Постанова № 35825200, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

02 грудня 2013 року № 826/17629/13-а

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер 2012»

до

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про

визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер 2012» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі – відповідач) та просить суд:

1. Визнати протиправними дії Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо висновків викладених в акті перевірки №212/2250/37814694 від 27.06.2013 року про завищення ТОВ «Партнер 2012» податкового кредиту з ПДВ за травень 2012 року на загальну суму 51395,73 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТК-Ділер».

2. Визнати протиправними дії Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо висновків викладених в акті перевірки №212/2250/37814694 від 27.06.2013 року про завищення ТОВ «Партнер 2012» податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2012 року на загальну суму 52721,25 грн. по взаємовідносинам з ПП «Міракос-Вест».

3. Визнати протиправними дії Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо висновків викладених в акті перевірки №212/2250/37814694 від 27.06.2013 року про те, що правочини, укладені ТОВ "Партнер 2012" з ТОВ «ТК-Ділер» та ПП «Міракос-Вест» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві відновити у базі/системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні Міністерства доходів і зборів України дані до стану який існував до проведення по особовому рахунку Позивача висновків викладених в акті перевірки №237/22/31819126 від 08.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право позивача на податковий кредит підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а висновки акту перевірки є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству України.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Партнер 2012» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК-Ділер» за період травень 2012 року. За наслідком перевірки складено акт від 27.06.2013 №212/2250/37814694 (далі – Акт перевірки).

У Акті перевірки зафіксовано наступні висновки:

1. Відповідно до ч. 1, ч.2, ч.3, ч.5 ,ч.6 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215. ч.1 ст.236, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ "Партер 2012" з вище зазначеними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

2. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Партнер 2012» при придбанні товарів у ТОВ «ТК-Ділер» та продажу товарів (послуг) ПП «Міракос-Вест», які підпадають під визначення ст. 22, ст.185, ст.188, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-УІ, із змінами та доповненнями (п.4 Акту перевірки).

Поряд із зазначеними висновками, у Акті перевірки зафіксовано обставини щодо неможливості підтвердження податкового кредиту ТОВ «Партнер 2012», сформованого за рахунок ТОВ «ТК-Ділер» за період травень 2012 року на загальну суму 51395,73 грн., згідно вищенаведених у таблиці податкових накладних та неможливості підтвердження податкових зобов’язань, сформованих за рахунок ПП «Міракос-Вест»(код ЄДРПОУ 37866412) за період травень 2012р. на загальну суму 52721,25 грн. (стор. 17 Акту перевірки).

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано та визначено Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Згідно з пп. 19-1.1.2. п.19-1.1 ст.19-1 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції:

- контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок), згідно з п. 86.1 ст.86 ПК України, оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 ст.14 ПК України дано визначення податковому повідомленню-рішенню, яке є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Таким чином, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань – податкового повідомлення-рішення. Висновки ж посадових осіб податкового органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі такі висновки не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків, на відміну від податкового повідомлення-рішення. Суд вважає, що податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка обґрунтованості та правомірності висновків акту перевірки надається при вирішенні спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. При цьому, кваліфікуючою ознакою предмету адміністративного позову, відповідно до положень ст.105 КАС України, є юридична значущість для особи рішення суб’єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення, зміни чи припинення прав та обов’язків особи від такого рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно викладу в Акті перевірки тих чи інших висновків.

Позовні вимоги в частині зобов'язання податкової інспекції відновити у базі/системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні Міністерства доходів і зборів України дані до стану, який існував до проведення по особовому рахунку Позивача висновків, викладених в акті перевірки №237/22/31819126 від 08.08.2013 року, задоволенню також не підлягають, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що у зазначену базу/систему внесено відповідні зміни, а відповідачем таких обставин суду не повідомлено. Поряд з цим, суд вважає необхідним зазначити, що ведення службових інформаційних баз, яка використовується у службових цілях на виконання покладених на нього законом функцій і завдань, є внутрішніми питанням суб’єкта владних повноважень, і не стосується третіх осіб, якщо це не порушує їх права та інтереси, встановлені законом, щодо ведення таких інформаційних баз. Обставин порушення прав та інтересів позивачем суду не наведено та належними доказами не обґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАС України не довів суду обставин, які можуть бути підставою для задоволення позову.

Відповідач, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, спростував покликання позивача.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В.Кротюк