Постанова № 35824219, 04.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.12.2013 р. справа №908/2960/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М.суддівДіброви Г.І., Ломовцевої Н.В.за участю представників сторін: від позивача: Маринич Н.В., довіреність від 28.03.13р.від відповідача:Денисенко Ю.О., довіреність № 299 від 31.10.13р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід28.10.2013р. у справі№ 908/2960/13 (суддя Дроздова С.С.)за позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», м. Енергодар Запорізької областідо Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжяпро стягнення 10 880,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Запорізької області рішенням від 28.10.2013р. задовольнив позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», м. Енергодар Запорізької області до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя, стягнувши 8 837,62грн. пені, 2 042,74 грн. 3% річних та судові витрати в розмірі 1 720,50 грн.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що не згоден з відмовою у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені, а також із стягненням 3% річних. Просив рішення господарського суду Запорізької області від 28.10.2013р. у справі № 908/2960/13 скасувати в частині стягнення 3% річних та зменшити розмір пені до 300грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав, що не згоден з доводами апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні вказав, що вважає рішення таким, що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, тому просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та містить повний юридичний аналіз обставин справи, а правові висновки, що містяться в ньому, ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2012р. між ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (власник мереж) та ВАТ "Запоріжжяобленерго" (користувач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж (послуги по якому, закуповуються за державні кошти) № 75/115-12, відповідно до п. 1.1 якого, його предметом є послуги з постачання електричної енергії.

Згідно п. 4.3 договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого "Акта прийому-здачі наданих послуг" до останнього числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж.

П. 8.1 договору сторони встановили, що користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника за розрахунковий період.

Відповідно до п. 16.2 договору сторони узгодили, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, починаючи з 01.01.2012р. Окрім цього, правовідносини сторін, починаючи з 01.01.2012р. по 30.05.2012р. було додатково врегульовано договором № 75/148-11 від 01.12.2011р., який втратив чинність з 30.05.2012р.

Між сторонами на виконання договору № 75/115-12 були підписані "Акти прийому-здачі послуг" та оформлені наступні рахунки:

- акт № 1 від 31.12.2011р. (рахунок № 5264 від 31.12.2011р. на суму 106 298,41 грн.);

- акт № 7-12 від 31.07.2012р. (рахунок № 6118 від 31.07.2012р. на суму 83 074,36 грн.);

- акт № 8-12 від 31.08.2012р. (рахунок № 6388 від 31.08.2012р. на суму 103 803,65 грн.);

- акт № 9-12 від 30.09.2012р. (рахунок № 6496 від 30.09.2012р. на суму 80 006,65 грн.);

- акт № 10-12 від 31.10.2012р. (рахунок № 6550 від 30.10.2012р. на суму 75 570,70 грн.).

Зобов'язання позивачем були виконані відповідно до умов договору, а відповідачем з порушенням встановленого у п. 4.3 договору строку, що підтверджується наступними документами:

- акт № 1 від 31.12.11р. (рахунок № 5264 від 31.12.11р. на суму 106 298,41 грн.) - 22.02.2012р. сплачено п/д № 3335;

- акт № 7-12 від 31.07.12р. (рахунок № 6118 від 31.07.12р. на суму 83 074,36 грн.) 25.12.12р. зобов'язання припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог (заява ВАТ "Запоріжжяобленерго" за вх. № 30028 від 25.12.12р.)

- акт № 8-12 від 31.08.12р. (рахунок № 6388 від 31.08.12р. на суму 103 803,65 грн.) 25.12.12р. зобов'язання припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог (заява ВАТ "Запоріжжяобленерго" за вх. № 30028 від 25.12.12р.)

- акт № 9-12 від 30.09.12р. (рахунок № 6496 від 30.09.12р. на суму 80 006,65 грн.) 25.12.12р. зобов'язання припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог (заява ВАТ "Запоріжжяобленерго" за вх. № 30028 від 25.12.12р.)

- акт № 10-12 від 31.10.12р. (рахунок № 6550 від 30.10.12р. на суму 75 570,70 грн.) 25.12.12р. зобов'язання припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог (заява ВАТ "Запоріжжяобленерго" за вх. № 30028 від 25.12.12р.)

Договір № 75/115-12 від 30.05.2012р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та регулюється вимогами глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься у ст. 526 Цивільного кодексу України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідачем порушено грошове зобов'язання, встановлене договором, який укладено між сторонами по справі.

Позивач просить стягнути з відповідача нараховані пеню у розмірі 8 837,62 грн. та 3% річних у сумі 2 042,74 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Сторонами у п. 11.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п. 8.1 з порушенням терміну визначеного п. 4.3. цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на суму 8837,62 грн., судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги в цій частині в повному обсязі.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення суми пені до 300грн. суд першої інстанції виходив з того, що господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання (ст. 83 ГПК України).

В обґрунтування клопотання про зменшення пені відповідач послався на відсутність бюджетного фінансування для погашення різниці в тарифах на надані послуги та скрутне фінансове становище установи.

Судова колегія вважає висновок суду про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені таким, що зроблений з урахуванням приписів чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції досліджено в повному обсязі обставини, які потягли за собою виникнення у відповідача боргу перед позивачем, тобто ступінь вини відповідача у виникненні боргу, майновий стан сторін, а також й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено суму річних 2042,74 грн., які стягнуто з відповідача на користь позивача.

Судова колегія не приймає доводи відповідача про невірне застосування судом першої інстанції вимог статті 625 Цивільного кодексу України стосовно неотримання ним вимоги про сплату річних з огляду на наступне.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, дана норма права визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Неможливість виконання такого зобов'язання не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 28 жовтня 2013 року по справі № 908/2960/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28 жовтня 2013 року по справі № 908/2960/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Н.В. Ломовцева

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС