Постанова № 35830912, 05.12.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2366/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Неміш Т.В.

за участю:

позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ужфарм", представник - Шимборська О.А.;

відповідача: Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - Токар М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужфарм" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ужфарм" (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0001262201 від 20.06.2013 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30588,30 грн. за основним платежем та 7647,08 грн., а також, за №0001492201 від 02.07.2013 року про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 503649,62 грн., у тому числі за основним платежем на суму 335766,41 грн. та штрафними санкціями 167883,21 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Відповідачем проводилася планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та по взаємовідносинам з ТОВ "Центус" за грудень 2011 року. Результати перевірки відображені в Акті від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876, відповідно до якого позивачеві донараховано податок на прибуток на загальну суму 335766,41 грн. та донараховано податок на додану вартість на загальну суму 165162,62 грн. За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за № 0001262201 від 20.06.2013 року та за №0001492201 від 02.07.2013 року. Однак, позивач не погоджується з наступними висновками відповідача, а саме: про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 1445946,00 грн., про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Центус", а як наслідок, завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 152941,47 грн. та про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2011 року - грудень 2012 року на загальну суму 30588,30 грн. Для здійснення своєї господарської діяльності у сфері реалізації фармацевтичних товарів, медичних товарів, лікувальної косметики та нелікарських косметичних засобів, позивачем було придбано, на підставі укладених договорів, лікарські засоби на загальну суму 1453972,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Оскільки, поставка товарів здійснювалася постачальником на умовах DDР (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року), а саме: за адресою місця знаходження аптечних закладів, а тому позивачем не включалися до собівартості реалізованих товарів витрати на транспортне перевезення товару. Також, відповідач не піддає сумніву факт реальності господарських операцій ТОВ "Центус" із контрагентами. В Акті перевірки від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876 відсутні зауваження відповідача щодо оформлення видаткових накладних, що підтверджують реалізацію постачальниками фармацевтичних товарів позивачеві. Також, в Акті перевірки від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876 відповідач вказує, що перевіркою не встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання доходів від операційної діяльності (доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року. Понесені позивачем витрати операційної діяльності, а саме: собівартість реалізованих товарів підтверджуються належним чином оформленими видатковими накладними. Також, на підставі укладених договорів постачання за №13 від 12.01.2009 року та за №43 від 09.01.2012 року ТОВ "Центус" здійснювалося постачання позивачеві нелікарських косметичних засобів. Вище вказані договори постачання були надані відповідачеві до перевірки, а також видаткові та податкові накладні, що підтверджують реальність факту здійснення господарських операцій. Разом з тим, 10 квітня 2012 року ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС було проведено планову виїзну перевірку позивача за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, однак, відповідачем під час проведення даної перевірки та складання Акту від 10 квітня 2012 року не піддавалися сумніву господарські операції позивача з ТОВ "Центус". Представник позивача наголошує на тому, що не відповідає дійсності посилання відповідача в Акті перевірки від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876 про те, що до перевірки позивачем не надано первинні документи, які підтверджують господарські операції із ТОВ "Центус", оскільки такі документи були надані позивачем у відповідь на письмові запити відповідача, що підтверджується відповідними листами від 17 травня 2013 року та від 30 травня 2013 року. Також, визначення відповідачем податкових зобов'язань позивачеві, на підставі порушень його контрагентів встановлених в Актах перевірок є недотриманням принципу індивідуалізації відповідальності, оскільки відповідальність контрагента не може перекладатися на покупця, а саме: на позивача. Відтак, податкові повідомлення-рішення за № 0001262201 від 20.06.2013 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30588,30 грн. за основним платежем та 7647,08 грн. - штрафні санкції, а також, за №0001492201 від 02.07.2013 року про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 503649,62 грн., у тому числі за основним платежем на суму 335766,41 грн. та штрафними санкціями 167883,21 грн. підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. та по взаємовідносинам з ТОВ "Центус" за грудень 2011 року. Результати перевірки відображено в Акті від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876, на підставі якого відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення за № 0001262201 від 20.06.2013 року та за №0001492201 від 02.07.2013 року. Проведеною відповідачем перевіркою встановлено завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 1598887,47 грн. Зокрема, позивачем включено до витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) на підставі прибуткових накладних від ТОВ "Аксі Плюс", ТОВ ТД "Каскад-Медікал", ТОВ фірма "ЮЛГ", ТОВ "Каскад Медікал", ТОВ М.К.Т. "Медичний центр", ПП ОСОБА_3, ТОВ "Бартева". Однак, позивачем під час перевірки було надано відповідачеві на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами тільки накладні на отримання товарів. Разом з тим, позивачем не надано відповідачеві товарно-транспортних накладних, які є документом, який призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Також, позивачем у складі витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з січня 2012 року по грудень 2012 року було відображено 152941,47 грн. отриманих від ТОВ "Центус" нелікарських косметичних засобів, згідно договорів постачання за №13 від 12.01.2009 року та за № 43 від 09.01.2012 року. Однак, на видаткових накладних, отриманих позивачем від ТОВ "Центус" відсутні посади та прізвище (ім'я, по батькові) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також, позивачем не представлено до перевірки товарно-транспортних накладних, які є документами, що призначені для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Отже, як зазначає представник відповідача, вищевказані документи, представлені позивачем для перевірки не відповідають визначеному законодавством України понятю "первинний документ" та відповідно з вимогами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не враховуються при визначенні витрат. Також, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва надано відповідачеві Акти від 05.04.2013 року №1283/22.2/32775845 за грудень 2012 року та від 17.05.2013 року №1696/22-4/32775845 за грудень 2011 року - листопад 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Центус". Таким чином, в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) ТОВ "Центус" контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Разом з тим, відповідачем в ході перевірки встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних за отримані від ТОВ "Центус" товари (нелікарські косметичні засоби) податок на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 3375,22 грн. та за період січень-грудень 2012 року у сумі 27 213,08 грн. Однак, під час перевірки позивачем не представлено відповідачеві оформлені згідно нормативних документів видаткові накладні, товаротранспортні накладні, що могли б свідчити про факт здійснення господарської операції з придбання ТМЦ для використання в господарській діяльності, а також, фактичне отримання та транспортування ТМЦ від ТОВ "Центус" до позивача. У зв'язку з вище викладеним, представник відповідача наголошує на тому, що висновки викладені в Акті перевірки від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876 відповідають фактичним обставинам справи, а відтак в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та по взаємовідносинам з ТОВ "Центус" за грудень 2011 року.

