Постанова № 35835186, 22.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 р. Справа № 818/942/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксаліт" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р. по справі № 818/942/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксаліт"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оксаліт» (далі за текстом - ТОВ «Оксаліт», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ у м. Сумах, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082230/5870 від 31.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 435099,0 грн., в тому числі за основним платежем - у розмірі 290066,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 1450330 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 року №0000082230/5870 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21грн.00коп., з яких за основним платежем - 14грн.00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7грн.00коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 44.6 ст. 44, п. 85.4, 85.6 ст. 85, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ТОВ «Оксаліт» вказує на неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення з огляду на невідповідність тверджень податкового органу щодо ненадання під час перевірки оригіналів податкових накладних дійсним обставинам такої перевірки, порушення відповідачем порядку проведення розгляду заперечень на акт перевірки, що унеможливило повторне подання документів на підтвердження сформованого податкового кредиту.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Оксаліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.10.2010 року по 30.09.2012 року та іншого законодавства за період з 04.10.2010 року по 30.09.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 28/2230/37283479/1 від 04.01.2013 року, згідно з висновками якого ТОВ «Оксаліт» порушено п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: до складу податкового кредиту за вересень 2012 року безпідставно віднесено суму ПДВ у розмірі 290052,0грн., оскільки під час проведення перевірки вказана сума не була підтверджена тільки копіями, а не оригіналами податкових накладних.

Позивач не погодився з висновками, зазначеними в акті перевірки № 28/2230/37283479/1 від 04.01.2013 року, внаслідок чого подав заперечення з вимогою частково скасувати такий акт та проханням здійснювати їх розгляд за участі представника ТОВ «Оксаліт».

Податковим органом було розглянуто заперечення без участі представника позивача на підставі встановлених актом перевірки порушень та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем наявності та надання перевіряючим на момент перевірки податкових накладних, які підтверджують правомірність сформованого податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в акті № 28/2230/37283479/1 від 04.01.2013 року зафіксовано ненадання позивачем під час перевірки оригіналів податкових накладних, виписаних контрагентами ТОВ «Оксаліт» № 75 від 31.08.2012 року, № 326 від 22.08.2012 року, № 102 від 30.09.2012 року, № 42 від 10.09.2012 року, № 155 від 13.09.2012 року, № 50 від 30.09.2012 року на загальну суму ПДВ у розмірі 290052,0грн.

Між тим, під час розгляду справи позивачем було надано до огляду суду першої інстанції вищевказані оригінали податкових накладних, а їх копії наявні в матеріалах справи.

Колегією суддів встановлено, що висновки суду першої інстанції про недоведеність наявності та надання перевіряючим на момент перевірки оригіналів податкових накладних, ґрунтуються на наступному: подання заперечень на акт перевірки без пропозиції надати оригінали податкових накладних податковому органу, ненадання копій описів вкладення до поштових відправлень; до розділу ІІ «Отримані податкові накладні» Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, до розділу ІІ якого «Отримані податкові накладні» позивачем включено податкові накладні №75 від 31.08.2012 року, №326 від 22.08.2012 року, №102 від 30.09.2012 року, №42 від 10.09.2012 року, №155 від 13.09.2012 року, №50 від 30.09.2012 року подана 04.03.2013 року.

Вказаний висновок є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України оригінал податкової накладної видається покупцю.

Згідно із абз 2 п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені п. 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені п. 86.8 цієї статті.

Відповідно до п. 86.7 вказаної статті у разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Абзацом 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами 2 і 4 п. 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно абз. 2 п. 44.7 цієї статті протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Так, ТОВ «Оксаліт», звернувшись до контролюючого органу із запереченнями на висновки акту перевірки, висловив бажання прийняти участь в їх розгляді, тобто мав змогу скористатись положеннями абз. 2 п. 44.7 Податкового кодексу України та подати відповідачу для огляду вищевказані оригінали податкових накладних.

Однак, в порушення п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України ДПІ у м. Сумах, позбавило платника податків можливості скористатись вказаним правом.

Надання копій описів вкладення до поштових відправлень, якими отримувались податкові накладні не передбачено чинним законодавством, а у відповідності до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Колегія суддів зазначає, що ненадання платником податків доказів отримання податкових накладних не може бути підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Висновок суду першої інстанції щодо порушення строків подання до контролюючого органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних не відповідає обставинам справи, оскільки факт вчасного подання реєстру підтверджений його копією, наявною в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

При цьому, податковим органом не надано до суду доказів витребування оригіналів податкових накладних під час проведення перевірки. Актом перевірки також не засвідчено факт надіслання запитів щодо витребування відповідачем накладних або інших обставин, які підтверджують факт витребування спірних податкових накладних та відмову від надання позивачем останніх.

Також колегія суддів зазначає, що згідно з п. 121.1 ст. 121. Податкового кодексу України встановлена відповідальність за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, із спірного податкового повідомлення-рішення не вбачається нарахування штрафної санкції за вказаною нормою податкового законодавства, що спростовує доводи ДПІ у м. Сумах щодо відсутності та ненадання під час перевірки оригіналів податкових накладних.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність у позивача оригіналів податкових накладних та правомірність формування податкового кредиту за перевіряємий період.

За змістом положень ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів, з огляду на приписи наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема в частині ненадання позивачем під час перевірки оригіналів вищевказаних податкових накладних.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксаліт» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року по справі № 818/942/13-а в частині відмови в задоволенні позову скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксаліт» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000082230/5870 від 31.01.2013 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.