Рішення № 35826906, 15.11.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" листопада 2013 р. Справа № 906/1343/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Снігірьова О.С. - довіреність від 27.08.12р.;

від відповідача: Осадчий А.В. - довіреність від 15.10.13р.;

Городнича Л.В. - головний економіст, довіреність від 02.01.13р.;

Грищенко О.М. - дов. від 02.01.13р.;

від 3-ї особи: Мельник О.І. - довіреність від 24.01.13р.;

прокурор: Тарасюк В.С. - службове посвідчення № 016623.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області (м. Житомир) в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Теплозабезпечення" (м. Коростень)

за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної фінансової інспекції в Житомирській області (м.Житомир)

про стягнення 1298623,89 грн.

В судовому засіданні 12.11.13р. оголошувалась перерва до 15.11.13р.

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь держави 1298623,89 грн. матеріальної шкоди.

Прокурор, представники позивача та третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові, та просили задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, зазначених у відзивах (а.с. 35-43, 155-159).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, з 28.05.12р. по 30.07.12р. проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Комунального підприємства "Теплозабезпечення" (далі - КП "Теплозабезпечення"), зокрема, використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування в КП "Теплозабезпечення" за період з 01.01.2009 по завершений звітний період 2012 року.

За результатами зазначеної ревізії складено акт від 30.07.12р. 62-09/172 (а.с. 14-19).

Під час перевірки виявлено, що підприємством при розрахунку фактичної собівартості теплової енергії для надання населенню послуг з опалення за 2010 рік включено витрати на споживання природного газу в сумі 15990122,16 грн. (4048607,25 + 1941514,92) та, відповідно, нараховано сплачений ПДВ в сумі 3198024,43 грн. (2809721,45+388302,98).

Закупівля природного газу за державні кошти Підприємством в 2010 році здійснена згідно договорів з дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України": від 20.12.2010 № 06/10-2319 ТЕ -10 - по ціні - 1309,20 грн./1000 метрів кубічних (враховуючи ПДВ, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ (2%), тарифу на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами); від 20.12.2010 № 06/10-2320 БО-10 - по ціні 2957,93 грн./1000 метрів кубічних (враховуючи ПДВ, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ (2%), тарифу на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами).

Однак, в порушення постанови НКРЕ від 13.07.2010 № 813, якою встановлено граничну ціну на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання) на рівні 1309,20 грн. за 1000 метрів кубічних з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом; п. 5, п. 7 Порядку № 503; п. 12 Порядку № 955, п.2.1.1 Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько - побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94, затверджених Держжитлокомунгоспом України від 14.12.1993, якими визначено, що загальна кількість теплоти, що виробляється за рік, визначається як сума корисної теплоти за рік, втрата теплоти в мережах, втрат теплоти на власні потреби котельні та втрат теплоти внутрішніми трубопроводами котельні за цей самий період та які відповідно до п. З Порядку № 955 повинні розподілятися між трьома категоріями споживачів: населення, бюджетні установи, інші споживачі, зазначений граничний рівень ціни на природний газ для населення повинен застосовуватися на всі обсяги природного газу, в тому числі й на обсяги природного газу, які використовуються на виробничо-технологічні та власні потреби. Підприємством в жовтні - грудні 2010 року завищено фактичні витрати на виробництво теплової енергії для надання послуг з теплопостачання для населення в сумі 1298623,89 грн., чим нанесено матеріальну шкоду (збиток) Державному бюджету України на вказану суму.

Таким чином, при розрахунку фактичної собівартості теплової енергії для надання населенню послуг з опалення в жовтні - грудні 2010 року, підприємством при розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах необхідно було враховувати ціну на природний газ всього в сумі 1309,20 грн. за 1000 метрів кубічних, а не ціну на природний газ, встановлену для бюджетних установ та для інших суб'єктів господарювання.

Внаслідок завищення фактичної собівартості відпущеної теплової енергії для надання населенню послуг з опалення за 2010 рік, підприємством завищено дебіторську заборгованість з різниці в тарифах теплопостачання населення та зайво отримано субвенції з державного бюджету в 2011 році сумі 1298623,89 грн. та як наслідок, завищено собівартість 1 Гкал в сумі 11,50 грн.

Отже невірне застосування відповідачем розрахунку вартості витрат на виробництво теплової енергії зумовило збільшення витрат бюджету на надання субвенції для покриття різниці в тарифах.

За таких обставин, прокурор, посилаючись на норми ст.ст. 11, 22, 1166 ЦК України та ст. 224 ГК України, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Механізм перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування визначений відповідним Порядком, затвердженим Постановою КМ України №503 від 11.05.11р. (Порядок №503).