Результати даної перевірки відображені в Акті від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876 (а.с. 43-79, Т.1).

Відповідач в Акті від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876 зазначає, що на підставі проведеної перевірки встановлено наступні порушення відповідача, зокрема: порушення ст.1, ст.2, п.3, п.7 ст.8, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року №207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", п.2.4, ст.2 Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 25.05.1995 року "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" та п.п. 14.1.27, 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого донараховано податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 335766,41 грн. за період - ІІ-ІV квартали 2012 року; порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7ст. 201 ПУ України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за перевірений період на загальну суму 165162,62 грн. за період з грудня 2011 року по грудень 2012 року; порушення пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого донараховано 1147,65 грн. податку на доходи фізичних осіб (а.с. 78, Т.1).

На підставі Акту від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: за № 0001262201 від 20.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 206453,28 грн., у тому числі за основним платежем - 165162,62 грн. та штрафними санкціями - 41290,66 грн. (а.с. 95, Т.1) та за №0001492201 від 02.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 503649,62 грн., у тому числі за основним платежем - 335766,41 грн. та штрафними санкціями - 167883,21 грн. (а.с. 94, Т. 1).

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність у сфері реалізації фармацевтичних, медичних товарів, лікувальної косметики та нелікарських косметичних засобів, у відповідності до Статуту (а.с. 12-38, Т.1).

