Рішення № 35827056, 02.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2013 р.Справа № 916/2983/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря с/з Галюк Т.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянув справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (м. Київ);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМСЕРВІС" (с. Мигаї, Великомихайлівського р-ну, Одеської області);

про стягнення 715,75 грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09 вересня 2013р. порушено провадження у справі №921/907/13-Г/9 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОПРОМСЕРВІС" про стягнення 715,75 грн., з яких 50,25грн. - пеня, 591,56грн.- відсотки за користування чужими грошовими коштами та 73,94 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 15 жовтня 2013 року вищезазначену справу передано за підсудністю до господарського суду Одеської області.

Згідно автоматизованого розподілу справ господарського суду Одеської області справу №921/907/13-Г/9 передано на розгляд судді Брагіній Я.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05 листопада 2013р. справу №921/907/13-Г/9 прийнято до свого провадження та присвоєно справі № №916/2983/13.

20.11.2013р. до господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" про розгляд справи в порядку ст.75 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2009 року між ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" та ТОВ „АГРОПРОМСЕРВІС" був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ „АГРОПРОМСЕРВІС" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК050809/2 від 05.08.2009р., 19 жовтня 2010 року ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ „АГРОПРОМСЕРВІС" суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 02.07.2010 року по 19.10.2010 рік, а інфляційних втрат по вересень 2010 року згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2010р.

Рішенням господарського суду Одеської області по справі №9/245-10-4608 від 03 грудня 2010р. було стягнуто із відповідача на користь позивача пеню у розмірі 717,56грн., штраф - 4436,64грн., інфляційні втрати - 606,35грн., проценти у сумі 8133,84грн.(а.с.22-25).

Зазначеним рішенням господарського суду Одеської області по справі №9/245-10-4608 від 03 грудня 2010р. встановлено, що грошове зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05 серпня 2009 року було виконано відповідачем 28 жовтня 2010 року, хоча за умовами специфікації №1 до договору, відповідач зобов'язувався оплатити ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" вартість товару не пізніше 01.07.10.

За приписами ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із б, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших в'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статья 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі - товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2.3 договору № ТК050809/2 передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Якщо прострочення платежу складає понад 30 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості Договору за кожен факт порушення терміну платежу.

У відповідності до п.8.6 договору № ТК050809/2, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає три роки.

Згідно ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.5 договору № ТК050809/2 передбачено, що згідно ч.3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП=(СПП*0,5*Д)/100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевказане, у ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" виникло право вимоги щодо пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05 серпня 2009р. за період з 20 жовтня 2010 року, а інфляційних втрат за жовтень 2010року, оскільки рішенням суду стягнуто відсотки, пеню по 19.10.10., а інфляційні втрати по вересень 2010 року (про що свідчить ухвала господарського суду Одеської області від 21.08.13. у справі №9/245-10-4608 по 27.10.10.), тобто до фактичного погашення заборгованості згідно договору поставки.

Статтею 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Ч.1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є неналежним виконанням. (стаття 515 Цивільного кодексу України).

15 листопада 2012 року між ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" та ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС" було укладено угоду №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Розділом 1 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" відступає новому кредитору „Компанія „НІКО-ТАЙС") право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОПРОМСЕРВІС", зобов'язання щодо сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05 серпня 2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним виконанням ТОВ „АГРОПРОМСЕРВІС" грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05 серпня 2009 року.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. угоди, ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" повідомленням про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ТОВ „АГРОПРОМСЕРВІС" про зазначені вище обставини.

За угодою №15-11/12-91 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, Позивач одержує право замість „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" вимагати від відповідача сплати грошової суми в визначеному в п. 2.1 цієї угоди.

Таким чином, Позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Враховуючи вищевказане та перевіривши розрахунки позивача, суд задовольняє позов в частині стягнення 50,25грн. - пені, 591,56грн.- відсотків за користування чужими грошовими коштами та 73,94 грн. - інфляційних втрат на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05.08.2009р. та угоди №15-11/12-91 про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012р., оскільки їх нарахування відповідає вимогам чинного законодавства.

Також позивач просить стягнути витрати, які поніс Позивач сплативши за адвокатські послуги в розмірі 700 гривень 00 копійок, згідно договору №25-50/03 про надання адвокатських послуг, що підтверджується платіжним дорученням №260 від 29.03.2013р.

Дійсно, 25 березня 2013 року між адвокатом Грищенко Олександром Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" укладено договір №25-50/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), згідно якому адвокат Грищенко Олександр Миколайович зобов'язується здійснювати підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення пені, інфляційних витрат та за користування чужими грошовими коштами, які виникли на підставі договору на умовах товарного кредиту №ТК050809/2 від 05 серпня 2009 року та угоди №15-11/12-915 - про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 и) від 15 листопада 2012 року.

Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом, про що свідчать свідоцтво та посвідчення, наявні в матеріалах справи.

Пунктом 2.1 договору №25-50/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) передбачено, що виконавець Грищенко О.М. забезпечить явку у судове засідання з розгляду господарського спору між замовником ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС" та ТОВ „АГРОПРОМСЕРВІС", також буде представляти у встановленому законодавством порядку інтереси замовника в господарському суді. В позовній заяві адвокат Грищенко Олександр Миколайович також зазначив, що в майбутньому безпосередню буде брати участь в засіданнях, надавати заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснювати необхідний комплекс процесуальних дій, пов'язаних зі стягненням із відповідачів нарахованих сум.

Однак, як свідчать матеріали справи, адвокат не з'явився та не забезпечив явку представника позивача у судове засідання господарського суду Одеської області.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача та, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших затрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 9, відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

З врахуванням п. 6.5. зазначеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. №7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, враховуючи ціну позову 715,75грн., не приймання участі в засіданні суду адвокатом, не надання доказів позивачем, які б підтверджували розумність витрат на оплату послуг адвоката в сумі 700грн., суд покладає на відповідача витрати, понесені на адвокатські послуги в сумі 150грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів сплати заборгованості своєчасно не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов у повному обсязі, оскільки вимоги підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача .

Керуючись ст. ст. 33,34,35,43,44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОПРОМСЕРВІС" (67151, Одеська обл., Велико-Михайлівський район, с. Мигаї, вул. Леніна, 83, код ЄДРПОУ 38017149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872):

- 591,56 грн. - 3% річних,

- 50,25 грн. - пені,

- 73,94 грн. - інфляційних втрат,

- 150 грн. - витрати, пов'язані із наданням адвокатських послуг,

- 1720,50 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 06 грудня 2013р.

Суддя Брагіна Я.В.