Відповідно до п. 2 наведеного Порядку перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах (розрахунки) здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 1 жовтня 2009 р. по 31 грудня 2010 р. і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості учасників розрахунків, у межах лімітів, установлених Мінфіном для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затвердженим розподілом видатків Державного бюджету України на 2011 рік.

Пунктом 6 цього ж Порядку передбачено, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах обчислюється учасниками розрахунків на підставі таких підтвердних документів:

1) розрахунок фактичної собівартості теплової енергії, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи учасника розрахунків та скріплений печаткою;

2) копія рішення органу виконавчої влади, НКРЕ або органу місцевого самоврядування про затвердження (погодження) тарифів на теплову енергію;

3) звіт про витрати з надання послуг з теплопостачання і фінансові показники діяльності підприємства за формою №1С, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи учасника розрахунків та скріплений печаткою;

4) звіт про постачання теплової енергії (за формою N1-теп) звітний кошторис витрат на виробництво теплоенергії (за формою N23-енерго), довідка про корисний відпуск теплової енергії і розрахунки за неї (за формою N32-енерго).

Відповідно до п. 7 даного Порядку розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах складається за формою згідно з додатком 2, погоджується із структурним підрозділом з питань фінансів відповідного органу виконавчої влади або виконавчого органу місцевого самоврядування, який прийняв рішення про затвердження (погодження) тарифів, та разом з підтвердними документами подається територіальним комісіям з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (далі - територіальні комісії), для прийняття рішення про узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах.

Абзацом третім пункту 7 визначено, що фактичні витрати на послуги з постачання теплової енергії, що надаються населенню, визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. № 955 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" (далі - Порядок №955) (чинна на момент спірних правовідносин).

Згідно вимогам пунктів 11 та 12 Порядку № 955 до повної планованої собівартості реалізованої теплової енергії включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати і нерозподілені постійні загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включаються витрати, пов'язані, зокрема, з використанням палива (газу, мазуту, вугілля тощо) та електроенергії. Витрати, пов'язані з використанням палива та електроенергії, визначаються на основі діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси, але не вище цін, що склалися на відповідному ринку. У розрахунку витрат, пов'язаних з використанням електроенергії для технологічних потреб, також враховуються витрати на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електроенергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку величина її потужності визначається відповідно до нормативів), компенсацією нормативних теплових втрат у теплових мережах та іншими технологічними потребами, визначеними відповідно до нормативів (норм).

Основні засади планування витрат зосереджені в пунктах 6-7 вказаного Порядку №955 у яких визначено наступне.

Планування витрат для включення їх до повної планованої собівартості теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат з операційної діяльності, фінансових витрат, пов'язаних з основною діяльністю. До планованих витрат з операційної діяльності включаються:

- планована собівартість реалізованої теплової енергії;

- адміністративні витрати, витрати із збуту теплової енергії та інші операційні витрати.

КП «Теплозабезпечення» окрім вищенаведених нормативних актів для визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення, які є складовими повної собівартості вироблення теплової енергії, при складанні розрахунку різниці в тарифах за 2010 рік застосувало норми Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, яка затверджена наказом №288 Міністерства палива та енергетики України від 15.07.10р. (Методика №288), адже відповідно до п. 2 цього наказу застосування цієї Методики є о б о в ' я з к о в и м для суб'єктів господарювання різних форм власності, які використовують природний газ для виробництва теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання.

Так згідно з Методикою №288 теплогенеруючі підприємства визначають обсяги природного газу за ціною, яка відповідно до постанови НКРЕ від 13.07.10р. № 813 "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для суб'єктів ! господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих", складає 1091 грн./1000м. куб. (без ПДВ).

Однак до граничної ціни не включено повний обсяг виробництва теплової енергії для потреб населення, а входить лише та частка теплової енергії ("корисний відпуск"), яка спожита населенням до точки продажу (зовнішня стіна житлового будинку).

Таким чином під час формування граничного рівня ціни на природний газ для відповідних суб'єктів господарювання не враховується обсяг теплової енергії, яка при транспортуванні по трубопроводам втрачається згідно зі встановленими та затвердженими технологічними нормативами.

Тому відповідач в силу норм Методики №288 зобов'язане закуповувати природний газ на виробництво частини теплової енергії для потреб населення, яка втрачається відповідно до технологічних нормативів у процесі транспортування за ціною 2957,93грн./1000м. куб. (без ПДВ), що фактично дорівнює ціні виробництва теплової енергії для бюджетних та інших споживачів.

На момент виникнення даних правовідносин з перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію чинними були всі вищеперераховані нормативно-правові акти.

