Рішення № 35827964, 02.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18871/13 02.12.13За позовом товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

До приватного акціонерного товариства "Українська транспортна

страхова компанія"

3-тя особа, яка не

заявляє самостійних вимог

на предмет спору,

на стороні відповідача Мельник Андрій Григорович

Про стягнення 12 603,00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Сукорянський Є.О. - представник (дов. № 01/226-47 від 02.01.2013 р.)

від відповідача Мезецький М.С. - представник (дов. № 13 від 02.01.2013 р.)

від 3-ої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-R/01-24-00971 від 15.02.2012 р. в розмірі 13 103,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-R/01-24-00971 від 15.02.2012 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника автомобіля «Kia Cerato», державний номер АА 2184 ІТ - Іванченку С.Р., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб - автомобіль «Daewoo Nexia» державний номер АА 8593 СК, за участю якого скоєно ДТП, водій якого Мельник А.Г. визнаний винним у її скоєні, застрахований у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2734901, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 13 103,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2013 р. порушено провадження у справі №910/18871/13, та призначено справу до розгляду на 28.10.2013 р.

17.10.2013 р. відділом діловодства суду отримано від Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідь на запит суду на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.10.2013 р., з якої вбачається, що згідно з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, за полісом № АВ/2734901 застраховано цивільно-правову відповідальність Мельника А.Г. в страховій компанії ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Daewoo Nexia» державний номер АА 8593 СК, ліміт по майну 50000 грн.

У судовому засіданні 28.10.2013 р. представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Також, у даному судовому засіданні представник відповідача подав суду клопотання про залучення 3-ї особи, а саме Мельника А.Г. в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у зв'язку з тим, що неповідомлення Мельником А.Г. про страховий випадок та перебування у нетверезому стані у момент дорожньо-транспортної пригоди передбачає виникнення у відповідача регресних вимог до Мельника А.Г., а тому вирішення даної справи справі по суті вплине на права та обов'язки останнього.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 28.10.2013 р. дане клопотання, відповідно до приписів ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучив в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Мельника Андрія Григоровича.

Також, у судовому засіданні 28.10.2013 р. представник відповідача подав суду клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просить суд витребувати у позивача оригінал платіжного доручення № 987 від 04.09.2012 р.; повний текст Договору страхування № 06-R/01-24-00971 від 15.02.2012 р. з усіма додатками; докази сплати страхової премії відповідно до вимог розділу 10 Договору страхування № 06-R/01-24-00971 від 15.02.2012 р.; докази належного виконання позивачем вимог ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до подачі позову до суду.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд задовольняє клопотання представника відповідача про витребування доказів від позивача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у зв'язку з залученням до участі у справі 3-ї особи, витребуванням доказів суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 18.11.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник 3-ої особи в судове засідання 18.11.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 18.11.2013 р. представник позивача подав витребувані ухвалою суду від 28.10.2013 р. документи.

Також, у даному судовому засіданні представник відповідача подав суду Додаткові пояснення по справі, відповідно до яких заперечує проти позовних вимог в частині стягнення 2 303, 00 грн., та, відповідно, не заперечує проти стягнення 10 800, 00 грн. з підстав, зазначених у поясненнях.

Крім цього, представники сторін у судовому засіданні 18.11.2013 р. подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника 3-ї особи, суд, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відклав розгляд справи на 02.12.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу.

В судове засідання 02.12.2013 р. представник 3-ої особи повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності 3-ої особи в судових засіданнях 18.11.2013 р. та 02.12.2013 р. від останньої до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 02.12.2013 р. та за відсутності представника 3-ої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

27.11.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 12 603, 00 грн., враховуючи франшизу за полісом № АВ/2734901 у розмірі 500, 00 грн., а також стягнути з відповідача вказану суму коштів з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Розглянувши в судовому засіданні 02.12.2013р. клопотання позивача про уточнення позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Так, предметом позовної заяви у даній справі є стягнення з відповідача суми коштів в розмірі 13 103,00 грн. в якості страхового відшкодування.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, підставою подання позову про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу є невиконання відповідачем, як страховиком винуватої у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов'язання з відшкодування шкоди, понесеної позивачем внаслідок пошкодження застрахованого у позивача автомобіля у даній дорожньо-транспортній пригоді.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, позивач фактично зменшує розмір позовних вимог на суму франшизи та просить стягнути 12 603, 00 грн. та заявляє нову вимогу - стягнення 3% річних та суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Так, заявляючи вимогу про стягнення 3% річних та суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції позивач фактично змінює предмет позову та його підставу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем при поданні заяви про уточнення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції змінено одночасно предмет та підставу позову, а тому суд відмовляє в задоволенні даної заяви в цій частині.

Водночас, суд, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, фактично викладену у заяві про уточнення позовних вимог до розгляду.

Після повернення з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 02.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2012 р. між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» та Іванченком С.Р. був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави 06-R/01-24-00971 від 15.02.2012 р., предметом якого є страхування транспортного засобу «Kia Cerato», державний номер АА 2184 ІТ.

Згідно з постановою Подільського районного суду м. Києва від 07.09.2012 р., 11.08.2012 р. о 15 год. 50 хв. на проспекті Правди у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Kia Cerato», державний номер АА 2184 ІТ та автомобіля «Daewoo Nexia» державний номер АА 8593 СК, що на момент ДТП перебував під керуванням Мельника А.Г.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Мельником А.Г. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Подільського районного суду м. Києва від 07.09.2012 р.

До ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Звіту № 688 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Kia Cerato», державний номер АА 2184 ІТ, розмір матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин та становить 13 560, 46 грн. з урахуванням ПДВ на вартість необхідних для ремонту матеріалів та складових.

Згідно з Калькуляцією дефектів № 688/2012 від 22.08.2012 р., що є додатком до позовної заяви, вартість робіт безз урахування ПДВ у розмірі 20% на запчастини, становить 11 300, 38 грн., при цьому сума ПДВ становить 2 260, 08 грн.

04.09.2012 р. ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на підставі Страхового акту № СТ/12/0480 від 04.09.2012 р., здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 13 103, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 987 від 04.09.2012 р.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 2 зазначеної статті вказано, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Таким чином, між винною та потерпілою особами виникло зобов'язання з відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача як особи, що виплатила страхувальнику розмір страхового відшкодування за Договором, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму фактично понесених останнім витрат щодо виплати страхувальнику страхового відшкодування, з урахуванням франшизи за полісом № АВ/2734901, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 12 603, 00 грн.

Відповідач у поданому суду 28.10.2013 р. відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, однак 18.11.2013 р. відділом діловодства Господарського суду м. Києва отримано від представника відповідача додаткові пояснення по справі, відповідно до яких останній визнає позов в частині стягнення 10 800, 38 грн. Такі доводи відповідача ґрунтуються на такому.

Так, згідно зі Звітом № 688, розмір оціненої шкоди застрахованому у позивача автомобілю внаслідок ДТП становить 13 560, 46 грн. Оскільки СПД Власюк Д.А., на розрахунковий рахунок якого було виплачене страхове відшкодування, не є платником ПДВ, сума страхового відшкодування, визначена Звітом № 688 у розмірі 13 560, 46 грн. повинна бути зменшена на суму ПДВ - 2 260, 08 грн., що зазначена у самому звіті, та, враховуючи розмір франшизи - 500, 00 грн., повинна складати 10 800, 38 грн.

3-тя особа у судові засідання не з'явилась, пояснень по суті спору суду не подала.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Daewoo Nexia» державний номер АА 8593 СК, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Kia Cerato», державний номер АА 2184 ІТ, належить Мельнику А.Г.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія Мельника А.Г., який керував автомобілем «Daewoo Nexia» державний номер АА 8593 СК, підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 07.09.2012 р.

Цивільно-правова відповідальність Мельника А.Г. в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Daewoo Nexia» державний номер АА 8593 СК, була застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АВ/2734901).

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Kia Cerato», державний номер АА 2184 ІТ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/2734901), а до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Мельника А.Г. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Звітом № 688 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Kia Cerato», державний номер АА 2184 ІТ встановлено, що розмір матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин та становить 13 560, 46 грн.. з урахуванням ПДВ на вартість необхідних для ремонту матеріалів та складових.

Згідно з Калькуляцією дефектів № 688/2012 від 22.08.2012 р.. що є додатком до позовної заяви, вартість робіт без урахування ПДВ у розмірі 20% на запчастини, становить 11 300, 38 грн.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Суд відзначає, що розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема статтею 29 Закону, а саме в даному випадку, вартістю матеріального збитку з врахуванням зносу згідно зі звітом експерта, а не фактичним розміром заподіяної шкоди, а відтак підстав для покладення на відповідача відповідальності за фактичні витрати в розмірі виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику немає.

Щодо заперечень відповідача стосовно стягнення з нього суми ПДВ у розмірі 2 260, 08 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти у якості страхового відшкодування у розмірі 13 103, 00 грн. були перераховані на користь СПД Власюка Д.А., з призначенням платежу: страхове відшкодування Іванченко Сергій Романович згідно з актом СТ/12/0480 до договору № 06-R/01-024-00971 від 15.02.02012 р. Без ПДВ.

Водночас відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 23.04.2013 р. у справі № 5019/2475/11, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

При цьому, сам по собі висновок судової автотоварознавчої екпертизи не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.

Зважаючи на заявлення позивачем до стягнення суми матеріального збитку з урахуванням податку на додану вартість, з метою достовірного встановлення обґрунтованості та доведеності розміру позовних вимог, суд вважає за необхідне з'ясувати, чи сплачувався потерпілим ПДВ в складі вартості ремонтно-відновлювальних робіт, та, відповідно, чи були такі витрати понесені позивачем.

З поданих позивачем документів, а саме Акту виконаних робіт № ЗА-0000182 від 07.09.2012 р., вбачається, що СПД Власюком Д.А. виконано робіт всього на 13 353, 00 грн., що складаються із вартості власне виконаних робіт на суму 3 944, 00 грн. та вартості запчастин (матеріалів) на суму 9 409, 00 грн. При цьому, суд звертає увагу на те, що СПД Власюком Д.А. у вказаному Акті виконаних робіт не нараховано суму ПДВ ні за вартість виконаних останнім робіт, ні за вартість запчастин, необхідних для ремонту автомобіля. Так, у розділі Акту виконаних робіт «Вартість» у графі «сума, без ПДВ» зазначено: 13 353, 00 грн., у графі «ПДВ» - не зазначено нічого, у графі «загальна сума, з ПДВ» - 13 353, 00 грн.

Відтак, з матеріалів справи не вбачається, та позивачем не доведено факту включення виконавцем ремонту до складу витрат на оплату вартості ремонту пошкодженого в ДТП транспортного засобу саме суми ПДВ та понесення даних витрат позивачем.

Оскільки згідно з Калькуляцією дефектів № 688/2012 від 22.08.2012 р. до Звіту № 688, вартість робіт з ремонту автомобіля «Kia Cerato», державний номер АА 2184 ІТ без урахування ПДВ у розмірі 20% на запчастини, становить 11 300, 38 грн., а сума ПДВ становить 2 260, 08 грн., суд вважає, що сума коштів у розмірі 2 260, 08 грн. як ПДВ, що фактично не був понесений виконавцем робіт, а тому, відповідно, і позивачем, не підлягає задоволенню.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/2734901) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 500, 00 грн., що становить розмір франшизи за полісом АВ/2734901.

За таких обставин, враховуючи визначені полісом № АВ/2734901 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлену судом вартість матеріального збитку, розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування, а також, склад витрат, понесених позивачем, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10 800, 38 грн. (13 560, 46 грн. (вартість оціненої Звітом № 688 шкоди застрахованому у позивача автомобілю) - 2 260, 08 грн. (сума коштів в якості ПДВ) - 500, 00 грн. (франшиза за полісом № АВ/2734901) = 10 800, 38 грн.), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно з нормами чинного законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково, у розмірі 10 800, 38 грн.

Судові витрати позивача про сплату судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712) на користь товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) шкоду в розмірі 10 800 (десять тисяч вісімсот) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 1 474 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн. 42 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 06.12.2013 р.

Суддя Ю.В. Картавцева