Постанова № 35826707, 04.12.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 грудня 2013 р. Справа № 802/4222/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни

позивача: Благун Б.М.- представник за довіреністю

відповідача: Гуменюк О.І., Янчевський І.В.- представники за

довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення №0004351601 та №0004361601 від 06.08.2013 року (а.с.58-86, т.1), винесені на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки №6/16-02/31414911 від 23.08.2013 року (а.с.10-51, т.1), протиправні, винесені з порушенням вимог чинного законодавства та такі, що підлягають скасуванню. Позивач вказує на те, що висловлені відповідачем в акті перевірки припущення щодо безтоварності господарських операцій позивача із контрагентом не відповідають дійсності.

На його переконання, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство. Крім того, правочини, укладені із контрагентами, є чинними та відповідають вимогам Цивільного та Господарського кодексів України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.133-139, т.2). Додатково пояснили, що встановлені перевіркою порушення законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на їхню думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" зареєстроване Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 21.03.2001 року та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.04.2001 року.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що основним видом діяльності ТОВ "Віойл-Агро" є, виробництво рафінованої олії та жирів; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринами маслом та жирами та інші види діяльності, що не суперечать чинному законодавству України.

На підставі наказу №49 від 05.07.2013 року та направлення №17/16 від 08.07.2013 року виданих Головним Управлінням у Вінницькій області, згідно із ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1, п.78.4 ст.78 та п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VI, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Віойл-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків із Селянським фермерським господарством "Аграрій" за період 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За наслідками перевірки складено акт №6/16-02/31414911 від 23.08.2013 року.

Висновками вказаного акту зафіксовано наступні порушення:

1. п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.7.1 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) - за звітний (податковий) період лютий 2011 року та порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 , п.201.1, п.201.6 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-ІV (із змінами та доповненнями) - за звітний (податковий) період березня 2011 року на загальну суму 740 703 грн.;

2. п.3.1 ст.3, п.5.1., п.5.2 та частини четвертої п.5.3.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 3703515 грн.

На підставі акту перевірки №6/16-02/31414911 від 23.08.2013 року Вінницькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення №0004351601 від 06.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 740703,00 грн. та за штрафними санкціями на 1,00 грн. та №0004361601 від 06.08.2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3703515 грн.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

З матеріалів справи випливає, що в ході перевірки встановлено, що між ТОВ "Віойл-Агро" та СФГ "Аграрій" були укладені договори поставки, які, на думку податкового органу, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відтак, дані господарські операції носять ознаки нікчемних правочинів.

Проаналізувавши положення чинних нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд зважає на таке.

Між ТОВ "Віойл-Агро" (Покупець), з однієї сторони, та СФГ "Аграрій" (Постачальник), з іншої, укладено договори поставки №1031-2110204273 від 04.02.2011 року, №1031-2110211365 від 11.02.2011 року, №100017 від 16.02.2011 року, №100055 від 18.02.2011 року, №100179 від 04.03.2011 року, №100174 від 09.03.2011 року, №100215 від 14.03.2011 року, №100285 від 22.03.2011 року. Предметом даних договорів визначено, що Постачальник передає, а Покупець приймає й оплачує соняшник в порядку та на умовах, визначеними даними договорами. При цьому, однією з умов поставки передбачено здійснення поставки соняшника на умовах EXW франко-склад ПАТ "Чернівецький олійножировий комбінат", ВАТ "Вінницький олійно-жировий комбінат" (а.с.111-122, т.1).

В ході судового розгляду судом досліджувались накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт, договір на переробку давальницької сировини та додаткових угод (а.с.123-213, т.1 та а.с.1-59, 77-91, 150-166, т.2), що підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

Таким чином, посилання податкового органу на не підтвердження фактичної поставки відповідного товару за договірними відносинами позивача із СФГ "Аграрій" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Представниками позивача також надано суду витяги із журналів якості насіння соняшнику (а.с.92-111, т.2). Інформація, що наявна у даних журналах, підтверджує факт надходження соняшнику, а також найменування від кого надійшов зазначений товар та книга відважувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги насіння соняшника в якому зазначено дата, номер автомашини, найменування вантажу, від кого надійшов чи кому відпущено, номер документу та інші відомості, що свідчить про фактичний рух товару (а.с.112-127, т.2).

З приводу висновків податкового органу про нікчемність правочинів суд також зважає на таке.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочинів конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні договорів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. №1936/11/13-11 зазначено, що для з'ясування-обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Тобто, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Крім того, в листі зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Враховуючи правову позицію ВАСУ слід зазначити, що документами, які підтверджують факт поставки СФГ «Аграрій» позивачу соняшника, згідно вищезазначених договорів поставки, і які підтверджують товарність вказаних операцій, є:

- договори поставки, видаткові накладні, накладні на прийнятий товар, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, договори на переробку насіння соняшника, акти здачі-прийняття робіт.

Поставлений товар був використаний позивачем у господарській діяльності - для виробництва олії та шроту.

Поставлений соняшник позивач зберігав на ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» згідно договору на переробку давальницької сировини №461/6 від 01.10.2010р. та на ПАТ «Чернівецький олійно - жировий комбінат» згідно договору №К10/1 від 01.08.2010р.

Факт отримання готової продукції з соняшнику, придбаного у СФГ «Аграрій», підтверджується актами виконаних робіт від підприємств - переробників: ПАТ «Вінницький олійножировий комбінат» та ПАТ «Чернівецький олійно - жировий комбінат», а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

З наведених документів вбачається реальне здійснення господарських операцій, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача та його зобов'язаннях платника податків. Наявність зазначених документів спростовує твердження відповідача та доводить дійсність та реальність господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (олії соняшникової нерафінованої).

Відповідачем, на встановлені недоліки в товарно-транспортних накладних, слід відмітити, що з врахуванням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306/2001, Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493, зважаючи на те, що СФГ «Аграрій» реалізовує соняшник на умовах ЕХW франко - склад ПАТ «Вінницький олійножирових комбінат» та ПАТ «Чернівецький олійно - жировий комбінат», замовником перевезення був СФГ «Аграрій» та обов'язок щодо виписування товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом покладений на вантажовідправника. Позивач не повинен нести відповідальність за недостовірність чи неповноту інформації, вказаної вантажовідправниками при складанні товарно-транспортних накладних.

Відповідач не прийняв до уваги положень п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, відповідно до якого платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, що не підтверджені первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансовою звітністю та інших документів, що пов'язані саме зі сплатою податків і зборів. В зв'язку з чим, ненадання ТОВ "Віойл-агро" СФГ «Аграрій» фітосанітарних сертифікатів, жодним чином не може впливати на правомірність формування позивачем показників податкової звітності, в межах досліджуваних операцій, та притягненя його до відповідальності відповідно до вимог ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2013 року, відповідачем було проведено зустрічну звірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків СФГ «Аграрій», їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий-березень 2011 року.

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено довідку №115/22-07 від 03.04.2013р., у висновку якої відповідач зазначає про те, що звіркою позивача встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із СФГ «Аграрій» за період лютий-березень 2011 року (а.с.108-110, т.1), яка відповідачем не скасована.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним.

У підтвердження зазначеного слід вказати на наступне.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984.

Даний Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами та нерезидентами), їх відокремленими підрозділами.

Пунктом 6 даного Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, акт перевірки зазначеним вимогам також не відповідає, так, як не обґрунтовано жодними фактичними обставинами.

Отже, обставини, викладені у акті перевірки не знайшли свого підтвердження.

Водночас, в матеріалах справи наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку (стаття 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"). Податкова звітність ґрунтується саме на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи, в даному випадку, надано на підтвердження всіх господарських операцій, кожна з яких свідчить про фактичну поставку насіння соняшника та про використання придбаного соняшника у господарській діяльності товариства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається представник відповідача не дають суду підстав для постановляння висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача, наведеної в ході судового розгляду. За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області від 06.08. 2013 року № 0004351601 та № 0004361601.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" судові витрати в сумі 2 294,00грн шляхом їх безспірного списання з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна

З