Ухвала суду № 3582918, 23.03.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суді – Кожана М.П.,

суддів – Бишевської Н.А., Юхименко О.В.

при секретарі – Резнікові Ю.М.

за участю представників сторін:

позивача – Зайцев М.В.

відповідача – Порошкіна А.О.

третьої особи – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької митниці

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року у справі №2а-923/08

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»

до: Криворізької митниці

третя особа: Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція

про: визнання протиправними дії, -

встановила:

У січні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними дії Криворізької митниці 18.01.2008 року по відмові ВАТ «НЗФ» в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19455 від 18.01.2008 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000079 від 18.01.2008 року, видану Криворізькою митницею; зобов’язати Криворізьку митницю здійснити митне оформлення вантажу, належного ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», на підставі поданої останнім вантажною митною декларацією з необхідними документами з відстроченням оплати податку на додану вартість шляхом видачі податкового векселя.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2008 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду направлено адміністративну позовну заяву №516-7578/4016 від 23.01.2008 року Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» про визнання дій протиправними, скасування картки відмови та зобов’язання здійснити митне оформлення вантажу з додатками.

Відповідно до позовної заяви №4016-300 від 21.03.08р. (а.с. 28-31) позивач виклав позовні вимоги наступним чином - визнати протиправними дії Криворізької митниці 18.01.2008 року по відмові ВАТ «НЗФ» в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації № 19455 від 01.2008 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000079 від 18.01.2008 року, видану Криворізькою митницею; зобов'язати Криворізьку митницю здійснити митне оформлення вантажу, належного ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», на підставі поданої останнім вантажної митної декларації № 19455 від 18.01.2008 року на вантаж коксу з кам'яного вугілля фракції 25-40 мм., ТУ 14-7-118-89, вага - 50100 кг., виробник - ВАТ «Московський коксогазовий завод», країна відправлення -Російська Федерація, Експортер – «VERACO LTD», SUITE 8,176 FINCHLEY ROAD, LONDON NV3 6BT, UK REGISTERED № 62586531, СПОЛ. КОРОЛ, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, ціна товару -55245,59 грн., 028 вид - (вартість розмитнення) 11 049,12 грн., з необхідними документами з відстроченням оплати податку на додану вартість шляхом видачі ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»(код ЄДРПОУ 00186520) податкового векселя.

До розгляду справи по суті позивач подав заяву про зміну предмета адміністративного позову №543-4016 від 12.08.08р. (а.с. 56-57), у якому просив визнати протиправними дії Криворізької митниці по відмові ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19455 від 18.01.2008 року та визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000079 від 18.01.2008 року, видану Криворізькою митницею.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року у справі №2а-923/08 позов Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Криворізької митниці задоволено частково: визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000079 від 18.01.2008 року, видану Криворізькою митницею; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що діючим законодавством України з питань оподаткування не встановлено обов’язок платника податку надавати інформацію щодо пов’язаного кола осіб, які є або були платниками податку на додану вартість. Перелік пов’язаних осіб у відношенні до платників-імпортерів не може бути визначений органами державної податкової служби, оскільки коло пов’язаних осіб може змінюватися. Діючим податковим законодавством з питань стягнення ПДВ не встановлений обов’язок платників податків, які видають податкові векселі на суму податкових зобов’язань з ПДВ, надавати документи, витребувані з інших органів державної виконавчої влади. Таким чином, вимоги митного органу про надання органами податкової служби довідок щодо погашення податкових векселів та довідок про пов’язаних осіб не передбачено нормативно-правовими актами. В картці відмови не було зазначено в якості підстави для відмови вимогу ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», тому пояснення відповідача з цього приводу не можуть вважатися належним доказом, а також належною підставою для ухвалення судового рішення про відмову у позові.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по відмові в здійсненні митного оформлення товару, судом зазначено, що дії митного органу по відмові в здійсненні митного оформлення товару виходять із компетенції суб’єкта владних повноважень, встановленої чинним законодавством, та полягають у здійсненні оформлення картки відмови.

Не погодившись з вищезазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року у справі №2а-923/08 прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року у справі №2а-923/08 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачено спосіб, у який здійснюється контроль за погашенням податкових векселів особами, пов’язаними з платником податку на додану вартість, і судом не з’ясовано, що саме через відсутність правового врегулювання цього питання у відповідача наявні законні підстави для видачі картки відмови. Позивачем не підтверджено того факту, що товариство відповідає всім вимогам, які дають право на видачу податкового векселю. Відсутність посилання в картці відмови на ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не є підставою для визнання такої картки відмови протиправною. Статтею 63 цього Закону заборонено у 2008р. надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами). Оскільки податковий вексель видається платником на відстрочення оплати ПДВ, то розрахунок за його допомогою є відстрочкою оплати податкового зобов’язання позивачем, як суб’єктом господарювання, і відповідно підпадає під дію ст.63 названого Закону. Судом не застосована ст.88 Митного кодексу України, згідно до якої на декларанта покладено обов’язок сплатити податки та збори. Чинним законодавством на митні органи не покладено обов’язок щодо збору будь-якої інформації на користь суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з метою забезпечення здійснення митного оформлення товару, що надійшов на їх адресу.

Позивач, в свою чергу, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказує, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року у справі №2а-923/08 є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга відповідача є такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач зазначає, що не здійснював погашення податкових векселів способом, не передбаченим п.19 Постанови КМУ №1104 від 01.10.1997р. Весь пакет необхідних для митного оформлення документів був наданий позивачем у цілковитій відповідності до вимог постанови КМУ № 80 від 01.02.2006р. Відповідачем не надано жодного доказу того, що пов’язані з підприємством позивача особи, які є або були платниками ПДВ, здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений п.19 Порядку № 1104 від 01.10.1997р. Таким чином, у разі відсутності випадків погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений названою нормою, платником податку – декларантом чи пов’язаними з ним особами, такий платник податку має право надавати за власним бажанням податковий вексель митним органам України.

Позивач просить апеляційну скаргу Криворізької митниці залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду від 14.08.2008р. без змін.

В судовому засіданні 23.03.2009р. присутні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. 02.03.2009р. від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника третьої особи.

Розпорядженням в.о.голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009 року №183 дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кожана М.П., Юхименка О.В., Бишевської Н.В.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні 23.03.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2008р. ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» було подано до Криворізької митниці вантажну митну декларацію, довідковий № 19455, з пакетом документів, необхідних для проведення процедури митного оформлення вантажу. Сплату ПДВ при ввезенні товару було відстрочено шляхом видачі податкового векселю серії АА № 1001517 на суму ПДВ 11049,12 грн. В здійсненні митного оформлення вантажу відповідачем було відмовлено, про що видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000079 від 18.01.2008р. У якості підстави видачі картки відмови значиться порушення позивачем вимог абз. 4 ч.2 ст.88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей , передбачених абз.2 п.4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою КМУ від 01.10.1997р. № 1104.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з пунктом 11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України», затвердженого постановою КМУ від 01.10.1997р. № 1104 визначено, що цим Порядком, розробленим відповідно до пункту 11.5 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлюються єдині правила випуску, обігу, обліку та погашення векселів, які випускаються (далі - видаються) платниками податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України на суму податкового зобов'язання. Дія цього Порядку поширюється на імпортовані товари, оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації) щодо яких проводиться з дня набрання чинності Законом незалежно від дати укладення договорів (контрактів), відповідно до яких здійснюється їх імпорт, та дати перетину державного кордону України.

Згідно з п.4 названого Порядку, податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає необхідним вимогам , у т.ч. є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону, якщо раніше такий платник податку чи пов'язані з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість, не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», платником такого податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті (п.2.1).

Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку (п.2.2).

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» зареєстровано як платник податку на додану вартість 24.07.1997р. та відповідає як платник ПДВ всім вищепереліченим вимогам .

