Ухвала суду № 35829213, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/25925/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011

у справі № 2а-13271/10/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 17.06.2010 № 0002292302/0 та № 0002302302/0, а також від 13.08.2010 № 0002292302/1 та № 0002302302/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011, позов задоволено повністю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, оформлену актом від 04.06.2010 № 3252/23-506/23470234. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2010 № 0002292302/0, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 244 692 грн. (у тому числі 183 896 грн. за основним платежем та 60796 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 17.06.2010 № 0002302302/0 про визначення позивачеві ПДВ у сумі 18680 грн. (у тому числі 12509 грн. за основним платежем та 6171 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваних донарахувань слугували висновки податкового органу про те, що у перевіреному періоди позивач незаконно сформував валові витрати за операціями з придбання послуг з тимчасового користування Автоматизованою системою правових інформацій та інформаційно-консультаційних у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) та у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (далі - СПД ОСОБА_2) з огляду на відсутність належного документального підтвердження факту поставки цих послуг. Також ДПІ зазначає, що передача у користування бази даних є операцією з передачі об'єкта інтелектуальної власності, яка має відображатися у податковому обліку платника з урахуванням вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, за висновком ДПІ, Товариство незаконно збільшило балансову вартість основних фондів на суму витрат, пов'язану з їх реконструкцією, ремонтом та модернізацією без відповідних підтвердних документів, наслідком чого стало завищення платником суми амортизаційних нарахувань та, відповідно, заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Заперечуючи проти права позивача на формування податкового кредиту в оспорюваній сумі, ДПІ посилається на неправильне зазначення у податкових накладних такого обов'язкового реквізиту, як адреси покупця (позивача у справі), що свідчить про невідповідність цих накладних положенням підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» як обов'язкової умови для їх використання в якості документів первинного обліку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 названого Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення оподатковуваного доходу платника є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою інформаційно-консультаційних послуг в рамках господарських правовідносин з СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2, позивач повинен був представити, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальниками конкретних видів послуг, про результат виконання кожної послуги, надати обґрунтовані пояснення щодо існування необхідності в отриманні відповідних послуг у виробничих цілях.

Однак подані Товариством акти виконаних робіт на підтвердження факту надання розглядуваних послуг містять лише інформацію про надання цих послуг та їх загальну вартість; зі змісту цих актів неможливо встановити, які конкретно послуги були надані, в якому обсязі, що виключає і можливість оцінити, чи були їх результати використані у подальшій діяльності Товариства.

Висновок судів про те, що результатом надання розглядуваних послуг є укладення позивачем договору з ФКП «Тамбовський пороховий завод» не підтверджуються документально, позаяк у матеріалах справи відсутній будь-яких документообіг, що підтверджує безпосередню участь названих постачальників у спілкуванні з ФКП «Тамбовський пороховий завод»; докази на підтвердження того, що Товариство вступило у договірні правовідносини з цим контрагентом лише завдяки СПД ОСОБА_2 у справі відсутні.

Будь-які докази надання консультацій правового характеру Товариству з боку СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 позивачем також не представлено. А відтак висновок податкової інспекції про непідтвердженість факту поставки спірних послуг є цілком вмотивованим.

Передчасними є і висновки судів по епізоду щодо відображення позивачем у податковому обліку Товариства і результатів операцій за договором від 10.06.2009.

Так, умовами цього договору, укладеного Товариством (замовник) та СПД ОСОБА_2 (виконавець) передбачено виконання названим контрагентом наступних видів та робіт: компіляція варіантів директивного технологічного процесу на ділянку роззброєння набоїв; розробка програми натурних випробувань на ділянці роззброєння набоїв; компіляція розробок методики натурних випробувань на ділянці роззброєння набоїв; компіляція та розробка консультаційних матеріалів для підготовки викладачів з навчання випробувачів та промислово-виробничого персоналу по роботі на роторній лінії.

За висновком податкового органу, в результаті виконання цього договору Товариству було передано об'єкт інтелектуальної власності як нематеріальний актив, витрати на придбання якого не включаються до валових витрат платника, а підлягають амортизації в порядку статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оцінюючи зазначений довід ДПІ, суди вказали на відсутність доказів на підтвердження факту створення нематеріального активу в результаті виконання розглядуваного договору, тоді як в подальшому послуги за цим договором були поставлені Товариством нерезидентові ФКП «Тамбовський пороховий завод» за зовнішньоекономічним контрактом від 27.03.2009 № 0327/Г.

Однак для надання належної правової оцінки цьому епізодові судами слід було вичерпно встановити результат виконання СПД ОСОБА_2 послуг за вказаним договором, встановивши дійсний зміст та сутність фактично виконаних робіт та послуг, а також форму їх матеріалізації.

За наслідками встановленого судам слід було з'ясувати, чи підпадає результат виконання цих послуг під визначення нематеріального активу у розумінні пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким нематеріальний актив - це об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Судам також слід було порівняти об'єкт господарської операції з поставки робіт та послуг за договором від 10.06.2009 з об'єктом та предметом експортної операції за зовнішньоекономічним контрактом від 27.03.2009 № 0327/Г.

Лише за наслідками дослідження цих обставин суди могли б надати правильну кваліфікацію результату розглядуваних послуг та встановити порядок їх відображення у податковому обліку Товариства відповідно до вимог податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у відповідній частині та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки та з'ясування обставин, що входять до предмета доказування у справі.

У той же час Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами правовою оцінкою обставин справи відносно незаконності позбавлення позивача права на податковий кредит за податковими накладними, в яких невірно зазначено юридичну адресу Товариства як покупця. Адже, як вірно зазначили суди, відповідні недоліки у податкових накладних не перешкоджають можливості встановити зміст та обсяг господарських операцій, які були оформлені відповідними податковими накладними, ідентифікувати учасників цих операцій, а відтак не є підставою для висновку про незаконність формування податкового кредиту за цими накладними.

Правильним є і висновок судів про законність збільшення позивачем балансової вартості основних фондів на суму витрат, пов'язаних з їх ремонтом та модернізацією, позаяк, як встановили суди, факт проведення відповідних поліпшень підтверджується необхідними документами первинного обліку (накладними, товарними чеками, актами виконаних робіт тощо).

З урахуванням викладеного та з огляду на неможливість виокремлення оспорюваного донарахування Товариству з податку на прибуток за окремими епізодами, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 у справі № 2а-13271/10/2070 змінити в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2010 № 0002292302/0 та від 13.08.2010 № 0002292302/1.

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 у справі № 2а-13271/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько