грн.

Відповідно до п.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) перелік постанов, які може прийняти суд, не є виключним, оскільки суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням положень статей 11 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд вважає можливим для повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення № 0003021501 від 12.05.2005 р. про застосування штрафу у розмірі 16005,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003011501 від 12.05.2005 р. про застосування штрафу у розмірі 17088,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд

П О С Т А Н О В И В :

· Адміністративний позов задовольнити.

· Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (97503, АР Крим, Сімферопольський район, с.Мирне, вул.Бєлова, 2) № 0003021501 від 12.05.2005 р. про накладення штрафу на Білогірське районне споживче товариство (АР Крим, м.Білогірськ, вул.Нижньогірська, 13, ЄДРПОУ 01757350) на суму 16005,00 грн.

· Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції (97503, АР Крим, Сімферопольський район, с.Мирне, вул.Бєлова, 2) № 0003011501 від 12.05.2005 р. про накладення штрафу на Білогірське районне споживче товариство (АР Крим, м. Білогірськ, вул. Нижньогірська, 13, ЄДРПОУ 01757350) на суму 17088,50 грн.

· Повернути з державного бюджету ТОВ «Інститут обліку та аудиту» (м.Сімферополь, вул.Б.Хмельницького, 18/5, оф.7, відомостей про р/р не має, код 32369362) 1092,8 грн. витрат на проведення експертизи.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова проголошена у судовому засіданні 16.04.2009 року у 12 год. 30 хв.

У судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.