Постанова № 35824299, 28.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Справа №920/956/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І., суддя Тихий П.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивач - Ященко Р.Ю.;

відповідач - Пилипенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3245С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 23 вересня 2013 року по справі №920/956/13

за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми

про стягнення 5672,10 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 23 вересня 2013 року по справі (суддя Жерьобкіна Є.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Сумитеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 661 грн. 87 коп. пені, 932 грн. 37 коп. 3% річних, 77 грн. 86 коп. інфляційних збитків, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

У судовому засіданні проти скарги заперечував, просив залишити її без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Сумитеплоенерго" 27.06.2012 року було укладено договір №54-БО купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Умовами Договору сторони узгодили, що позивач передає у власність відповідачу у 2012 році природний газ, а останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах, передбачених Договором.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав, природний газ загальною вартістю 6 969 598,34 грн. передав, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за серпень, вересень, листопад та грудень 2012 року.

Однак, відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання виконав недобросовісно, оплатив природний газ несвоєчасно.

Загальні підстави виникнення зобов'язань закріплені статтями 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України та встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами статей 526, 629 Цивільного кодексу України, які кореспондуються із п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 Договору, останній у безспірному порядку зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в сумі 4 661,87 грн., в тому числі за період з 15.10.2012 року по 25.10.2012 року в сумі 623,63 грн., за період з 15.11.2012 року по 29.11.2012 року в сумі 3 534,73 грн., за період з 15.01.2013 року по 26.02.2013 року в сумі 503,51 грн. з урахуванням часткових проплат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Тобто, стягнення 3% річних від простроченої суми, є нерозривно пов'язаним із простроченням зобов'язання, порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 932,37 грн. за період з 15.10.2012 року по 25.10.2012 року в сумі 124,73 грн., за період з 15.11.2012 року по 29.11.2012 року в сумі 706,95 грн., за період з 15.01.2013 року по 26.02.2013 року в сумі 100,70 грн. з урахуванням часткових проплат, інфляційні збитки в сумі 77,86 грн. за січень 2013 року.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що приймання-передача природного газу оформлюється актом приймання-передачі природного газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Згідно з п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У той же час умови договору не містять обов'язку відповідача провести остаточний розрахунок за відсутності акту приймання-передачі газу. Обов'язок з проведення остаточного розрахунку за надані послуги залежить від документального оформлення сторонами обсягів наданих послуг за договором, а саме від дати складання акту приймання-передачі природного газу.

Дати актів приймання-передачі природного газу за вересень та грудень 2012 року, не є датами їх складання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач направив позивачу акти приймання-передачі природного газу, але позивач підписав та повернув їх поза межами строку, передбаченого п. 3.4 Договору. Про це свідчать відбитки штампу вхідної кореспонденції ТОВ "Сумитеплоенерго" та копій самих актів з відміткою про реєстрацію з присвоєнням номеру вхідної кореспонденції, а саме: акти приймання-передачі природного газу за вересень 2012 року були отримані відповідачем 22.10.2012року, за грудень 2012 року 15.02.2013року; акт приймання-передачі природного газу за жовтень 2012 року був підписаний сторонами 30.11.2012року і отриманий відповідачем 20.12.2012року.

У позовній заяві та апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що дати, надруковані на бланках актів приймання-передачі природного газу не є датами їх фактичного складання.

Як стверджує відповідач, він не міг провести остаточні розрахунки за отриманий природний газ до підписання та повернення актів позивачем.

Однак, колегія суддів не може взяти до уваги такі твердження відповідача, зважаючи на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 613 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 616 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Договором сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Обов'язок оплатити отриманий газ не пов'язаний з підписанням сторонами актів приймання-передачі природного газу, а тому посилання на несвоєчасність оформлення таких актів не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасну оплату природного газу.

Колегія суддів вважає, що об'єктивних обставин, які б заважали відповідачу виконати обов`язок по оплаті природного газу у строки, встановлені п. 6.1 Договору відповідач не надав.

Несвоєчасне підписання позивачем актів приймання-передачі природного газу не може бути підставою для відстрочення виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати природного газу, оскільки саме відповідач складає акт приймання-передачі природного газу та йому відомо про кількість спожитого у відповідному періоді природного газу, ціна на який є врегульованою.

За цих же обставин суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правомірно відмовив у зменшенні розміру неустойки, яка стягується з боржника, оскільки судом не встановлено вини позивача у порушенні відповідачем договірних зобов'язань щодо строків оплати природного газу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання вимоги.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони пунктом 7.2 Договору закріпили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору, покупець у безспірному порядку зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Зважаючи на викладене, враховуючи встановлений судом попередньої інстанції факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України та умовами договору, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 4661,87 грн., 3% річних в сумі 932,37 грн., інфляційних збитків в сумі 77,86 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а твердження відповідача, викладені у скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 23 вересня 2013 року по справі №920/956/13 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 25.11.2013 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.

Суддя Тихий П.В.