Позивач в з період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року здійснював придбання товарів, у відповідності до наступних договорів: Договір поставки №167 від 4 січня 2011 року, укладений з ТОВ "КАСКАД-МЕДІКАЛ" (а.с. 96-99, Т.1), Договір постачання №193 від 02 квітня 2012 року, укладений з ТОВ ТД "КАСКАД-МЕДІКАЛ" (а.с. 100-104, Т.1), Договір поставки №ЕЮЛ-6 від 03 лютого 2012 року, укладений з ТОВ ФІРМА "ЮЛГ" (а.с. 105-108, Т.1), Договір поставки №4 від 18 січня 2012 року, укладений з ПП ОСОБА_3 (а.с. 109-112, Т.1), Договір поставки №5/14 від 01 березня 2011 року, укладений з ТОВ "БАРТЕВА" (а.с. 113-116, Т.1), Договір поставки №99 від 28 січня 2011 року, укладений з ТОВ "АКСІС ПЛЮС" (а.с. 117-121, Т.1), Договір поставки №16/11-ЗК від 04 січня 2011 року, укладений з ТОВ "МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР "МТК" (а.с. 122-125, Т.1), Договір поставки №140/12-ЗК від 17 вересня 2012 року, укладений з ТОВ "МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР "МТК" (а.с. 126-129, Т.1). Зокрема, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року позивачем було придбано від вище вказаних контрагентів лікарських засобів на загальну суму 1453972,00 грн.

У відповідності до умов вище вказаних Договорів поставки (а.с. 96-99, 100-104, 105-108, 109-112, 113-116, 117-121, 122-125, 126-129, Т.1) поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDР (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс), а саме: за адресою місця знаходження аптечних закладів позивача.

Зокрема, згідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, термін DDР означає "поставка зі сплатою мита", а саме: продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця. Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо конкретної точки поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення.

Також, у відповідності до п. 6.3. відповідних Договорів поставки (а.с. 96-99, 100-104, 105-108, 109-112, 113-116, 117-121, 122-125, 126-129, Т.1) передбачено, що поставка товару здійснюється за рахунок постачальника. А відтак, позивачем, який є покупцем по даним Договорам поставки, не було включено до собівартості реалізованих товарів витрати на транспортне перевезення товару.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.

Згідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та (або) придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних, документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно до п. 2.4 Положення №88 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до розділу 1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (далі - Правила №363) товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У відповідності до п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до преамбули Правил №363, правила, затверджені цим наказом, розроблені для виконання цілої низки державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю. Таким чином, з аналізу даної норми вбачається, що дотримання вище зазначених правил, зокрема, вимога про наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів є обов'язковою для перевізників. За таке порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами автомобільної інспекції, які здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів.

Отже, Правила №363 стосуються передусім порядку здійснення перевезення вантажів та не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку.

Таким чином, виходячи з вище викладеного правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Форма товарно-транспортної накладної була затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року № 228/253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 року за №483/1508, однак згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року № 10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року № 228/253 скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин форма товарно-транспортної накладної не була затверджена і її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не передбачено.

Разом з тим, відповідач в Акті перевірки від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876 не піддає сумніву факт реальності господарських операцій позивача із контрагентами. В Акті перевірки від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876, також, відсутні зауваження відповідача щодо оформлення видаткових накладних, що підтверджують реалізацію постачальниками фармацевтичних товарів позивачеві.

У відповідності до п. 3.1. Акту від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876 відповідачем в ході перевірки не було встановлено заниження позивачем задекларованих доходів від операційної діяльності (доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року (а.с. 47, Т.1).

Згідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. А отже, суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що оскільки при отриманні ТМЦ від приватного підприємця ОСОБА_3 у чотирьох накладних, зокрема: від 23.01.2012 року № 58, 61, від 19.03.2012 року № 73, від 24.05.2012 року №154 відвантажувачем зазначено ОСОБА_6, а не ОСОБА_3, то дані документи не є належними первинними документами.

Підтвердженням даного висновку суду є і те, що відповідачем при проведенні перевірки позивача вказані первинні документи ПП ОСОБА_3 не піддавались сумніву.

Відповідачем не доведено того, що господарські операції між позивачем та вище вказаними контрагентами щодо постачання фармацевтичних товарів не мали місце в реальності, а понесені позивачем витрати операційної діяльності, а саме: собівартість реалізованих товарів підтверджені наданими видатковими накладними (а.с. 134-242 Т.2, 220-246 Т.3, 93-127 Т.4).

Також, позивачем було укладено з ТОВ "Центус" Договори поставки, а саме: за №13 від 12.01.2009 року (а.с. 130-132 Т.1) та за №43 від 09.01.2012 року (а.с. 133-136 Т.1). У відповідності до даних Договорів за №13 від 12.01.2009 року та за №43 від 09.01.2012 року ТОВ "Центус" зобов'язується поставити товар (нелікарські косметичні засоби), а позивач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження твердження відповідача на безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Центус", з посиланням на те, що позивачем не надано до перевірки первинні документи, які б підтверджували дані господарські операції. Однак, на вимогу відповідача за №3946/10/22-01 від 27.05.2013 року щодо правових (фінансово-господарських) відносин з ТОВ "Центус", позивачем було надіслано лист від 30.05.2013 року за №139, яким було надано відповідачеві первинні документи на підставі яких здійснювалося придбання товару від постачальника, зокрема: видаткові накладні, податкові накладні, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, додатки до висновків, платіжні доручення та документи, що відображають придбання товарів для подальшої реалізації покупцю (кінцевому споживачу) через реєстратори розрахункових операцій (касовий чек) (а.с. 201-210 Т.1).

Також, 10 квітня 2012 року ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС було проведено планову виїзну перевірку позивача за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 року, який є аналогічний періоду перевірки з питань взаємовідносин позивача з ТОВ "Центус", відображеному в Акті від 18.06.2013 року № 2241/22-01/22102876. За результатами перевірки було складено Акт №261/22-01/22102876 від 10 квітня 2012 року, однак у відповідності до даного Акту відповідачем не піддавались сумніву господарські операції позивача із ТОВ "Центус" (а.с. 150-181 Т.1).

Під час розгляду цієї справи судом встановлено відсутність позову відповідача про визнання господарських операцій укладених позивачем з ТОВ "Центус" такими, що не мали реального характеру, а відтак відсутні судові рішення з цього приводу, кримінальні справи відносно посадових осіб позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками ст.212 КК України або вироки суду, які набрали законної сили.

ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

В матеріалах справи наявні торгові патенти позивача на право здійснення торгівельної діяльності у сфері роздрібної торгівлі (а.с. 157-165 Т.4), а також Ліцензія Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення Серії АВ №361810 видана позивачеві на право роздрібної торгівлі лікарськими засобами (а.с. 181 Т.4).

Позивачем в судовому засіданні було надано на підтвердження реального характеру укладених з ТОВ "Центус" Договорів поставки за №13 від 12.01.2009 року та за №43 від 09.01.2012 року - копій платіжних доручень, що підтверджують факт здійснення оплати позивачем за придбаний у ТОВ "Центус" товар (а.с. 184-222 Т.4), копій фіскальних чеків, що підтверджують реалізацію придбаного товару позивачем через мережу аптек (а.с. 223-250 Т.4, 1-12 Т.5).

Під час перевірки відповідач не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентом ТОВ "Центус" (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо купівлі-продажу товару. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Відповідач прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Центус" посилаючись на Акти ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Центус" від 05.04.2013 року №1283/22.2/32775845 та від 17.05.2013 року №1696/22-4/32775845. Основною причиною неможливості проведення такої звірки зазначено відсутність юридичної особи - ТОВ "Центус".

Разом з тим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.07.2013 року (а.с. 229-231), відсутні відомості про припинення чи відміну державної реєстрації ТОВ "Центус".

За законом платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, - тобто відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України ).

Згідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке, відповідно до ст. 86 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача не надав суду достатніх доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужфарм" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0001262201 від 20.06.2013 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30588,30 грн. за основним платежем та штрафними санкціями 7647,08 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0001492201 від 02.07.2013 року про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 503649,62 грн., у тому числі за основним платежем на суму 335766,41 грн. та штрафними санкціями 167883,21 грн.

4.Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ужфарм" (м. Ужгород, вул. М. Заньковецької, буд. 77, кв. 1, код ЄДРПОУ 22102876) витрати зі сплати судового збору в сумі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) грн.

5.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Шешеня

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 5 грудня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 7 грудня 2013 року.