Згідно з п.11.4 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Як вірно вказано судом першої інстанції, пунктом 4 «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України» фактично доповнено перелік та встановлено додаткові вимоги до осіб, якими може бути видано податковий вексель, що не припустимо відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість». Законом України «Про податок на додану вартість» або будь-яким іншим законом з питань оподаткування не встановлено обов’язок платника податку надавати інформацію щодо пов’язаного кола осіб, які є або були платниками податку на додану вартість.

У зв’язку з цим, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000079 від 18.01.2008р., видану відповідачем.

Крім того, слід зазначити наступне.

Відповідно до пояснень Нікопольської ОДПІ №9490/10/10-024 від 26.02.2009р., наданих до матеріалів справи, інформація про погашення податкових векселів в розрізі виду погашення кожного векселя надається Державною податковою адміністрацією України в адресу Державної митної служби України щоденно в централізованому порядку згідно вимог п. 2.6 спільного наказу ДПАУ та ДМСУ № 494/383 від 08.07.2004р. „Про затвердження Порядку обміну інформацією про обіг, облік та погашення податкових векселів для забезпечення звірки" (із змінами та доповненнями). Показники, які містять інформацію про погашення векселя способом, не передбаченим п. 19 Постанови КМУ № 1104, визначені в 25, 26, 27 строках додатку № 3 до зазначеного Порядку (структура файлу відомостей про обіг, облік та погашення векселів). Таким чином, Державна митна служба України щоденно має інформацію в розрізі кожного платника, виду погашення ним податкових векселів та відповідності форми їх погашення до п. 19 Постанови КМУ № 1104.

Таким чином, вимога митних органів щодо надання органами податкової служби довідок щодо погашення податкових векселів та довідок про пов'язаних осіб не передбачено нормативно-правовими актами (листи ДПА України: № 26189/7/16-1517 від 24.12.2007р. та № 963/7/16-1517-04 від 22.01.2008р.).

Про зазначене Державна податкова адміністрація України повідомила Державну митну службу України листом від 12.12.2007р. № 15485/5/16-1516.

Крім того, у зв'язку з надходженням численних запитів від платників податків та органів державної податкової служби Державна податкова адміністрація України надала роз'яснення щодо застосування Постанови КМУ № 1344 від 21.11.2007р (лист № 26189/7/16-1517 від 24.12.2007р.).

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що позивач є особою, що не відповідає вимогам п.4 названого Порядку, у т.ч. є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо раніше такий платник податку чи пов'язані з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість, здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги посилання відповідача на припис ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», оскільки спірна картка відмови не містила у якості підстави для її видачі вказану норму (ст. 63). За змістом п.3 «Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 12.12.2005р. №1227, у Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України , а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Як зазначено відповідачем в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України саме виконання Позивачем вимог, зазначених у абз. 2 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. №1104 забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Вона не містить обмежень у видачі позивачем податкових векселів з посиланням на ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік». У зв’язку з викладеним колегія суддів прийшла до висновку, що положення ст.. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» не були підставою для прийняття оскаржуваної картки відмови.

Крім того, на думку суду у даному випадку слід застосувати положення пп.4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, у відповідності з пунктом 11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.

Згідно ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» заборонено у 2008р. надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами).

Вказані правові норми припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків щодо права надавати органам митного контролю податкового векселя, тому відповідно до положень пп.4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рішення повинно бити прийнято на користь платника податків.

Крім того, вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у рішеннях Конституційного суду України.

У Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що "рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150).

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини) .

У пункті 5.4 Рішення Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II зазначено, що Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Конституційним судом було зазначено, що у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що відповідачем було безпідставно видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України із посиланням саме - на порушення позивачем вимог абз. 4 ч.2 ст.88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей , передбачених абз.2 п.4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України

Відповідачем, всупереч вимогам ст.71 КАС України, не були доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову. В той же час позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

З огляду на викладене, окружний адміністративний суд дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, визнавши протиправною та скасувавши спірну картку відмови.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Криворізької митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року у справі №2а-923/08 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2008 року у справі №2а-923/08 залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Ухвалу складено в повному обсязі 24.03.2009р.

Головуючий суддя М.П. Кожан

Суддя Н.А. Бишевська

Суддя О.В. Юхименко