На виконання п. 7 Порядку №503 КП "Теплозабезпечення" було складено розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах за встановленою формою на суму 2216279,00 грн.

Згідно протоколу № 1 від 23.05.11р. (а.с. 112-119) засідання територіальної комісії з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Житомирської області на підставі розрахунків та підтвердних документів підприємств теплопостачання житлово-комунального господарства було вирішено узгодити обсяги заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, серед інших для КП «Теплозабезпечення» 2216279,00 грн.

Також пунктом 4 Порядку №503 передбачено, що підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається за формою згідно з додатком 1 між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані підприємствам теплоенергетики на заборгованість за природний газ). Учасниками розрахунків є відповідні територіальні органи Казначейства, місцеві фінансові органи, підприємства, що виробляють, постачають та транспортують теплову енергію для населення, незалежно від форми власності, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України" та її філії, суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом.

На виконання вищезазначених положень Порядку №503 11.06.11р. було укладено договір №246/503 (а.с. 120-123) про організацію взаєморозрахунків та згідно з пунктами 7 та 8 якого Управління житлово-комунального господарства Коростенської міської ради перераховує КП "Теплозабезпечення" кошти в сумі 2216279,00 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, а КП «Теплозабезпечення» з свою чергу, перераховує на рахунок Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" кошти в сумі 2216279,00грн. для погашення заборгованості за природний газ згідно з договором від 14.10.10р. №06/10-1120ТЕ-10 за 2010 рік.

Відповідач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором №246/503 від 11.06.11р. про організацію взаєморозрахунків, тобто перерахував отримані від Управління ЖКГ Коростенської міської ради кошти в сумі 2216279,00 грн. на рахунок ДК «Газ України».

В свою чергу, НАК «Нафтогаз України» як остання сторона цього Договору перерахувала отримані 2216279,00 грн. до спеціального фонду Державного бюджету у вигляді сплати податку на додану вартість за імпортований природний газ.

З приводу посилання в позовній заяві на норми ст.ст. 11, 22, 1166 ЦК України та 224 ГК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії);

б) наявність шкоди;

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Аналізуючи всі складові, що є підставою для відшкодування шкоди, суд прийшов до висновку, що факту вини завдавача шкоди в процесі розгляду справи не доведено.

Як зазначалося раніше, на момент складання розрахунків обсягу заборгованості з різниці в тарифах чинними були і постанова НКРЕ від 13.07.10р. № 813, і Методика визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, яка затверджена наказом №288 Міністерства палива та енергетики України від 15.07.10р.

Так лише рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 29.10.12р. N6 "Про необхідність усунення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порушень принципів державної регуляторної політики" дію Методики №288 призупинено лише з 30.12.12р.

До вказаного моменту відповідач застосовував положення Методики №288, вважаючи останні о б о в ' я з к о в и м и для суб'єктів господарювання різних форм власності, які використовують природний газ для виробництва теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання.

Також територіальною комісією з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Житомирської області було узгоджено обсяги заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію в сумі 2216279,00грн., що в черговий раз підтверджує відсутність вини в діях відповідача.

Спірний договір про організацію взаєморозрахунків від 10.06.2013 року, за яким відповідач отримав субвенцію з державного бюджету на погашення різниці в тарифах, укладався згідно постанови КМ України №503 від 11.05.2011 року та виконаний всіма сторонами в повному обсязі. Вказаний договір не є розірваним або визнаним недійсним в судовому порядку. Актом ревізії підтверджено, що договірні зобов'язання сторонами виконано в повному обсязі, а також не встановлено факту одержання відповідачем зайвих коштів, що перевищують суму субвенції, зазначеної в договорі.

Суд вважає, що акт Коростенської об'єднаної державної фінансової інспекції №62-09/172 від 30.07.12р. не є належним та допустимим доказом наявності вини відповідача та завданні майнової шкоди державі.

Відповідно до ст. 10 Закону України " Про основні засади здійснення державного фінансового" контролю в Україні органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).

Відповідно до п.6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011 Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку здійснювати державний фінансовий контроль шляхом проведення: інспектування у формі планових та позапланових ревізій певного комплексу чи окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій, визначених у підпункті 1 пункту 4 цього Положення; державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; 6) перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірку фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо). Вказані дії були проведені по відношенню до КП "Теплозабезпечення.

Акт ревізії не є нормативно-правовим актом, а носить лише інформаційний характер, тому не може бути предметом судового розгляду.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки прокурором та позивачем не доведений факт наявності вини відповідача в заподіянні державі майнової шкоди, а отже і відсутня одна з умов обов'язкових для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.11.13р.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.);

3 - прокурору.